Моя мати, Тетяна Феодосіївна Котелевець, на момент мого народження працювала в Донецькому політехнічному інституті. Я був першою дитиною в сім'ї, тому з дня моєї появи всі оточили мене ласкою і теплом. З мамою я проводив небагато часу тому, що вона працювала. І з самого раннього дитинства моїм вихованням зайнялася бабуся, Надія Степанівна Демиденко. У 3 роки я пішов у садок, де був дуже активною дитиною. У 5 років уже знав таблицю множення.

        Школа

Завзяття до школи було неймовірним: стільки нового і незвіданого. І ось довгоочікувана для мене подія відбулася, 1 вересня 1996 року я пішов у Донецьку загальноосвітню школу № 61. За час навчання з першого по третій клас я був неслухняною дитиною, і мама не раз мене за це карала. Завдяки терпінню й спокійному характеру моєї першої класної керівниці, Катерини Петрівни Попік, вона змогла прищепити мені любов до математики та інших наук.

Починаючи з п'ятого класу я став більш спокійним і життя почало налагоджуватися. Починаючи з дев'ятого класу грав за збірну школи з баскетболу на міських змаганнях. Після закінчення дев'ятого класу мені треба було вибрати напрям підготовки. І я пішов у клас з математичним ухилом.

Час пролетів досить швидко. І ось в кінці 11 класу я вступив за рейтингами в Донецький національний технічний університет на механічний факультет. Пізніше я здав всі випускні шкільні іспити на відмінно. І в червні 2006 року закінчив школу.

Я розумів, що попереду у мене буде останнє безтурботне літо, яке я провів як слід. І вже в середині серпня почав налаштовувати себе на навчання в університеті.

        Університет

Чому я вибрав саме Донецький національний технічний університет? Та тому, що порадила мама. Ну, а як відомо всім, батьки поганого ніколи не порадять. Чому обрав саме кафедру механічного обладнання заводів чорної металургії? Після довгого аналізу переваг та недоліків всіх кафедр цього факультету я зупинився саме на ній. І до цих пір я не шкодую про свій вибір.

Розпочав 1 вересня 2006 року навчання в університеті, у мене голова йшла обертом від такої кількості корпусів і людей, але одночасно з цим були цікавість і інтерес, які з'являються у багатьох людей при появі чогось нового і незвіданого в їхньому житті. Я швидко освоївся в групі. Всі хлопці виявилися доброзичливими і дуже товариськими.

На другому курсі я зайняв перше місце на студентській олімпіаді Донбасу з дисципліни «Теорія механізмів і машин». З другого курсу я почав займатися акробатикою, яка давалася мені дуже складно. Але завдяки моїм улюбленим тренерам, Юрію Володимировичу Алексєєву та Ользі Вячеславівні Алексєєвої, я подолав усі труднощі і до цих пір тренеруюся.

З кожним роком навчання кількість людей у нашій групі зменшувалася. І от на четвертому курсі нас залишилося 15 осіб. У 2010 році я закінчив четвертий курс і одержав диплом бакалавра з відзнакою. Влітку цього ж року я успішно здав іспит і поступив до магістратури.

Керівником моєї магістерської роботи став професор Сергій Петрович Єронько. Він дав мені тему: «Дослідження на фізичній моделі процесу дозованої подачі шлакотворної суміші в кристалізатор сортової МБЛЗ в струмені інертного газу, визначення енергосилових параметрів і розробка конструкції автономної системи для його реалізації». Після чого я ретельно і з великим бажанням взявся за виконання доручених мені завдань. На даний момент часу я, під чуйним керівництвом мого наставника, виготовив фізичну модель необхідної автономної системи і перевірив її працездатність.

        Плани на майбутнє

Планую успішно захистити мою магістерську роботу. А також працевлаштування на роботу за фахом від якої я отримував би задоволення в моральному і матеріальному сенсі. Ну і трохи пізніше планую створення великої та щасливої родини.