ДонНТУ | Портал магістрів ДонНТУ | | | RUS | ENG

Чередніченко Юлія Олександрівна

Факультет інженерної механіки та машинобудування

Кафедра гірничих машин

Спеціальність "Гірниче обладнання (Комп'ютерне проектування мехатронного гірничого обладнання)"

Обгрунтування параметрів підсистеми підвіски виконавчих органів очисних комбайнів з поворотним блоком різання

Науковий керівник: проф., д.т.н. Кондрахін Віталій Петрович

Біографія

Дитинство

Мати - Чередніченко Світлана Юріївна. Закінчила Комунарський гірничо-металургічний інститут за спеціальністю “Гірничі машини”.

Батько - Чередніченко Олександр Миколайович. Закінчив Донецький Політехнічний Інститут за фахом “Інженер-електромеханік”.

Мої чудові батьки народили мене 12 серпня 1989 року в місті Донецьк, який я дуже люблю. З дитинства мріяла про старшого брата, але, мабуть, не судилося, бо вже народилася я. Але моєї енергії вистачало усім: і батькам, і бабусям, і дідусям. У дитинстві ми переїжджали з одної квартири на іншу, так що ходила я в три дитячих садочки. Добре пам'ятаю ігри, виготовлення різноманітних виробів, спектаклі і виступи під фонограму. А також “тихі години”, які я не полюбляла, бо на них я ніколи не спала, а пила чай з варенням завдяки добрій виховательці. А коли її підміняла лиха - доводилося лежати із заплющеними очима, а за обідом “запихатися” супом.

Але, не дивлячись ні на що, дитячий садок мені подобався: у ньому я розкривала свої таланти і отримала добру навчальну і творчу підготовку до школи.

Школа

На щастя, перед школою ми переїхали у власну квартиру, і я ходила в ЗОШ № 20 з 1 вересня 1996 року до мого самого Останнього дзвоника. У школі я вчилася добре, хоча і не дуже намагалася. Мене більше цікавило мистецтво у всіх його проявах. У молодших класах ходила на малювання, спів, танці, фольклорний гурток. Хотіла ще на карате, але не вистачало часу. Адже у молодших класах ще змушували робити домашне завдання. 7 років танцювала в ансамблі танцю “Акварелі” в Міському Палаці творчості дітей та юнацтва. У старших класах улюбленими предметами були геометрія, географія, біологія, астрономія, література, і звичайно ж фізкультура. Адже тільки на ній не задавали робити домашку! Цікавим було вчити англійську і балуватися з вимовою. Зараз приємно згадати веселі перерви, вікторини, конкурси, КВК і черги за булочками, прориватися до яких доводилося майже як в “двійці” до виходу. Тут я знайшла справжніх друзів!

Комп'ютер мені купили класі у восьмому. І добре, що не в першому - немає залежності від нього, як у сучасних дітей. Адже живе спілкування та обстеження незвіданих територій навколо будинку набагато цікавіше!

Університет

“Чому б ти не навчався, ти вчишся для себе.”

(Петроній)

У 2006 році за рейтингами я вступила до ДонНТУ на спеціальність “Гірниче обладнання (МАШ)”. Вибір університету не обговорювався. Адже мої батьки - інженери, що однозначно вплинуло на вибір спеціальності. Вчитися в університеті виявилося дуже цікаво. Впевнена: всі предмети, які ми вивчали, стануть у нагоді. Але головне, чого тут вчать - жити. Жити самостійно, відповідати за свої слова і вчинки. Переконання людини можуть змінюватися протягом життя, але саме тут завершується формування особистості.

Нам щастило з викладачами: Миколай Іванович Шилінговський, Феофан Леонтійович Шевченко, Спартак Семенович Малигін, всі викладачі кафедри ГМ і багато інших. Перераховувати всіх немає сенсу. Адже кожен з них вплинув на мій світогляд. Мені дуже пощастило і з одногрупниками. З 2 курсу їздимо разом відпочивати, що неодмінно зближує і підтверджує: я не помилилася у виборі друзів. Я впевнена, дружба з багатьма з них триватиме довгі роки. Всі ці люди зробили мене тією, ким я є зараз. Тому хочеться сказати їм всім величезне спасибі.

У 2010 році я отримала диплом бакалавра за напрямом підготовки “Інженерна механіка” і вступила до магістратури, де на цей час навчаюся і готую магістерську роботу на тему “Обгрунтування параметрів підсистеми підвіски виконавчих органів очисних комбайнів з поворотним блоком різання”, яку мені запропонував мій науковий керівник - доктор технічних наук, професор Віталій Петрович Кондрахін, який по праву отримав у 2010 році посаду завідувача кафедри “Підйомного транспорту і логістики”. Ця тема актуальна в умовах сучасної промисловості, тому вибір її не випадковий.

Навчання в університеті дало мені не тільки професійні навички, але й підготувала до дорослого життя. Тепер я вважаю себе особистістю зі сформованими поглядами.

Плани на майбутнє

“Навіть якщо у тебе нічого немає, у тебе є життя, у якому є все!”

Для початку планую успішно захистити магістерську роботу і отримати диплом, який, разом з отриманими за час навчання знаннями і досвідом, допоможе мені максимально реалізувати себе у професійній діяльності. Тому що своє професійне майбутнє я бачу як майбутнє фахівця у досліджуваній області.

У далекому майбутньому хочу бути просто щасливою! А це - міцна родина, улюблена робота, подорожі.

Резюме |Реферат