Дитинство
Народився я 21 грудня 1988 року, в невеликому місті Луганській області з гучною назвою Щастя. Але прожив там не довго – практично відразу мої батьки Галина Вікторівна і Володимир Миколайович, які мають педагогічну освіту, переїхали в місто Авдіївка Донецької області за розподілом від Луганського педагогічного інституту.
Багато хто бачив у мені продовження учительської династії, але я завжди був проти! Скільки себе пам'ятаю, мене тягнуло завжди до якихось механізмів, машин або інструментам – одним словом, зароджувався технічний склад розуму.
Школа
За щасливим збігом обставин буквально в двох кроках від будинку розташовувалася Авдіївська школа І-ІІІ ступенів № 7. Тому вибір школи відпав сам по собі, тим більше, що це була відносно молода школа, з дуже сильним педагогічним складом.
І так, в 1996 році мене прийняли до першого класу з українською мовою навчання. Це був експериментальний клас, можна сказати, що ми були «першопрохідцями», так як до цього в Авдіївці не було жодного класу з українською мовою навчання.
З п'ятого класу я захопився баскетболом. Це захоплення стало головним на наступні дев'ять років. За цей час побував у багатьох містах і брав участі в різних турнірах і змаганнях. Але це ніяк не впливало на мою успішність і 9 класів я закінчив, маючи в табелі практично одні п'ятірки.
Так як в школі мене цікавили в основному точні науки, то, коли прийшов час задуматися про подальшу освіту, без жодних вагань сказав: «Буду вступати до ДонНТУ!». А ось з вибором професії були розбіжності між моїм бажанням і поглядами моїх родичів. Але поки що я був учнем 10 класу і час подумати ще був.
Закінчивши школу зі срібною медаллю, я, як і тисячі абітурієнтів, вирушив до приймальної комісії ДонНТУ. До останнього моменту мене не полишала впевненість, що буду вступати на факультет КІТА, незважаючи на те, що родичі, а зокрема мій дядько, відмовляли мене і радили вступати на ЕТФ. В останній момент, сам до цих пір не знаю чому, я віддав перевагу саме електротехнічному факультету і спеціальності «Електротехнічні системи електроспоживання», про що потім не пошкодую ні краплі!
Університет
За результатами вступного іспиту мене зарахували на перший курс! Скільки було радісних емоцій, думаю, розповідати не варто.
Перша половина дебютного семестру промайнула безтурботно, що в результаті вилилося в три 2-ки на модулях! Цей момент став переломним у навчанні, і прийшло усвідомлення того, де я перебуваю. Зробивши певні висновки, довелося засісти за навчання. Безсонні ночі і біганина по консультаціям дали свої плоди вже на другому модульному контролі, який був зданий без заборгованостей. Тим не менше я радий, що все склалося саме так, тому, що я навчився організовувати свою роботу в університеті і в подальшому це мені допомогло уникнути багатьох труднощів у навчанні. Як наслідок, я закінчив бакалаврат з середнім балом 4,66 і склав державний іспит на «відмінно», що дало можливість вступити до магістратури.
Науковим керівником я вибрав к.т.н., доцента Наталію Миколаївну Погребняк, яка свого часу була куратором нашої групи. Визначальним при виборі керівника стали високий професіоналізм і особистісні якості Наталії Миколаївни. Тема магістерської роботи – «Розрахунок пікових струмів і втрат напруги в електричній мережі живлення групи машин точкової контактної зварки».
На даний момент ця проблема є дуже актуальною, тому що чисельність застосування машин точкового контактного зварювання зростає. Тому вимоги, що пред'являються до них, посилюються, що, у свою чергу, змушує шукати більш точні методи розрахунку. Розробка таких методів полегшує проектування мереж, а так само дає можливість економити витрати при проектуванні.
Плани на майбутнє
Не відкрию Америки, якщо скажу, що для мене на даному етапі життя пріоритетом є успішне закінчення магістратури, захист магістерської роботи та працевлаштування.
Так як надалі я хочу пов'язати своє життя з енергетикою, то хотілося б знайти не просто роботу, а місце, де можна самореалізуватися, мати професійний ріст. Одним словом, хочу отримувати задоволення від того, чим займаюся.
Так само хочеться подивитися світ, побувати в різних куточках земної кулі. Головне ставити собі цілі, а по їх досягненню – не зупинятися і рухатися вперед!
Як говорили мудреці «Рух – це життя»!