Я народився 2 грудня 1989 року в місті Донецьку. Мій тато - Макаров Валерій Олександрович, працює в ЗАТ «Київстар», моя мама - Макарова Ніна Олексіївна, працює в ТОВ «Алекс-схід».
Через два роки народився мій брат - Макаров Євген Валерійович. Ми завжди допомагали і підтримували один одного.
У дитинстві батьки приділяли велику увагу моєму вихованню та навчанню. Мати постійно вивчала зі мною вірші, навчила писати і читати.
У 3 роки батьки віддали мене в дитячий садок «Синичка». Я був дуже товариським дитиною і постійно брав участь у всіх виставах.
В 6 років я пішов в перший клас фізико-математичної школи №17 м. Донецька. Клас у мене був дуже дружним і згуртованим. Навчання в школі мені дуже подобалося. Я активно брав участь в КВК і інших заходах, займався англійською мовою, ходив на плавання і бадмінтон. Улюбленими предметами були історія, біологія і географія.
Хочеться виразити вдячність моєму класному керівникові Перепетченко Наталії Іванівні, яка підготувала мене до вступу до дорослого життя.
З дев'ятого класу почав підготовку до вступу до університету. Допомогла мені в цьому чудова людина – Соловйова Злата Олександрівна. Вона дала мені знання, які мені дуже допомогли в майбутньому.
Проблема вибору університету не стояла. Ще в школі я визначився, що вчитимуся саме в Донецькому національному технічному університеті (ДонНТУ). Спочатку хотів поступити на спеціальність «Телекомунікаційні системи і мережі», але за результатами рейтингу трішки не дотягнув. Звернув увагу на спеціальність «Автоматизоване управління технологічними процесами» факультету Комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики. Після цього я не разу не шкодував про свій вибір.
Перший день навчання був справжнім випробуванням. Пам'ятаю, як довго шукав потрібну аудиторію в третьому учбовому корпусі. Навчання на першому курсі давалося не просто. Важко було звикнути до нових предметів, розкладу, викладачів, колективу. Але далі вчитися стало простіше і цікавіше. На другому курсі запам'яталася поїздка з одногрупниками до Севастополя. Ми дуже здружилися і чотири роки пролетіли непомітно.
З 2008 по 2010 рік вчився на військовій кафедрі ДонНТУ. По закінченню мені було привласнено звання молодший лейтенант.
Влітку 2010 року після складання державного іспиту на п'ять балів, я подав заяву до вступу в магістратуру.
Вступ на бюджетну форму навчання був великою радістю для мене та моїх батьків. Науковим керівником вибрав дуже хорошу людину, доктора філософії, доцента кафедри «Гірнича електротехніка і автоматика ім. Лейбова Р.М.» Гавриленко Бориса Володимировича. Він допоміг мені визначитися з темою магістерської роботи: «Дослідження та розробка системи управління конвеєрним транспортом в умовах змінного вантажопотоку».
Перш за все, хочеться отримати диплом і знайти цікаву роботу. З часом думаю здобути другу освіту (економічну або юридичну). Планую відкрити свою справу, пов'язану з автомобілями. Дуже хочу об'їздити на машині всю Європу. І, звичайно ж, створити міцну і дружну сім'ю.
Головне в житті - поставити самому собі питання: «Чого я хочу досягти?». Кожна людина відповідає на це питання по-різному, але головне - постійно прагнути і добиватися поставлених цілей.