Біографія
Дошкільне дитинство
Я, Вадим Едуардович Сіденко, народився 5 вересня 1989 року в шахтарській столиці — місті Донецьку. Мама — Наталія Володимирівна Сіденко — домогосподарка. Батько — Едуард Леонідович Сіденко, навчався в Донецькому національному технічному університеті (ДонНТУ) на спеціальності «Механічнеобладнання заводів чорної металургії» (МЕХ), в даний момент працює на приватному транспортному підприємстві.
Дошкільні роки, коли я ходив у дитячий садок, пам'ятаю смутно. Цю прогалину заповнила моя мама. Вона розповіла мені, що я рано навчився читати, вчив вірші, казки і тому в дитячий садокя пішов у всеозброєнні. Дуже любив кататися на гірках і гойдалках, які були в нашому дворі.
Школа
У 1996 році пішов в перший клас загальноосвітньої середньої школи №118. Мені дуже пощастило з першою вчителькою. Любов до дітей і відповідальне ставлення до своєї роботи — саме ці якості запам'яталися мені більше всього в ній. Я з легкістю вчився на 5, зрідка отримуючи оцінку 4. Три роки початкових класів пройшли дуже весело і цікаво. Під час занять я був дуже слухняним і усидливим, але варто було прозвучати дзвінку на перерву, так моя поведінка різко змінювалося. Я бігав по коридору, граючи в латки зі своїми однокласниками і, пам'ятаю, що наздогнати мене було проблематично.
Початкові класи змінилися дорослими. З'явився класний керівник: сувора, але добра жінка, яка була вчителем біології. Цей предмет мені ніколи не подобався і давався складно, Але деякі послаблення з боку нашого класного керівника допомагали мені здавати цей предмет на 4. Що стосується математики та географії, моїх улюблених предметів, то тут проблем ніколи не виникало. З алгебри і геометрії я був лідером у класі, однокласники постійно списували мої домашні завдання і на контрольних роботах пошепки питали підказку.
У вільний від навчання час гуляв зі своїми друзями на вулиці в «машинки», «війнушки», «хованки», а також у футбол. Ця гра займала особливе місце в мої шкільні роки. Цілий рік ми збиралися на шкільному майданчику, щоб пограти в цю улюблену гру мільйонів. У шостому і сьомому класі брав участь в районних змагання з футболу. Ми не посіли призових місць, але я отримав масу емоцій.
У 2002 році, змінивши місце проживання, я пішов у восьмий клас загальноосвітньої школи № 64 з фізико-математичним ухилом. У колектив влився відразу, однокласники прийняли мене добре. Встигав я з усіх предметів добре або відмінно, все так само виявляючи особливу любов до алгебри, геометрії та географії. З дев'ятого класу почав ходити на тренування з баскетболу, які проходили після занять, в нашій школі. З тих пір ця гра стала для мене однією з улюблених. В одинадцятому класі я у складі шкільної команди завоював третє місце у районних змаганнях з баскетболу. У цьому ж році я вперше взяв участь у районній олімпіаді з географії, де зайняв друге місце.
Школу закінчив добре і з нетерпінням чекав початку нового етапу в моєму житті: навчання в одному з найпрестижніших ВНЗ міста Донецька — ДонНТУ.
Університет
Навчаючись у 11 класі, я вже знав, в який університет хочу вступити. Питання полягало в тому, який факультет і спеціальність обрати. Восени 2006 року ДонНТУ проводив рейтинги, підсумками яких було надходження в лави цього ВНЗ. При подачі документів першої спеціальністю я вказав «Комп'ютерні інформаційні технології і автоматика» (КІТА), на другому місці «Технологія машинобудування» (ТМ), ту спеціальність, куди мені найбільше хотілося потрапити. Завдяки наполегливій підготовці, я набрав достатню кількість балів для вступу на бюджет за фахом «Технологія машинобудування». Вже на початку травня я був спокійний за своє студентське майбутнє і міг лише співпереживати своїм однокласникам, які або не визначилися з місцем навчання, або чекали відведеного періоду початку вступної компанії їх університетів.
1 вересня 2006 для мене почалися студентські будні. Процесс навчання відрізнявся від шкільного, але я швидко освоївся, виявляв особливий інтерес до таких дисциплін, як вища математика, накреслювальна геометрія, сопромат, теорія машин і механізмів (ТММ) і деталі машин. На другому курсі брав участь у Міжвузівській олімпіаді з опору матеріалів, також виступав з доповіддю на конференції у Донбаській національній академії будівництва і архітектури. На початку третього курсу вирішив спробувати свої сили в олімпіаді з ТММ і зайняв образливе четверте місце, трохи поступившись трійці переможців.
По закінченню другого курсу, після проходження навчальної практики у вищому професійному машинобудівному училищі №67, отримав посвідчення токаря другого розряду.
Здавши останню сесію і державний іспит, я отримав диплом бакалавра. Потім вступив до магістратури за спеціальністю «Технологія машинобудування». Навчання в магістратурі зовсім нелегке, значно збільшився час і обсяг матеріалів для самостійного вивчення.
Мій науковий керівник, професор Натікбек Алієвич Алієв запропонував мені у своїй магістерській роботі дослідити досить цікаву та актуальну для нашого промислового регіону тему «Основи складання багатосекційних турбоагрегатів мінімізованої вібронавантаженості».
В університеті я познайомився з багатьма цікавими і веселими людьми, які стали мені добрими знайомими і друзями. Я дуже радий цьому. Сподіваюсь, що після закінчення університету ми будемо продовжувати спілкуватися та ділитися лише успіхами у нашій нелегкій, але такій цікавій професії.
Плани на майбутнє
Після закінчення магістратури я вирішив не пов'язувати себе з наукою і не йти в аспірантуру, а почати працювати на підприємстві за професією. Сподіваюся знайти гідне місце роботи, де б я зміг показати себе і досягти якомога більших висот за спеціальністю технолог машинобудування, проявивши весь накопичений багаж знань. Також, вважаю необхідним постійне вдосконалення англійської мови, тому що без його поглибленого знання домогтися кар'єрних висот у сучасному світі неможливо.
І звичайно, хочу побудувати міцну сім'ю, з якою буду ділити як хороші, так і погані моменти свого життя.