Я народився 2 травня 1989 року, о дев'ятій годині п'ятдесят хвилин за Київським часом, у місті Донецьку. Став другою дитиною в родині, тому ріс під наглядом старшої сестри і батьків. Часто бував в гостях у бабусь та дідусів, а з трьох років пішов в дитячий садочок. Зі старшою сестрою вивчив ци-фри та букви, а в шість років вже самостійно читав за складами. В школу пішов повністю підготовленим.
В 1996 році розпочав навчання в першому класі загальноосвітньої школи №39 міста Донецька. В цій школі навчалась моя рідна сестра, а двадцятьма роками раніше її закінчила моя матуся, Павлик Антоніна Петрівна. До навчання виявляв цікавість та демонстрував непогані успіхи. Моя перша вчителька, Причина Марія Петрівна, була не тільки висококласним викладачем, але й чудовим психологом. Вона мала індивідуальний підхід до кожного учня та могла зацікавити будь яку дитину у навчанні. Уроки проходили легко та невимушено. Після закінчення трьох років навчання ми розлучилися з першою вчителькою, а через специфіку системи освіти, навчання продовжили у п'ятому класі, пропустивши четвертий.
У шкільні роки я відвідував гуртки танців та співу, а також захоплювався спортом, багато часу проводив з друзями на футбольному майданчику, де влаштовували змагання з хлопцями з сусідніх районів.
У 2003 році закінчив дитячу музичну школу № 4 міста Донецька по класу акордеон. Кожен рік брав участь у звітних концертах музичної школи, які проходили в Палаці Культури ім. Шевченко.
В старших класах я щорічно приймав участь в предметних олімпіадах, де часто займав призові місця, а також був членом шкільної спортивної команди, яка щорічно приймала участь в районних та міських змаганнях. Коли навчався в десятому та одинадцятому класі, то приймав участь у змаганнях з допризовної підготовки юнаків, на яких займав призові місця з дисциплін: підйом переворотом та одягання загальновійськового захисного комплекту на час.
У 2006 році чудовий шкільний час закінчився, а вже у вересні того ж року я став студентом Донецького національного технічного університету. В групі КСД-06 я став одним з двадцяти п'яти студентів бюджетної форми навчання.
Перший час було досить складно навчатися, тому що потрібен був час на адаптацію до нових предметних галузей, до нових вимог, а також до новогу колективу студентів та викладачів.
На другому курсі, за результатами фізичного тестування та середнього балу, я розпочав навчання в школі вищого офіцерського складу. Усі суботи, на протязі двох з половиною років, проходили на території військової кафедри. Там я отримав не тільки загальні знання військового статуту, але й засвоїв обов'язки командира підрозділу. Практичні заняття в боксах, дозволили відчути на собі роль командира, механіка, а також оператора зенітно-ракетного комплексу «Стрела-10». Влітку 2010 року, мій взвод приймав участь в двотижневих військових зборах, які проходили на території військової частині внутрішніх справ України у місті Донецьку. На протязі цього часу ми стали солдатами строкової служби. Отримали практичні навики в різноманітних військових дисциплінах, від стендової стрільби, до створення окопів. У липні 2010 року, під час урочистої церемонії, ми прийняли присягу на вірність Батьківщині та через деякий час нам присвоїли звання молодшого лейтенанта, офіцера запасу.
Червень 2010 року був присвячений складу іспитів, в липні – військовій кафедрі, а серпень – підготовці та вступу до магістратури Донецького національного технічного університету на факультет комп'ютерних наук та технологій.
У вересні 2010 року я знову прийшов на заняття в Донецький національний технічний університет, але тепер вже в ролі студента групи КСД-10М. Кількість одногрупників значно зменшилась, усього лише дев'ять магістрів за спеціальністю «Комп'ютерні системи діагностики».
Моїм науковим керівником став Герасимов Ігор Григорович. Після того як я побував у науковому дослідному інституті медичних проблем сім'ї, вибір став очевидним. Саме там я зрозумів, що собою являє наша спеціальність.
Моя тема магістерської роботи: «Розробка комп'ютерної системи діагностики функціонального стану організму людини із біомедичних показниками». Це була одна з тих тем, що запропонував Ігор Григорович, вибрав я саме її з-за свого захоплення технікою і бажання спробувати свої сили в розробці пристрою медичної діагностики.
Зараз я продовжую насолоджуватися студентським життям і маю великі плани на майбутнє. Я докладу максимум зусиль для того, щоб знайти добре оплачувану роботу за своєю спеціальністю, яка також буде приносити і моральне задоволення. Пошук місця працевлаштування у мене попереду. Хотів би присвятити себе роботі з технікою, так як це мені до душі, напевно, саме це і стане головним параметром при перегляді та підборі вакансій. А також у мене є мрія – відвідати найкрасивіші і визначні місця нашої планети зі своєю майбутньою сім'єю.