©ОСОБЛИВОСТІ ПОХОДЖЕННЯ ДЕЯКИХ ВЛАСНИХ НАЗВ В УКРАЇНІ
Попова Ганна Сергіївна, гр. ЄСіМ-06 ДонНТУ
Науковий керівник – ас. Стеценко Н.М.
Джерело: Збірник матеріалів III Міжвузівської науково-практичної конференції «Мовна культура фахівця у контексті сучасності» 28 квітня 2010 року, стор.111 – 112.
Споконвіку люди не були байдужі до назв своїх поселень. Про це свідчать не лише літописи, в яких часто пояснюються причини (здебільшого легендарні) появи назви міста, а й значно давніші писемні й усні перекази багатьох народів. Наприклад, місто Золотоноша, що на Черкащині, була місцем куди приносили податки польському магнатові Вишневецькому, а що брав він ці податки лише золотом, то от вам і «золото-ноща».
Місто Запоріжжя назване так за прикметою («дніпровські пороги»), якої вже тепер немає. Місцевість на островах, що лежали на південь від дніпровських порогів, з давніх часів звалася Запоріжжям.
Місто Харцизьк походить, від прізвиська поселенців у цих краях — це були насамперед селяни-втікачі, яких поміщики називали харцизами (розбійниками). Поселення втікачів звали харцизькими; так і залишилася ця назва за містом. Слово харциз походить від турецького хирсиз — «злодій, підла людина».
Назви, як Донецьк, Донбас, Донеччина утворені від назв річок Дон і Донець, у давнину мешканцям цього краю, які всяку воду називали словом дон (навіть у сучасній нам осетинській мові дон — «ріка»).
Місто Каховка співвідноситься з Каховською ГЕС, а насправді назва пішла від прізвища генерала В. В. Нечуй-Каховського, якому Катерина II подарувала ці землі.
Місто Горлівка назване на честь інженера П. М. Горлова, який на землі, відведеній під майбутню залізницю, виявив поклади кам'яного вугілля, нині це шахта «Кочегарка».
Назва міста Харків має кілька тлумачень. Перше пов'язується з власним чоловічим іменем — Харко (зменшена форма від повного імені Харитон, запозиченого з грецької мови). Друга від річки Харків, на які стоїть місто. Висловлювалося припущення, що Харків — це видозмінене шарукань — половецьке кочовище, від шаруа — «скотар», кап — «стоянка».
Назва міста Слов'янськ пов'язана з торками, пізніше там розвиваються соляні промисли, а місто називають Солоне, Солеварськ, Солеванськ, потім перейменоване в Словенськ, а ще пізніше — у Слов'янськ.
Ялту греки називали Яліта — «берегова», «прибережна» (від грецького ялос — «берег»). За легендою знесилені мореплавці, які після довгих поневірянь по морю нарешті побачили землю і висадилися тут перше, що вимовляли «берег»!
Алушта виникла на місці давньогрецького укріплення Алустон.
Феодосія — у перекладі з грецької мови «божі дари».
Євпаторія названа на честь понтійського царя Мітрідата VI Євпатора.
Місто Полонне (Хмельницька обл.) слово полонь — «чисте, безлісне місце; лука, сіножать». Основа цього слова дійшла до наших часів у слові полонина (гірське пасовище).
Місто Підволочиськ (Тернопільська обл.).П ерша назва його була Волочище. Виявляється, у цьому місці вантажі перетягували волоком через заболочені місця й на човнах переправляли річкою Збруч. Місто розбудовувалось на обох берегах річки. Пізніше лівобережне поселення почали називати Волочиськ, а правобережне— Підволочиськ.
Місто Вінниця скоріше всього звалося Винниця — тобто місце, де були винокурні, у яких виготовляли горілку і спирт. Існує кілька значно поетичніших пояснень цієї назви. За одними переказами свою назву воно одержало від старослов'янського вно — «посаг, придане, дарована земля». За іншими — назва походить від найменування річки Віннички, але правда, мабуть, на боці винниці-винокурні.
Тепер зрозуміло, чому багато хто з учених-істориків, філологів виступає проти поспішливого перейменування населених пунктів. Ось що каже з цього приводу Л. Успенський: «Доки вона [стара назва] живе, крізь неї, як крізь фантастичний перископ часу, можна буває заглянути далеко в минуле. Коли ж вона вмерла або, що ще сумніше, її знищили руки невігласа — окуляр чарівної далекоглядної підзорної трубки розбито...» Загляньте в «перископ часу», подивіться крізь нього на назву вашого рідного міста, селища, села,— і багато цікавого — а часом і несподіваного — розкриється перед вами.
Література
1. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. – К.: 1991. – 400 с.
2. Коляда І.А. Історія України. – К.: Магістр-S, 1995. – 96 c.
3. Кульчицький С.В. Розповідь канадського історика про минуле й сучасне України// Субтельний О. Україна : історія. – К.:Либідь,1993