ДИТИНСТВО
     10 липня 1989 року в пологовому будинку міста Горлівки на світ з'явився Я. Батьки: батько – Володимир Петрович Сухоруков, інженер-електротехнік; мати – Ольга Іванівна Сухорукова, лікар-невропатолог вищої категорії. Через три роки, своєю появою, цей світ ощасливила моя сестра Ірина Володимирівна Сухорукова. На даний момент є студенткою Обліково-фінансового факультету Донецького національного університету.
    Перша частина мого безтурботного усвідомленого дитинства пройшла під чуйним вихованням моїх бабусі та дідуся. Цей період мого дитинства ознаменувався моїм знайомством з технікою і подальшим її захопленням. Важливу роль в цьому зіграв мій дідусь, що пропрацював більшу частину свого життя начальником експериментального цеху по виробництву нестандартного устаткування і пристосувань на Горлівському машинобудівному заводі.
    У віці п'яти років мене віддали в дитячий садок. Там я познайомився з новими друзями, отримав перші навички в області читання та письма, продовжував свої захоплення в техніці. Вже в тому віці багато техніки "пізнало моєї руки", багато чого було розібрано, зібрано назад, хоча і не завжди правильно працювало після.

ШКОЛА
     1996 рік був переломним для мене, закінчилася безтурботна частина мого дитинства - Я пішов в перший клас ЗОШ №47 м Горлівки. Будучи знайомими з моєю лінню, перші два роки мого навчання батьки тримали на особливому контролі. Як результат мені було привиті відповідальність і усвідомлення того, що знання ніколи не бувають зайвими і рано чи пізно вони мені згодяться.
    Десять років шкільного життя пролетіли як один день, за цей час було багато як доброго, так і поганого. У школі виявляв цікавість до точних наук, їздив на олімпіади, періодично ставав переможцем на них. На момент закінчення школи у мене вже було «зелене світло» в три вищі учбові заклади: ДонНТУ (Електротехнічний факультет), МІСІ (Газове господарство), Інститут проблем штучного інтелекту (Інформаційні системи). Таким чином, основним моїм «головним болем» були не вступні іспити у вищі учбові заклади, а вибір ВНЗ куди подавати документи. Вибір прийшовся на політехнічний університет.

УНІВЕРСИТЕТ
     У 2006 році почався новий період в моєму житті - студентство: маса нових знайомств, новий колектив, зовсім інше життя. З перших днів навчання було ясно, що, якщо хочеш чогось досягти, треба буде старанно попрацювати.
    Чотири роки бакалаврата пролетіли непомітно, був успішно зданий Держіспит - відчинилися двері магістратури.
    Озирнувшись назад можна багато чого згадати: безсонні ночі в підготовках до іспитів, передсесійні переслідування викладачів. Незважаючи на періодичні труднощі, що виникають при навчанні, було багато доброго: дні студента, факультету, поїздки з друзями на природу, походи в кіно, театри, клуби і ін. заклади. Чого тільки варте веселе бурхливе студентське життя в гуртожитку!!! Напевно, я довго пам'ятатиму свій рідний сьомий гуртожиток ДонНТУ, з його «непохитним комендантом» Світланою Миколаївною.

ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ
    В даний момент напевно важко щось говорити про те, яким би я хотів бачити своє майбутнє. Хотілося б зв'язати своє життя з електротехнікою. В першу чергу хотілося б: знайти гідну добре оплачувану роботу, твердо стати на ноги, створити міцну сім'ю.