Я народився в м.Харків 2 лютого 1990 р. у сім`ї студентів. Студентське життя батьків позначилося на мені. У віці 2 років «допомогав» батькам з дипломним проектом, грав з батьком у футбол, допомогав йому на змаганнях. Приємні спогади з дитинства про поїздки на море, про відпочинок в селі у бабусі та дідуся – рибалка і домашнє господарство, смачні пиріжки з малиною, безтурботне дитинство в улюбленому цегельному будинку.

Моя мати, Тетяна Анатоліївна Гришковець, дуже ласкова, мила людина, яка завжди допоможе, підскаже, підтримає, напише за тебе твір. Дякуючи прекрасному вихованню я став людиною, а це найголовніше.

Мій батько, Олександр Миколайович Гришковець, дуже розумна і мудра людина. Дякуючи йому я став спортсменом, чесною, щирою і дуже терплячою людиною. Він прищепив мені любов до спорту, шахів. Пам'ятаю ночі спільного вивчення історії і географії, пояснення математики.

Мій молодший братик, Антон Олександрович Гришковець, учень 10 класу. Вчиться добре, займається спортом, читає, грає у шахи. Чуйна і добра людина, з якою завжди приємно проводити час і спілкуватися, відпочивати влітку і грати в різні спортивні ігри.

З 1992 р. проживаю в смт.Новоамвросіївське, де і пішов у перший клас.

У 1996 р. я пішов у перший клас Новоамвросиіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. У школі був відмінником, командиром класу, зразковим і спокійним хлопчиком, який був гордістю своїх батьків. Улюблені предмети – математика, фізика, хімія, інформатика.

У школі брав участь у всіх шкільних вечорах, спортивних змаганнях, постійний ведучий концертів. Маю призові місця у змаганнях з футболу, баскетболу, волейболу, шах в Амвросіївському районі. Призер районних предметних олімпіад з українскьої мови, історії, математики, учасник олімпіад з фізики, читець віршів Т.Г.Шевченко.

Дуже багато приємних спогад про школу – як про час, проведений в школі, так і за її межами з однокласниками. Я дуже вдячний своїм вчителям за базу знань, за виховання, за їх любов, досвід життя, яким вони мене наділили. Школа – це промінець світла на березі веселого дитинства, який ніколи не затухне

У 2006 р. я поступив у Донецький національний технічний університет на спеціальність «Інформаційні управляючі системи і технології» на бюджетну форму навчання. На початку навчання було дуже важко, але посидючість, цілеспрямованість і бажання узяли своє. З середнім балом 4,93 я отримав червоний диплом бакалавра і поступив у магістрат.

В університеті я продовжую займатися спортом і своїми улюбленими справами за мережами університету. Тут я зустрів свою любов, чому безцінно рад і вдячний долі за це. У мене хороші стосунки зі всіма викладачами і студентами, я староста групи.

Життя в гуртожитку – ще одна школа життя, якій я вдячний за досвід, котрий згодиться в майбутньому. Студентське життя дуже цікаве, бурхливе і швидкоплинне, яка ніколи не забудеться.

Зараз я насолоджуюся студентським життям і великих планів на майбутнє не будую. Звичайно хотілося б знайти добре оплачувану роботу за фахом. Кар'єрне зростання, нові товариші і друзі, дружний колектив, цікава, улюблена робота – ось, що я чекаю від майбутнього.

Стати сім'янином і відвідати культурні місця Європи з сім'єю – більше, ніж план на майбутнє, який я хочу виконати. Дружна сім'я, діти, здорові близькі - велике бажання, яке дуже б хотілося, щоб залежало від мене, оскільки я прикладу максимум зусиль для його виконання.