Була сніжна морозна погода. Крізь важкі снігові хмари пробивалися яскраві грайливі промінці вже майже весняного сонця, які обіцяли радісну подію. У цей чудовий день 27 лютого 1988 р. в м. Харцизьку народилася маленька крихітка, яку назвали морським ім'ям Марина. Дівчинка принесла велику радість і щастя своїм батькам. Якими стали Ольга Сергіївна Чабанна і Віталій Миколайович Чабанний.
Наскільки я знаю, в дитинстві я була спокійною та тихою дитиною. Як і більшість дітей я ходила в дитячий сад. У моєму випадку він називався «Попелюшка». Одиного часу мій дідусь працював там сторожем. Іноді я залишалася з ним у нічну зміну, щоб розвідати заборонені куточки садка. Більшу частину свого вільного від садочка часу я проводила зі своїм дідусем. Поки ми з ним, як два кращих друга, грали у різні завзяті дитячі ігри під столом, бабуся готувала нам їсти. І потім ми дружно трапезували.
Влітку, коли дитячий садок був закритий, я гостювала у інших бабусі з дідусем, які жили у приватному секторі на околиці м. Іловайськ. Що може бути краще часу, проведеного на свіжому повітрі! ..
Але час біжить невблаганно. От і прийшла шкільна пора — час нових пригод і відкриттів.
1 вересня 1995 в ЗОШ № 25 м. Харцизька для мене продзвенів перший дзвоник, який відкрив ворота в країну глибоких знань. Путівником по цій небаченій країні для мене стала перша вчителька Петрушина Тамара Михайлівна — добра, чуйна, але вимоглива жінка. Разом зі своїми новими друзями я почала осягати невідомі нам науки.
Чим старше ми ставали, тим були розумнішими. Тому збільшувалася і кількість наших вчителів, які підносили більш глибокі, тонкі і складні науки. На мій погляд, головним завданням вчителів було відкриття нас як особистостей і гідних членів суспільства. Я думаю їм вдалося досягти бажаних результатів.
Я не приділяла багато часу навчанню, тому що воно давалося мені легко, та ще й доводилося доглядати за молодшим братиком Чабанним Володиславом, якого через майже рік з початку моєї подорожі по країні знань подарувала мені доля.
Вчителі завжди говорили, що я розумна, схоплюю все на льоту, але лінива. Якби не моя лінь, я б закінчила школу на відмінно.
Під час свого навчання в школі я брала участь у різноманітних олімпіадах, змаганнях, конкурсах, КВК, всіляких показових виступах, Новорічних святах. Так як я творча та неординарна особистість, то не могла обмежитися однією лише школою. Необхідно було кудись вкладати мій потенціал, тому я відвідувала драматичний гурток, художню школу, а в старших класах ще й курси математики та англійської мови.
Я вдячна всім своїм вчителям і наставникам за їхній внесок для мого подальшого розвитку як особистості.
Не помітно підкралася весна 2005 р., а разом із нею і останні шкільні дні. Настав час робити перші, але впевнені кроки у доросле життя — робити вибір майбутньої професії, а значить і вибір університету.
Для підвищення і покращення свого рівня знань мій вибір припав на Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М. І. Туган-Барановського, де я зазнала невдачі. Але я не засмутилася з цього приводу. Навпаки, я знайшла позитивний бік цієї ситуації — цілий рік канікул.
Незважаючи ні на що, цей рік я провела з користю. Посилено займаючись математикою та англійською мовою, я підвищила свої знання з цих предметів, щоб не вдарити в бруд обличчям вдруге.
Як кажуть, все змінюється щосекунди. Чого можна очікувати від цілого року? Все може кардинально змінитися в будь-яку хвилину. Спостерігаючи за всім, що відбувається у світі навколо нас, я вирішила захищати нашу неньку природу та її мешканців. Саме цим і було визначено мій вступ до Донецького національного технічного університету на спеціальність «Екологічна геологія».
Як я раніше вже згадувала, навчання давалося мені легко. Тому майже весь свій вільний час я проводила зі своїми кращими друзями — яскравими, неординарними і веселими особистостями. Як співається у пісні: «Музика нас зв'язала» — так було і в нашому випадку. Не проходить ні хвилини без її звучання. Дуже часто ми відвідуємо різні музичні заклади, де грає Rock. Більшу частину теплих вечорів наша весела галаслива компанія живе в скверах і парках, а холодними зимовими вечорами ми влаштовуємо цікаві та пізнавальні посиденьки в рідному гуртожитку.
За всі роки навчання в університеті я придбала величезний багаж знань, необхідний для роботи в сфері екологічної геології. Викладачі стали нам дуже хорошими наставниками. Неможливо виділити когось. Весь педагогічний колектив вклав багато сил, знань, умінь і терпіння, щоб ми стали добрими фахівцями.
Отримавши диплом бакалавра в 2010 р., я цілеспрямовано вирішила продовжувати своє навчання, тому і вступила до магістратури. Тема моєї магістерської роботи «Оцінка впливу вугледобувних підприємств на гідросферу». Ця тема зараз дуже актуальна, тому що ми живемо в Донбасі, де дуже розвинена вугледобувна промисловість. При видобутку вугілля шахтами відкачується дуже велика кількість вод, які негативно впливають на природне середовище. Неочищені шахтні води, вступаючи в поверхневі водотоки і водойми, викликають у них порушення сольового режиму, обумовлюючи небажані екологічні порушення в гідросфері, погіршують середовище існування тварин і рослин. У вивченні цього питання мені допомагає мій науковий керівник магістерської роботи Проскурня Юлія Анатоліївна — чудовий викладач і людина, к.г.н., доцент кафедри корисних копалин та екологічної геологиї.
Не люблю будувати плани. Найчастіше щось заважає для їх реалізації. Тому я живу сьогоднішнім днем, трохи заглядаючи у завтра.