В сучасному світі підприємства чорної металургії є одними з найбільших постачальників шкідливих речовин до навколишнього природного середовища – твердих часток, оксидів сірки та азоту, кислих та лужних забруднених стічних вод, а також джерелом фізичного забруднення. Вирішення екологічних проблем металургійних виробництв є однією з провідних тем, що хвилює суспільство, контролюючі органи, керівництво підприємств.

Типовим представником цієї галузі виступає ВАТ «Єнакіївський металургійний завод» (ЄМЗ), що є підприємством повного металургійного циклу – від виробництва агломерату до виготовлення прокату. Технологічна схема ВАТ «ЄМЗ» включає наступні основні підрозділи: аглофабрика, доменний цех, сталеплавильне, сортопрокатне виробництво та деякі додаткові підрозділи (вапняково-вогнетривкий цех, ТЕЦ-ПВП). У технологічній зв’язці з ВАТ «ЄМЗ» знаходиться СП ТОВ «Метален». Для вирішення проблеми впливу підприємства на стан довкілля була розроблена «Програма природоохоронних заходів ВАТ «Єнакіївський металургійний завод» на 2008 – 2015 рр.». Щорічно на офіційному сайті ТОВ «Метінвест Холдінг» розміщується звіт щодо виконання екологічної програми. Отже, можна говорити не тільки про самі проблеми, що існують на підприємстві, а й про аналіз виконання запропонованих для їх вирішення заходів.

Одним з найбільших постачальників зважених часток в атмосферне повітря є агломераційно-доменне виробництво. Середня концентрації пилу від нього на території міста перевищує 3ГДК. На аглофабриці утилізується суттєва частка колошникового пилу доменного виробництва та іншого виробничого пилу, проте сам агломераційний цех потребує реконструкції з встановленням ефективного пилоочисного обладнання.

Суттєвою проблемою є утворення значних об’ємів шлаку (доменного вогнерідкого, мартенівського ФЛЦ, конвертерного, зварювального). Більша частина шлаків повертається в виробництво: на аглофабрику (конвертерний), доменне (конвертерний та зварювальний), конвертерне виробництво (мартенівський ФЛЦ). Частина доменного вогнерідкого шлаку переробляється в граншлак, що є товарним продуктом. Проте близько 10 % доменного та конвертерного шлаків вивозиться на звалища. При цьому за даними на 2008 рік вільні потужності для розміщення шлаків сумарно складають близько 4100 тис. т при річному утворенні близько 900 тис. т шлаків, тобто можливий термін експлуатації звалищ становить близько 4,5 років за умови не збільшення потужностей виробництва.

Важливим моментом також являється майже повна вичерпаність (більше ніж на 60 %) можливостей шламонакопичувачів. Не дивлячись на розроблену технологію утилізації шламів, що містять залізо, ця проблема досі є актуальною, оскільки щорічно загальний об’єм поповнення місць видалення доменного та конвертерного шламів складає майже 200 тис. т.

Ще однією проблемною точкою підприємства є система хімводоочищення та підготовлення технічної води: значні втрати через старіння обладнання; вапнякові відкладення на стінках градирень та труб систем оборотного водопостачання; великі питомі витрати технічної води. Екологічною програмою окреслено не тільки ці, але й значна кількість більш незначних проблем та можливі шляхи їх вирішення, однак в період економічної кризи часові рамки вирішення цих питань суттєво зміщуються порівняно з вказаними в програмі строками.

Вирішення вище означених проблем дозволить знизити не тільки об’єми надходження шкідливих речовин до об’єктів навколишнього середовища, але й раціоналізувати використання природних ресурсів. Так, реконструкція аглофабрики із встановленням електрофільтрів знизить викиди пилу до атмосферного повітря, об’єднаного шламонакопичувача припинить потрапляння забрудників до пруду-охолоджувачу та р. Булавін.

Вдосконалення системи утилізації шлаків і шламів призведе до звільнення додаткових площ та подовження строків експлуатації місць видалення цих відходів. Реконструкція відділення водопідготовлення з встановленням установки зворотного осмосу, використанням методів вапнування та коагуляції для систем зворотного водопостачання зменшить проблему вапнякових відкладень, оздоровить пруд-охолоджувач за хімічним складом, а також дозволить використовувати для технічного водовикористання води погіршеної якості, наприклад, шахтні води.