Проблеми передачі всласних назв при перекладі з української мови

Фараон Н.В.
Донецкий национальный технический университет

Проблема уніфікації правил транслітерації українських власних назв за допомогою латиниці постала з перших років незалежності [1], і навіть після ухвалення Рішення № 9 Української комісії з питань правничої термінології це питання залишається дискусійним. Щороку проводяться конференції та семінари, на яких воно обговорюється тим чи іншим чином. Про цю сторону перекладацької діяльності багато сказано і написано, проте якихось стабільних позитивних змін за останні роки не помітно. Здавалося б, є відповідний документ, але через невизначеність його статусу (ніде однозначно не сказано, чи він носить обов’язковий характер, чи лише рекомендаційний), в справі передачі власних назв латиницею якщо не панує, то, у всякому разі, має місце безлад. Звичайно, щодо більшості літер сумнівів не виникає, але це тільки підтверджує те правило, що 10% чинників викликають 90% проблем. Ніхто не сперечається щодо того, що грамотність в приватному листуванні – це особиста справа кожного, хоча по-справжньому культурна людина залишаєт ься такою і наодинці сама з собою, та коли мова заходить про переклад офіційних документів, все стає набагато серйознішим. Практика показує, що джерелом найболючіших непорозумінь щодо транслітерації прізвищ залишаються паспортні столи, які керуються внутрішньовідомчими нормативами транслітерації. Для прикладу візьмемо списки українських учасників обмінної програми „Канада – Світ -Молодь” за 2002 та 2005 роки (Додаток 1). Як бачимо, ускладнення з оформленням документів (оскільки на момент подачі заявки ще не всі учасники мали готові закордонні паспорти) потенційно 080 .\u1084 могли виникнути у десяти з сімнадцяти студентів.

Heorhiy Gongadze, Georgij Gongadze; Колесников - Kolesnikov, Kolesnykov, Луценко - Lutsenko, Lutzenko; Михайло - Mikhailo Kovalko, Myhajlo Pogrebynskiy; Олег - Oleg Pokalchuk, Oleh Rybachuk; Олександр - Oleksander Turchynov, Olexandr Turchynov, Oleksandr Danylchuk, Olexander Volkov, Alexander; Сергій - Sergii Yermilov, Sergiy Vasyljev; Serhiy Yefremov; Sergiy Tygypko; Serhyj Tyhipko; Суркіс - Surkys, Surkis; Тарасюк - Tarasiuk, Tarasyuk; Юлія Тимошенко - Yulia Tymoshenko, Ulia Tymoshenko, Julia Tymoshenko, Timoshenko; Ющенко: Yuschenko, Yushchenko; Янукович: Yanukhovich; Yanukovich (але чомусь не “Yanukovуch”).

Інколи, всупереч рішенню комісії з питань правничої термінології, спостерігається використання російської мови як посередника (Черкаси – Cherkassy), за аналогією з чим, мабуть, і виникли такі непорозуміння як Суми – SuММy та Варвара Великомучениця - Varvara VelykomucheNNytsya.

Під час транслітерації часто виникає потреба в культурологічному аналізі тексту Особливо він стає необхідним, якщо ми маємо справу з іменами, поширеними серед народів, що говорять різними мовами. В цьому випадку, як зазначає О.О. Бешкарева в своїй статті “Проблема перекладу власних назв”, важливо визначити національну приналежність носія імені. Найтиповішим прикладом може стати передача прізвищ, які в українській мові закінчуються на –ський та –цький, і характерні для української, російської, чеської, польської та інших мов. Згідно з українськими правилами вони мають транслітеруватись через –yi (Khmelnytskyi), на офіційному сайті, присвяченому російському уряду (http://photius.com/wfb2000/countries/ russia/russia_government.html ) дається –iy (Zhirinovskiy), хоча інші сайти дають і інші варіанти - Zhirinovsky / Zhirinovskiy/ Zhirinovskii. Правопис таких прізвищ в польській та чеській мовах теж відрізняється: Сікорський – Sikorski, Коменський – Komensky. Єдиного підходу до вирішення цього завдання перекладачами “Української правди” не спостерігається. Порівняймо: Березовський - Berezovsky, але Ключевський – Klyuchevskiy, Висоцький - Vysotskiy, Троцький - Trostkyj. Спроби ж “українізувати” англомовний варіант російської власної назви (Rozlyv замість Razliv та Lavriy Kornyliv замість Lavr Kornilov ) нічого крім подиву не викликають.

Таким чином, головними труднощами, які виникають при передачі власних назв англійською мовою можна назвати відтворення букв, й, ь, я, ю, є, ї. При цьому стає прикро за колег, адже цей пункт детально розписаний в нормативній таблиці, з якою, здається, знайомі не всі (транслітерація назви Запоріжжя як Zaporizhia наводиться в таблиці як приклад відсутності подвоєння букв, які передаються буквосполученнями).

Внаслідок нашого традиційного скептицизму та плюралізму в правовій галузі вищезазначена таблиця транслітерації зазнає постійної критики, та все ж таки, давайте погодимося на тому, що хороший закон це не той, який гарно написаний, а той, який безумовно виконується. Тому було б доцільно, якби АПУ вийшла з ініціативою про обов’язкове вивчення нормативних документів, що регламентують відтворення власних назв при перекладі, студентами-філологами перекладацьких та педагогічних факультетів.

Якщо цього не трапиться, то матимемо ту ж ситуацію, яка склалася в місті Н., коли для порівняння переваг право- і лівостороннього руху автомобілі четвертого таксопарку перевели на лівосторонній рух.