Народився я 19 грудня 1988 року в місті Курахове Донецької області. Проте в документах записано місто Авдіївка, так як тут жили мої батьки, а згодом і я. На передодні мого народження батьки поїхали в гості до бабусі, яка тоді жила в селі Ільїнці. І все б пройшло як завжди, але через якийсь час після приїзду, я мабуть вирішив, що мені настав час побачити цей чудовий світ. Маму відвезли в найближчий пологовий будинок, який знаходився в місті Курахове. Тут 19 грудня 1988 року в 23 години 45 хвилин я з'явився на світ.
Моя мати, Надія Олексіївна Ющенко працює машиністом електровоза на ВАТ "Авдіївський коксохімічний завод".
Мій батько, Віктор Михайлович Ющенко працює на шахті "Бутівка".
У дитячий садок я ходити не любив, тому відправити мене туди було нелегкою справою. Опинившись в дитячому садку, я з нетерпінням чекав, коли мене заберуть додому, але забирали мене далеко не першим. Дуже радісною подією було, коли мене забирали відразу після обіду і, тим самим, я був позбавлений від «тихої години» - незрозумілого для мене, як і для багатьох дітей, часу, коли примушували лежати у ліжку і до того ж мовчати. Я дуже любив гуляти на дворі, де дослідженню підлягали розташовані поблизу будівництва, канави, дахи та підвали. Інколи, за таку надмірну цікавість батьки мене карали, і я залишався без прогулянок.
Особливу й дуже важливу роль у моєму дитинстві і юності зіграв мій середній брат Іван Сергійович Селенін. Він старше мене майже на 8 років і у дитинстві на нього лягали обов'язки мого вчителя, вихователя й няньки. Я вдячний йому за все, що він для мене зробив, дуже люблю його й ціную.
Брат багато чому мене навчив і привив такі цінні якості як чесність, доброта, спокій і витримка. У будь–якій ситуації він може залишатися спокійним і тверезо мислити. Разом нам ніколи не бувало нудно. І навіть зараз, коли нас розділяють час і відстань, ми розуміємо один одного з півслова.
Мій старший брат, Дмитро Сергійович Селенін весела, добра й чуйна людина. У дитинстві я його пам'ятаю погано, тому що ми тільки недавно почали більш тісно спілкуватися, і я сподіваюся, що в майбутньому ця тенденція зберігатиметься.
Школа № 5 міста Авдіївка знаходитися в 300 метрах від будинку. Саме в неї у 1996 році я пішов у перший клас. Тут я познайомився зі своїми кращими друзями, з якими ми все робили разом: навчалися, відпочивали, відзначали свята і дні народження, а після закінчення школи пішли в університет на одну спеціальність. Я вважаю, що дружба, яка об'єднала нас у дитинстві, буде з нами все життя. І хочеться вірити, що, незважаючи на те, що у кожного все більше своїх турбот, кожен з нас знає — поруч є друзі, які допоможуть у скрутну хвилину і щиро порадіють успіхам ближнього.
Улюбленими предметами були: біологія, історія, фізична культура, геометрія, креслення та література. Особливо хочу подякувати вчителю: літератури Наталі Валентинівні Борисенко за те, що вчили нас жити і любити, креслення і праці Олександру Григоровичу Гришенко за життєво необхідні знання, та класному керівнику (алгебра і геометрія) Світлані Василівні Толбатовій за турботу і віру в нас.
Після школи вирішив піти саме в технічний університет, оскільки в нашому регіоні це актуальний напрямок. Після успішної здачі рейтингів був зарахований в університет на факультет інженерної механіки.
При вступі до університету вибір спеціальності був інтуїтивним. І тепер можу сказати: «Думаю, що інтуїція мене не підвела». На першому ж курсі стали в нагоді отримані в школі навички креслення. У школі я вчився добре, але, здавши першу сесію на відмінно, вирішив, що буду продовжувати в тому ж дусі. Іноді бувало нелегко осягати премудрості вищої математики, теоретичної механіки та нарисної геометрії, але з часом, освоївшись, все стало не так вже й складно.
На третьому курсі, після знайомства з викладачами рідної кафедри "Механічне обладнання заводів чорної металургії" (МОЗЧМ), черговий раз переконався у правильності вибору спеціальності. Викладачі кафедри МОЗЧМ добрі й чуйні люди. Завжди готові допомогти студентові в навчанні і підтримати його творчі починання.
Після отримання диплома бакалавра й успішного вступу до магістратури почав під керівництвом наукового керівника Сергія Петровича Єронько займатися розробкою пристрою відповідно до теми кваліфікаційної роботи магістра "Дослідження процесу дозованого введення шлакоутворюючої суміші у кристалізатор слябової машини безперервного лиття заготовок, розробка методики розрахунку енергосилових параметрів механізмів та проектування промислової установки для його реалізації" в лабораторії фізичного моделювання кафедри МОЗЧМ. Після закінчення складання і випробування розробленого пристрою підтвердилися закладені в нього нові ідеї, що дозволило підготувати і відправити заявку на передбачуваний винахід, а також взяти участь у кількох конкурсах.
Після успішного закінчення магістратури планую влаштуватися на цікаву роботу, на посаду інженера-конструктора. Крім того, в процесі трудової діяльності хотілося б займатися самоосвітою, а також удосконалювати свої знання в області англійської мови і програмування.
Разом з друзями відвідати деякі куточки Росії — величезної, красивої і такої різноманітної країни.
Життя нелегке, але потрібно чітко бачити мету, йти до неї, і тоді немає нічого неможливого.