Русский | УкраїнськаEnglish
Біографія

 

Свою особу я збирав із дуже багатьох, бачених і прожитих мною, і це колекціонування життів мене захоплює винятково.

 

Дитинство
Я, Круш Денис Олександрович, народився 17 червня 1989 року в місті Гайсині, Вінницької області в сім'ї військового офіцера. Мої батьки: батько – Круш Олександр Володимирович, 1959 р.н., закінчив Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку, офіцер з вищою військово-політичною освітою; мати – Круш Ірина Михайлівна, 1963 р.н., закінчила Донецький державний університет, обліково-фінансовий факультет; брат – Круш Дмитро Олександрович, 1986 р.н.
У дитячі роки відвідування дитячого садка не викликали у мене нервових нападів, навпаки, я навіть із задоволенням відвідував його, бравши приклад із старшого брата. Не дивлячись на те, що різниця у віці не велика – всього 3.5 років, він уміло мене виховував, проявляючи лідерські якості і виконуючи повчання батьків –  подавати мені хороший приклад.

 
 
  Контакти
   
  Email: Dionisio@meta.ua
 

З Книги ПРИТЧИВ СОЛОМОНА (розділ IV, 7-9)
Головне — мудрість: набувай мудрості, і всім маєтком твоїм набувай розуму. Високо цінуй її, і вона прославить тебе; вона прославить тебе, якщо ти приліпишся до неї; покладе на голову твою прекрасний вінок, доставить тобі прекрасний вінець.

Школа
У школу почав ходити, як і більшість дітей, з 6 років. Першою загальноосвітньою школою стала школа № 1 м. Гайсина. Був приємно здивований, зустрівши там минулих колег по дитячому саду.  Перша вчителька виховувала любов до знань, починаючи з перших шкільних занять. З раннього дитинства тато виховував так само любов до спорту, в результаті шкільні заняття змінялися тренуваннями з легкої атлетики. Але, на жаль, спорт полюбив, а ось легку атлетику не дуже.
Після закінчення 3-го класу з батьками переїхали в м. Донецьк, де я продовжив своє навчання в ЗОШ № 117. Інше місто, нові знайомства, нові захоплення розбавляли «суворі» учбові будні, роблячи щодня по-своєму яскравим і барвистим.
Хочеться сказати «Спасибі» всім вчителям, які мали пряме відношення до формування моєї особи.

Університет
До вибору ВНЗу я підійшов дуже відповідально, зупинивши свій вибір на Донецькому національному технічному університеті (ДонНТУ). Розповіді випускників цього університету про студентське життя завжди були наповнені якоюсь особливою теплотою, що безумовно зіграло свою роль в моєму остаточному виборі.
Вибір спеціальності зробив дуже швидко – електроніка. Вважаю|лічу|, що знання базових принципів роботи електронної техніки у світі нових електронних технологій, що нестримно розвиваються, дуже важливі для сучасної людини.
Видатні досягнення — це завжди результат чудової співпраці різних людей. Я мав щастя вчитися у людей, справді унікальних. В період навчання в університеті найбільшу користь принесло вивчення точних наук, а також предметів, пов'язаних з програмуванням і електронікою. Тому хочеться виразити  свою подяку всім викладачам кафедри, а також Редьку О.Л. (фізика), Локтіонову І.К. (математика), Чорноусу В.П. (ТОЕ), Фурсову В.І. (теорія поля).

Успішно склавши бакалаврський іспит був зарахований до магістратури. Тема випускної роботи «Підвищення метрологічної надійності абсорбційних вимірювачів метану» здалася мені дуже цікавою. Розробками мені допомагає займатися мій науковий керівник професор кафедри «ЕТ» Хламов Михайло Георгійович. Вважаю, що ця тема дуже актуальна в даний час, оскільки важлива роль в забезпеченні безпеки робіт на вугільних шахтах належить надійному контролю концентрації метану в атмосфері.

«Став перед собою цілі, для досягнення яких не вистачить життя»

Плани на майбутнє
Я не можу дозволити собі не підвищувати свою кваліфікацію. Адже ціна, яку ми платимо за підвищення професійного рівня, - ніщо в порівнянні з тією ціною, яку доводиться платити за невігластво. Тому, завдання на найближче майбутнє - максимальна реалізація свого творчого потенціалу, особистісний та професійний ріст.