Перспективи пенсійного страхування в Україні
Орлова К.О., Бурлуцький Б.В.
Донецький національний технічний університет
Пенсійне забезпечення – це гостра проблема, яка стосується будь-якої людини. Не важливо, скільки років вам зараз: 20 або 60, ви напевне станете пенсіонером і отримуватиме пенсію, або ви вже працюєте та певна частина вашої зарплатні відраховується на пенсійне страхування. Навіть якщо ви не отримуєте зарплатні, а живите за рахунок батьків, це питання є актуальним, бо рано чи пізно ви станете одним з тих, за чий рахунок здійснюється поповнення бюджету країни.
Отже, що очікує нас, студентів у майбутньому? Існує чотири можливих засоби забезпечення себе у пенсійному віці. По-перше, це продовжити працювати (звісно, якщо дозволяє стан здоров’я), по-друге, покластися на дітей та отримувати матеріальну допомогу від них, по-третє, за роки праці накопичити певну суму, яка забезпечить гідне існування в похилому віці, і нарешті четвертий, найбільш поширений в нашій країні варіант, це отримувати пенсію від держави.
Зрозуміло, що для українських громадян другий та третій варіанти наближені до фантастики, а пенсія настільки мала, що працюючий пенсіонер не рідкість, а закономірність. Воно й не дивно, адже зараз в Україні налічується 13,8 млн. пенсіонерів, 22 млн. працездатного населення і лише 15 млн. з них працює повний робочий день і постійно сплачує страхові внески [1, с.18]. Можемо розрахувати:
15 млн. чол./13,8 млн. чол. = 1,09 чол./чол.
Тобто, співвідношення між працюючими і пенсіонерами становить майже один до одного. І цей показник надалі погіршуватиметься, бо смертність перевищує народжуваність, населення України «старіє»: за інформацією Держкомстату, станом на 1 січня 2009 року середній вік українця становив 40,1 року. Тоді, коли в 1999 році цей показник складав 39,1 року.
Також актуальною залишається проблема еміграції населення. Люди їдуть за кращим життям, тим самим залишаючи українських пенсіонерів без підтримки, бо не сплачують податків в казну рідної держави. Мабуть, несправедливо їх за це корити, тому що стан економіки не на бажаному рівні.
Ось і виникає необхідність реформування пенсійної системи. Здавалося б, вирішення проблеми пенсійного забезпечення лежить на поверхні: збільшити вік виходу на пенсію. Нагадаємо, що зараз цей вік складає 55 років для жінок та 60 для чоловіків. Але не треба забувати про тривалість життя, адже середня тривалість життя українських жінок становить 68 років, а чоловіків лише 57 років [2, с.10], тобто більшість чоловіків не буде доживати до пенсійного віку, а яка людина захоче сплачувати гроші без вигоди для себе?
Керівництво України знайшло вихід у запровадженні трирівневої пенсійної системи, що виглядає наступним чином:
1 рівень – солідарна система;
2 рівень – загальнообов'язкова накопичувальна система;
3 рівень – добровільна недержавна система пенсійних заощаджень.
Нововведення планується вводити у два етапи. На першому етапі (2010-2013 роки) передбачається вжити заходів, зокрема, до запровадження дієвого механізму підвищення пенсій шляхом удосконалення механізму їх індексації з метою усунення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки.
На другому етапі (2014-2017 роки) передбачається, зокрема, завершити підготовку до запровадження обов'язкової накопичувальної пенсійної системи та здійснити її поетапне запровадження, забезпечити рівноправність громадян в пенсійній системі шляхом запровадження єдиних правил призначення пенсій [3].
Таким чином, маємо два рівні обов'язкового державного пенсійного страхування, взноси на які будуть розподілятися між Пенсійним та Накопичувальним фондами. За рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі можуть назначатися пенсії за віком, за інвалідністю, у рази втрати годувальника, також можуть надаватися соціальні послуги. За рахунок коштів Накопичувального фонду можуть надаватися довічна пенсія з встановленим періодом, довічна обумовлена пенсія, довічна пенсія подружжів, одноразова виплата.
Кошти, що акумулюватимуться на другому рівні будуть інвестуватися за умов жорстких вимог до прибутковості та надійності інвестицій.
Що стосується третього рівня, то це зовсім нове для нашої країни. За умови ефективної організації, прибуткового інвестування, забезпечення надійності і належного регулювання, недержавне пенсійне страхування сприятиме підвищенню доходів пенсіонерів.
Недержавний пенсійний фонд є приватно фінансованим і керованим кредитно-фінансовим закладом, що накопичує пенсійні заощадження громадян, інвестує їх впродовж тривалого терміну, і здійснює платежі або впродовж визначеного терміну, або довічно після виходу на пенсію [4].
Тобто, по суті, другий та третій рівні дублюють один одного з тією лише різницею, що останнє більш ризиковане, бо не гарантується державою. Також важливим аспектом є страхова неграмотність населення. Ми завжди боїмося чогось нового, невідомого. Але варто зазначити, що вже існує правове підгрунтя для здійснення такого страхування, це Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 р. та зареєстровано більш ніж 50 компаній зі страхування життя коло 15 з яких готові запропонувати населенню пенсійні програми страхування [5].
Загалом, вимальовується досить райдужна перспектива подальшого пенсійного забезпечення населення. Але постають питання про сплату пенсій нинішнім пенсіонерам. Якщо грошові відрахування нині працюючих будуть інвестуватися в економіку, це, безперечно, позитивно вплине на загальний стан економіки країни. Але є одне «але»: податки, які сплачує підприємство в фонд пенсійного страхування, планується зменшити. Тож виникає дефіцит коштів: підприємства недоплачують, більша частина подутку з фізичних осіб інвестується в економіку, звідки ж візьмуться гроші для сплати пенсій?
Можлива відповідь – виділятимуться з бюджету, але навіть школяру зрозуміло, що не в тому обсязі, як зараз. А як можна скоротити пенсії, які і так не забезпечують гідного існування старшому поколінню, яке так багато зробило для розвитку країни ще в часи СРСР?
Ще одна перешкода на шляху реформування системи пенсійного забезпечення – це побоювання громадян. На це є причини: по-перше, недовіра страховим компаніям, по-друге, низькі доходи населення, і по-третє, нерентабельність довгострокового інвестування через високий рівень інфляції.
Таким чином, уряду треба вирішити проблему фінансування пенсійних виплат, а громадянам усвідомити необхідність реформування пенсійної системи та зробити вибір, чи відраховувати частину зарплатні до фондів недержавного пенсійного страхування. Безумовно, дуже важко приймати такі рішення в країні, де мінімальна зарплатня менша за прожитковий мінімум, а споживчий кошик не перегладався багато років. Але треба усвідомити, що наш життя злежить від нас самих. І якщо ми не будемо діяти у власних інтересах та в інтересах країни, наврядчи життя покращиться.
Литература
- Софія Серебрякова На кожного працюючого – по пенсіонеру // Гривна №17 (746) 23.04.2009
- Олександр Залєтов Пенсійний захист населення: глобальна проблема ХХІ століття // Страхова справа №3(23) 26.06.2008
- Пенсійна реформа буде завершена у 2017 році // Українська правда // http://www.ukrbiznes.com/news/business/62038.html
- Система недержавного пенсійного забезпечення // Лебединська районна державна адміністрація // http://lebedinrda.info/sistema-nederzhavnogo-pensijnogo-zabezpechennya/
- Виталий Самсоненко Реформа пенсионной системы в Украине и социальное обеспечение населения // http://forinsurer.com/public/08/01/30/3364
Вернуться к библиотеке
|