Магістр ДонНТУ Горецький Олексій Андрійович

Біографія

Я, Горецький Олексій Андрійович, народився 8 листопада 1989 року у місті Харцизьк Донецької області. Батько, Горецький Андрій Володимирович, працює у ТОВ "Сілур". Мати, Горецька Тетяна Валентинівна, працює у ТОВ "Сілур". Сестра, Горецька Олена Андріївна, навчається у НАРККиИ. Перш за все, я хочу висловити мою вдячність і повагу моїм батькам, які завжди були поруч і докладали значних зусиль до мого виховання.

Дитинство

Магістр ДонНТУ Горецький Олексій Андрійович

    Дитинство – це найпрекрасніша пора у житті кожної людини! Але шкода, що це розуміють далеко не всі. Про моє дитинство враження найпрекрасніші! Поїздки до бабусі у село, перші і найкращі друзі, перший футбольний м'яч, перший велосипед, перша бійка, поїздка до моря.. Дуже яскраві емоції та відчуття, і як шкода, що туди більше ніколи не повернутися!
    З самого дитинства я ріс спокійною, слухняною, але дуже непосидючою дитиною. У 3 роки я почав ходити до дитячого садку "Теремок", який знаходився у 30–ти метрах від мого будинку. Дитсадок почав у мені розвивати конструктивні здібності: я збирав–ламав–розбирав–лагодив іграшки.
    Перебуваючи у дитсадку, я навчився читати, писати і рахувати, бути комунікабельним з однолітками. Перша зустріч з комп'ютером сталася в років 8 на роботі у батька.Мені було дуже цікаво набирати якісь слова і тексти, а особливо мене зацікавили комп'ютерні ігри, але не тільки у плані погратися в них, але і як вони влаштовані. Вже тоді чомусь хотілося займатися тільки іграми.

Школа

    У школі я ніколи не виявляв особливого інтересу до навчання – навчався "тому що без освіти нікуди". Перший клас для мене був справжньою подією! Перший дзвінок, перший урок, перші задачки, перша двійка, перша п'ятірка, перша шкільна любов:)
    Вчитися було дуже цікаво – новий колектив, нові правила, нова обстановка. Класу до п'ятого мені подобалися усі предмети, але чим ближче справа йшла до закінчення школи, тим більше до душі ставали точні науки і тим менш подобалося займатися гуманітарними. Але незважаючи ні на що загальні враження про всі предмети і про школу в цілому – самі позитивні!
    Але ж шкільний період – це не тільки школа і уроки, це ще й веселе позашкільне життя. Різноматні ігри, побачення з дівчатами, походи у кіно, на стадіони, виїзди на змагання (на жаль багато міст я бачив тільки з середини стадіонів, тому сподіваюся у майбутньому побачити їх по справжньому!) і звичайно ж футбольний м'яч! Багато дітей мріють з дитинства стати футболістами, але це не було моєю мрією. Мені дуже подобалося обганяти і обводити суперників (особливо новими фінтами, які бачив по телевізору), забивати голи, віддавати гольові паси.. Жоден із видів фізичної активності не подобався мені більше, ніж гра у футбол. Ще у 4 роки у мене з'явився перший футбольний м'яч. І я почав виходити на двір грати з друзями у футбол та інші спортивні ігри з м'чем. У тому ж віці батьки віддали мене у секцію з плавання, де я навчився відмінно плавати і це дуже допомагало підняти настрій і відпочити від заннять у школі.
    Необхідно також згадати про свою участь в олімпіадах, конкурсах, вікторинах – брав участь і я, часом займаючи призові місця, але особливого задоволення від цього не отримував – в принципі як і від золотої медалі, яку отримав після закінчення школи

Університет

    У 11 класі, коли прийшов час для вибору спеціальності, я не знав, що мені вибрати і чим керуватися. Адже у такому віці майже неможливо знати, чим ти хочеш займатися все своє життя. Тому не маючи чіткого уявлення, чим я буду займатися після школи, не маючи навіть чіткого визначення зі спеціальністю, я записався на курси в ДонНТУ (тому що там навчалися мої батьки).
    Курси для мене зіграли велику роль. Але найбільше значення у виборі майбутньої спеціальності зіграли курси з інформатики. Коли я потрапив на них у перший раз, я одразу ж зрозумів, що саме ця наука допоможе мені надалі зайнятися своєю мрією – створювати свої комп'ютерні ігри. Тим не менш, розуміючи завдання, які ми розглядали, я не розумів більш серйозні речі – що це таке і як це застосовується.
    Беручи участь у рейтингах під час вступу, я з першого разу набрав прохідний бал з української мови та інформатики. З математики ж необхідно було набрати певний бал, який оголошувався тільки після 3 етапу рейтингів. Пізніше я дізнався, що на всіх трьох етапах я здавав математику на кілька балів вище, ніж був прохідний бал на спеціальності факультету ФОТІ. На рейтингах пріоритетною спеціальністю я обрав "Програмне забезпечення автоматизованих систем" (ПС). Надалі на цю спеціальність я і поступив на перший курс до групи ПС–06б.
    Перший курс навчання на ПС був досить складним. Було складно звикнути, що необхідно розбиратися у всьому самому. Інформацію щодо виконання лабораторних робіт необхідно було знаходити самим. Тепер. перебуваючи на 5 курсі, я розумію, що це було необхідно, тому що стикаючись з реальністю, я розумію, що ніхто не буде мене вчити новому, а нове потрібно завжди і скрізь! Спеціальність ПС навчила мене швидко самонавчатися. Багато предметів в університеті протягом усього навчання здавалися для мене абсолютно марними, і при цьому досить складними. Тільки через деякий час після їх закінчення я розумів, що отриманні знання носили розвиваючий логіку характер.
    Університет, в першу чергу, дав мені хороший поштовх до саморозвитку (ще з першого курсу). Безумовно, протягом усіх минулих університетьских років були прекрасні курси з відмінними викладачми, які принесли свій результат, але найдорожче для мене – це все ж розвиток здатності до самовдосконалення.

Плани на майбутнє

   Найближчим часом мені доведеться завершення і захист магістерської роботи.
    Якщо говорити про середньострокову перспективу, то надалі я бачу себе у складі команди розробників комп'ютерних ігор. Також, непогано було б наподорожуватися.
    У подальшому майбутньому хотілося б виїхати за кордон на постійне місце проживання і організувати фірму з розробки комп'ютерних ігор або програмного забезпечення.