Я народився 6 липня 1987 року в місті Макіївка.
Дитинство пройшло неймовірно швидко. Спочатку мене водили в яслі, потім до дитячого садка, з якого постійно хотілось втекти. Потім був перший велосипед та перші поранення. Найкращими друзями в дитинстві були кішка Лінда, кеди з м'ячкм, та звичайно ж конструктор LEGO. НАйяскравішими спогадами з мого дитинства є качелі й різноманітні атракціоны в парку відпочинку Макіївки.
В сім років, як і всі діти, я пішов в перший клас ЗОШ №62. Батьки віддали мене в перший на той час україномовний клас. Моя перша вчителька - Лисенко Людмила Василівна залишилась в моїй пам'яті на все життя, тому що саме вона дала мені основу, заклала потужний фундамент моіх знань.
Подаруй найяскравішим спогадом початкової школи є покупка комп'ютерної приставки DENDY. Куди там сучасному комп'ютеру з його потужними характеристиками до тієї 8-мібітки. Майже щодня після уроків я і мої друзі-однокласники приходили до мене додому і нервово почерзі клацали кнопки на джойстиках. Це було щось!
У другому класі я почав ходити на заняття музикою і на тренування по футболу. Батьки хотіли, щоб я навчився грати на фортепіано але відходячи полгода і промучивши домашнє піаніно, я вирішив займатися футболом. Спочатку я грав за ДЮСШ «Шахтер» м. Макіївки, а з переходом до ЗОШ №29 - за "динамо-гірник". Три роки я грав за цей клуб центральним захисником, був капітаном команди. Двічі наш клуб ставав чемпіоном міста, що давало можливість виступати на обласних змаганнях. Величезне спасибі моєму тренерові - Кубареву Олександру Володимировичеві за те, що з дитинства привив в мені любов до спорту.
Основним захопленням в шкільні роки була рибалка. Мабуть кожні вихідні мы с дідом рано-рано їхали на ставок порибалити. Це відчуття неможливо передати словами, коли ти тягнеш з води карпа, а вудка гнеться майже навпіл. Це неймовірно!
В 2002 році після закінчення дев'яти класів переді мною постав вибір: продовжити вчитися в школі, або визначитися з мйбатнею професією. Я вибрав друге. Склавши вступні іспити по українській мові й математиці, я був зарахований в Донецький політехнічний технікум до самої престижної спеціальності того часу «Обслуговування і ремонт комп'ютерних та інтелектуальных систем і мереж».
З технікумом у меня пов'язані найяскравіщі й позитивні спогади в моєму житті. Я познаймоився з новими друзями, з якими підтримую відносини і сьогодні. Дізнався багато нового та цікавого про комп'ютери та принципи їх роботы. Це був перший набір на комп'ютерну спеціальність в ДПТ. А як відомо першим бути завжди важко: це і нові, ще «неотесані» навчальні програми, й акредитація в кінці навчання. Хоча навчання діставалося з важкою працею, технікум я закінчив з червоним дипломом.
В 2006 році після закінчення технікуму я вирішив продовжити навчання з метою отримання вищої освіти. Спочатку я бажав стати экономістом, та проаналізувавши ринок потребуємих спеціальностей, і взявши до уваги поради батьків про велику кількість економістів, юристів, фінансистів, я вступив до Донецького національного технічного університету на спеціальність «Комп'ютерне проектування мехатронного обладнання» факультету енергомеханіки та автоматизації (зараз інженерної механіки и машинобудування). Навчатися в ДонНТУ виявилося дуже динамічно, це і постійні олімпіади, різноманітні конференції, та веселий досуг у вигляді концертів та вечірок, за що дуже вдячний профкому ДонНТУ.
По закінченні бакалаврату, маючи середній бал 4,62, та склавши вступні іспити по з іноземної мови (для мене це була англійська) я вступив до магістратури ДонНТУ. Вибір теми магістерської роботи не випадковий. Я маю обгрунтувати максимально потужний і ресурсоємний виконавчий орган прохідницього комбайна.
Я не можу назвати найбільш корисний предмет, так як тільки зараз, займаючись підготовкою магістерської роботи, я повинен поєднати і розділи опіру матеріалів, і важкі розрахунки деталей машин, користуватися довідниками з матеріалознавства, застосовувати в структурних схемах гідравлічне обладнання і багато іншого.
В найближчий час я планую успішне написання і захист магістерської роботи.
Післе закінчення університету планую процювати інженером-конструктором в гірничомуму машинобудуванні, адже створюючи нове, більш практичне обладнання для шахтарів нашого краю, ти піднімаєш не тільки економіку держави, але й створюєш комфортні умови для роботи персоналу, що працює з данним обладнанням.