Брич Сергій Олександрович
Факультет комп'ютерних наук і технологій
Комп'ютерних систем моніторингу
Спеціальність: комп'ютерний еколого-економічний моніторинг
Тема випускної роботи:
Інтегрована модель спротиву атакам у соціотехнічних системах
Керівник: к.т.н. доцент кафедри КСМ Губенко Н.Є.
Про автора | Реферат
Про себе (коротка творча біографія):
У дитинстві
Народився я, ввечері 1 грудня 1988 року в 16:00 в місті Комунарськ, Луганської області. У той вечір йшов сніг, мабуть, тому я так небайдужий до цього виду опадів. Мої батьки: Брич Світлана Іванівна і Брич Олександр Юрійович шляхетні люди - дитячі лікарі. Завдяки їм я виріс і став тим, ким є на даний момент. У дитинстві я хотів вирости і стати хірургом - як мій тато. Коли мені було три роки, ми переїхали до Донецька. У Донецьку ми стали жити разом з дідусем і бабусею. Поки мама з татом працювали, дідусь і бабуся заміняли мені дитячий садок. Всі разом вони займалися моїм вихованням. Ще з дитинства я проявляв характер і найчастіше домагався поставлених цілей. Дитина я був активний. Я, з радістю, відвідував всякі секції та курси. Я займався великим тенісом, плаванням. У дитинстві я дуже часто хворів, тому заняття спортом довелося залишити. Я дуже любив збирати монетки, тому всі знайомі батьків обов'язково передавали мені рідкісні екземпляри, а так само я обмінювався монетками з друзями. З п'яти років я відвідував і закінчив курси в англійської мови, народної творчості в Палаці Піонерів.У школі
Прийшов час підготовки до школи. Я відвідував дошкільні заняття, там я і познайомився зі своїми майбутніми однокласниками. Почав отримувати освіту я в загальноосвітній школі № 93 м. Донецька. Мені дуже пощастило, що моєю першою вчителькою була Коренюгіна Ніна Григорівна. Мій перший учитель - великої душі людина. Вона крім класного керівництв своїми силами організувала і підтримувала шкільний музей, присвячений героям Великої Вітчизняної Війни. Від неї ми дізналися, що нашу школу закінчили чотири Герої Радянського Союзу. Вона вміла налаштувати клас так, що ні в кого й гадки не залишалося пустувати або відволіктися, всі були налаштовані виключно на навчання. З першого класу ми вже знали, як важко далася перемога у Другій Світовій Війні. Ми регулярно організовували зустрічі з ветеранами, виступаючи перед ними з віршами та оповіданнями, вчили історії про наших героїв. Перші три класи я закінчив на відмінно. Виграв шкільну олімпіаду з математики в 3м класі. Закінчивши перший ступінь школи, класні керівники стали часто мінятися, але це не вплинуло на мікроклімат усередині класу. Крім навчання в школі, я пробував себе на заняттях з айкідо, відвідував секцію легкої атлетики, але по-справжньому мене «зачепив» волейбол. Одного разу в школі, мій хороший друг Олексій, запросив мене на секцію з волейболу в спортивному комплексі при заводі. Ми з ним постійно ходили на волейбол і домагалися успіхів. Наша команда брала участь у змаганнях і займала призові місця. З тих пір я небайдужий до цього виду спорту і намагаюся при можливості грати з друзями у спортивному залі або на природі. Так само я люблю спостерігати за футболом і є активним уболівальником донецького футбольного клубу «Шахтар». У школі, я досить добре грав у настільний теніс, брав участь у районних змаганнях від школи. У старших класах я відвідував курси «Користувач ПК», а потім і «Програмування на Pascal» в ПДЮТ. Мої батьки часто їздили на гірськолижні курорти і одного разу вирішили звозити і мене. Мій перший досвід катання на гірських лижах був у Карпатах. Мені так сподобалося спускатися, що ми ще кілька років поспіль їздили в гори кататися на лижах.В період навчання в університеті
Закінчувалися старші класи, і підходив час вибору майбутньої професії та місця навчання. Батьки завжди допомагали мені і наставляли мене, але цінували і моя думка. Тому, звістка про те, що їхня дитина не стане лікарем, взяли нормально. На мій вибір вплинув куплений в сьомому класі комп'ютер. До придбання комп'ютера у мене була енциклопедія домашнього комп'ютера, і я прочитав її повністю. Якщо деякі частини книги про процесор і оперативної пам'яті вводили людей в сон, мені все це здавалося цікавим, і я читав із задоволенням. Тому я вирішив стати програмістом. Я вибрав найбільш серйозний університет у Донецьку, де б мене навчили програмувати. Так мій вибір припав на ДонНТУ. Я був настільки впевнений в собі, що навіть не подавав документи в інші вузи. Мої батьки підтримували моє бажання вчитися в ДонНТУ, навіть на контрактній формі навчання, але за результатами іспитів я був зарахований на бюджет. Вступив я на спеціальність Комп'ютерно Еколого-Економічний моніторинг. Університет відкрив мені новий світ, який відрізнявся від світу школи. Було дуже цікаво навчатися за новою системою, не було контрольних і зрізів знань, тепер доводилося писати модульні контролі, а потім ще й іспит. Спочатку було дуже незвично і важко без осінніх і весняних канікул, які в школі пролітали як один день. Зі мною разом навчаються веселі і розумні хлопці. Дуже шкода, що не всі поставилися сумлінно до процесу навчання і до 5му курсом складу групи сильно порідшав. Під час навчання в університеті я дізнався, що мої одногрупники вправні гравці в баскетбол, виступали за збірну факультету. Так як секції волейболу у нас не було, то мої одногрупники навчили мене грати в баскетбол. Мені так сподобався цей вид спорту, що я захопився ним, а при перегляді ігор NBA, виявилося, що баскетбол не менш видовищний, ніж футбол. Тому, при наявності вільного часу і гарної погоди, ми з друзями часто збираємося пограти в баскетбол.Плани и мета на найближче майбутнє
У майбутньому я, як і всі, напевно, мрію про успішну кар'єру, здоровою і дружній родині. Тому я хочу знайти гідне місце роботи після закінчення університету, що б якомога швидше, по можливості, втілювати свої мрії в реальність. Знаю, що задумане мною здійснити дуже і дуже нелегко, але нічого в цьому світі не дається задарма, буду намагатися реалізувати себе і вдосконалюватися.ДонНТУ > Портал магістрів ДонНТУ || Реферат