Я, Владислав Євгенович Холодов, народився 28 вересня 1988 року в м. Світлодарську, Донецької області. Мої батьки – Євгеній Володимирович Холодов і Олена Степанівна Холодова. Я вдячний їм за ту любов, яку вони дарили мені, адже кожній дитині дуже хочеться відчувати себе потрібним і особливим. Найраніше дитинство не пам'ятаю, але тяга до малювання чітко відклалася у пам'яті.
У 1995 році пішов у перший клас ЗОШ №11 м. Світлодарська. В школі приймав участь у олімпіадах з математики та фізики. Маючи інтерес до математических дисциплін, вирішив продовжити навчання за технічним напрямком.
Разом з навчанням захоплювався спортом: баскетболом та футболом.
Закінчивши школу без трійок, у 2004 році поступив до Артемівського індустріального технікуму (АІТ). Під час навчання у технікумі приймав участь у олімпіадах з дисциплін: «технічна механіка», «інженерна графіка» та «опір матеріалів». Також приймав участь у студентській конференції. Проходив виробничу та переддипломну практики на ВАТ «Вуглегірська ТЕС». Після отримання тимчасового пропуску на територію підприємства та проходження інструктажу з техніки безпеки я був направлений на кисневу підстанцію. Під час проходження виробничої практики я ознайомився з улаштуванням та принципом дії компресорів для виробництва рідкого кисню та азоту. Під час проходження переддипломної практики була зібрана уся технічна документація, яка необхідна для виконання дипломного проекту.
Після закінчення технікуму з червоним дипломом я записався на підготовчі курси для вступу до Донецького національного технічного університету (ДонНТУ). У 2008 році, після вдалого складання іспитів, вступив до ДонНТУ на факультет екології та хімічної технології, за спеціальністю «Обладнання хімічних виробництв та підприємств будівельних матеріалів».
Проходив учбову та виробничу практики на ВАТ «Авдієвський коксохімічний завод». Після прибування на завод був направлений для інструктажу правил техніки безпеки, а далі – для проходження практик у цехах: вугіллєпідготовчий, коксовий, уловлювання, пекококсовий, смолоперегінний, ректифікації, електричний, ремонтно-механічний, та спеціалізований цех по ремонту коксового обладнання. Під час проходження практики я побачив у виробничому процесі обладнання (коксовиштовхувач, вагоноопрокидувач, коксотушильний вагон, осадочні машини, вібраційні грохота та багато іншого), яке довгий час вивчав в університеті.
На третьому курсі почав займатися науково-дослідницькою роботою, а моїм керівником став к.т.н., доцент Андрій Анатольович Топоров. Ще під час проходження практики я зіштовхнувся з проблемою продовження життєвого циклу вогнетривкої кладки пекококсових печей. Таким чином, темою науково-дослідницької роботи обрав «Контроль якості футеровки та вогнетривкої кладки теплових агрегатів».
По закінченню четвертого курсу я почав підготовлюватися до складання державного іспиту – збирати усю необхідну літературу стосовно обладнання, яке вивчав під час навчання та проходження практики. Після вдалого складання державного іспиту я подав до деканату факультету інженерної механіки та машинобудування заяву на вступ до магістратури. У відповідь на подану заяву я отримав направлення до складання іспиту з англійської мови та почав підготовлюватися до його складання.
У 2010 році, після вдалого складання іспиту з англійської мови, вступив до першого курсу магістратури. Темою магістерської роботи обрав «Розробка методів зниження руйнування вогнетривкої кладки теплових агрегатів».
Після закінчення магістратури мені б дуже хотілось піти працювати за фахом, де зміг би застосувати усі свої організаційні здібності та творчий підхід до справи – саме такою я бачу свою роботу.
Я вважаю, що знання, які я здобув за роки навчання, обов’язково знадобляться в майбутньому. Викладачі, в свою чергу, передали нам досвід и весь багаж знань, намагаючись якомога ближче познайомити нас з виробничим процесом, що пов’язаний з нашою галуззю. Не дивлячись на проблеми, що в теперішній час зазнають заводи хімічної галузі, вони все одно потребують молодих спеціалістів, які не побояться брати на себе усю вагу відповідальності.