ВИЯВЛЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ ДІАГНОСТИКИ ЙОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Хобта В.М.,д.е.н., професор; Лазарева Т.С.

Джерело:  Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Збірник наукових праць / За ред. д.е.н. Г.В. Козаченко. — Луганськ: Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. — №21. — 2009.
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Emp/2009_21/09HobLaz.htm

Постановка проблеми

Підприємство, прагнучи зайняти свою ринкову нішу, формує певний потенціал, тобто виробничі, фінансові, інтелектуальні можливості та здатності тощо, які дозволять закріпити специфічні особливості даного суб'єкта господарювання, створять його положення на ринку і, отже, визначать перспективи його розвитку.

Якщо виходити з передумови, що підприємство має розглядатися як механізм, що перебуває у стані безперервного покращення своїх можливостей, виникає питання визначення відправної точки цього процесу. Комплекс діагностичних процедур є очевидною стартовою фазою будь-якого процесу оптимізації. А отже, у зв'язку з тим, що рівень реалізації поточних і потенційних можливостей безпосередньо впливає на досягнення оперативних, тактичних і стратегічних цілей діяльності підприємства, виникає об'єктивна необхідність у його кількісному визначенні, виявленні його якісних характеристик, прогнозуванні напрямків оптимізації, тобто діагностуванні потенціалу підприємства.

Аналіз попередніх досліджень

Різнобічні дослідження потенціалу у різних його проявах неодноразово провадилися як вітчизняними, так і зарубіжними вченими — С. Кочетковим, Л.В. Скоробогатою, П.А. Фоміним, М.К. Старовойтовим, Робертом С. Капланом й іншими. Однак у більшості випадків питання діагностики потенціалу, як дослідження поточного й перспективного стану господарської системи, залишались осторонь уваги дослідників. Більшість вчених традиційно акцентує увагу лише на проблемі кількісного та якісного визначення параметрів потенціалу підприємства. При цьому терміни “аналіз” та “діагностування” значною частиною науковців вживаються як синонімічні та взаємозамінюючі. Окремі вчені [1; 2, с. 35] взагалі звужують коло дослідження, приділяючи увагу лише якомусь зі структурних компонентів потенціалу підприємства й тим самим випускаючи з зору системні зв'язки, що виникають у процесі функціонування господарюючого суб'єкту. Таким чином, з поля зору науковців випадають системні причинно-наслідкові зв'язки, що в рамках діагностування потенціалу підприємства дозволяють визначити не тільки розмах того чи іншого явища в рамках суб'єкта господарювання, але й розробити комплекс заходів щодо його оптимізації. Тобто системне питання діагностики у більшості досліджених робіт штучно звужується лише до рівня визначення індикативних показників тієї або іншої сторони діяльності підприємства.

Метою даної статті — є розвиток теоретичних положень та удосконалення методичних підходів щодо діагностування потенціалу підприємства як комплексного визначення наявних та потенційних можливостей та здатностей господарюючого суб'єкту.

Виклад основного матеріалу

У загальному вигляді діагностування господарюючого суб'єкта є визначенням об'єктивного стану вибраних параметрів діяльності підприємства та їх інтерпретацією для формування висновків та рекомендацій з оптимізації поточного стану економічної системи [3]. Таке визначення дозволяє чітко розмежувати тавтологічні для більшості дослідників поняття “діагностування” та “аналіз” (табл. 1).

Таблиця 1 — Порівняльна таблиця економічних термінів

Таким чином, можна говорити про ієрархічну різницю досліджуваних понять, оскільки діагностика базується і в той же час включає визначення стану вибраних параметрів підприємства, тобто оцінювання економічної системи. Проте на відміну від аналізу кінцевою метою тут виступає не сам результат оцінки, а сформовані на його основі висновки та рекомендації щодо розвитку можливостей господарюючого суб’єкту.

Для прийняття ефективних управлінських рішень необхідно володіти об'єктивною інформацією про можливості підприємства в досягненні визначених цілей у різних напрямах діяльності. Найбільш важливим є одержання сукупної, інтегральної оцінки, що максимально враховувала б усі можливості і всі обмеження. Така оцінка, на наш погляд, може бути отримана на основі використання економічної категорії “потенціал”, що відбиває сукупні можливості та здатності підприємства в досягненні різних цілей, у різних областях.

Згідно з наведеним вище, діагностування потенціалу господарюючого суб’єкта може бути визначено як сукупність досліджень для визначення можливостей та здатностей підприємства до оптимального використання наявних ресурсів у процесі виробничих відносин у певному середовищі господарювання з метою виявлення можливих перспектив його розвитку й наслідків поточних управлінських рішень.

Діагностування потенціалу господарюючого суб’єкта дає можливість з’ясувати, як працює підприємство, чи досягаються поставлені цілі щодо формування та функціонування складових потенціалу підприємства; як зміни та вдосконалення в процесі управління впливають на функціонування потенціалу підприємства, його ефективність. Досліджуваний процес, що є об’єднуючою ланкою між етапом аналізу та етапом прийняття рішень про управління конкурентоспроможністю підприємства, дозволяє сформувати інтегральну характеристику з позиції сукупності чинників, що відбивають поточний та бажаний потенціал підприємства.

Аналіз опублікованих джерел [3; 4] з питання функціональної сутності діагностування господарюючого суб’єкту дозволяє запропонувати схему, що дає найбільш повне уявлення про даний процес у системі управлінням конкурентоспроможністю підприємства (рис. 1).

Рисунок 1 — Система діагностування потенціалу підприємства

Згідно з наведеною концепцією система управління складається з керуючої підсистеми та підсистеми, що піддається управлінському впливу. Кінцевою метою процесу є отримання рішення щодо стану досліджуваного господарюючого суб’єкта у конкретних зовнішніх умовах. Рішення, що приймаються суб’єктом під впливом отриманої у процесі аналізу інформації, впливають на динамічний стан об’єкта, й тим самим приводять до зміни вихідних параметрів системи.

Деталізація наведеної схеми (рис. 1) дає змогу конкретизувати механізм проведення діагностики потенціалу господарюючого суб’єкта, запропонувавши структурно-логічний алгоритм дослідження конкурентоспроможності потенціалу підприємства як комплексної системи (рис. 2).

Рисунок 2 — Структурно-логічна схема діагностування потенціалу підприємства

В основі досліджуваного процесу згідно з наведеною вище схемою лежить питання необхідності та доцільності проведення діагностики потенціалу, що може бути зумовлено низкою причин: зміною власників підприємства; проведенням структурних змін у діяльності господарюючого суб’єкта; зміною стратегічних пріоритетів розвитку підприємства; необхідністю системної оптимізації бізнес-процесів тощо.

Планування діагностики повинно проводитися за класичною схемою “трикутника” — “ЧАС — РЕСУРСИ — БЮДЖЕТ”, яка передбачає обмеженість, а, отже, необхідність постійного контролю всіх вищеназваних складових.

Базисом проведення якісної діагностики потенціалу господарюючого суб’єкта, безперечно, є аналіз його можливостей та здатностей. Цілісний потенціал господарюючого суб’єкту при цьому поділяється на окремі складові, що найбільш повною мірою відбивають тенденції розвитку підприємства за різними напрямами його функціонування.

Для оцінки потенціалу підприємства потрібна всеосяжна система індикаторних показників, причому, в основу конструювання такої системи повинна бути покладена структурна модель, що враховує не тільки фактичну динаміку діяльності господарюючого суб’єкта, але й теоретичні передумови проведення діагностики. Основною характеристикою потенціалу в процесі такої оцінки повинна бути його цінність для досягнення зазначених цілей, що може бути визначена за допомогою відносних або вартісних показників (рис. 3).

Рисунок 3 — Види і методи оцінки потенціалу підприємства

Вартісну оцінку потенціалу господарюючого суб’єкта найчастіше пов'язують з визначенням капіталу підприємства, розглядаючи основні теорії капіталу (теорія власності, теорія господарюючої одиниці, теорія залишкового капіталу, теорія підприємства, теорія фонду) [5].

Оцінка вартості ґрунтується на розумінні того, що будь-який об'єкт проходить стадію свого народження, яка супроводжується необхідними витратами. Надалі, права на будь-який об'єкт можуть виступати предметом обміну на ринку і тому є можливість оцінити його на основі статистики ринкових продажів. І, нарешті, будь-яке придбання в умовах ринкової економіки обґрунтовується з позицій ефективності інвестицій, тому об'єкт оцінки можна розглядати як джерело вигод, на отримання яких розраховує його власник. А отже, можна говорити про певну відповідність методів оцінювання потенціалу господарюючого суб’єкта фазі життєвого циклу підприємства (або ринковій фазі) (рис. 4).

Рисунок 4 — Економічна логіка вибору методів вартісної оцінки потенціалу підприємства

Відносна оцінка потенціалу господарюючого суб’єкта може розглядатися як комплексна порівняльна негрошова характеристика потенціалу, яка відбиває ступінь переваги сукупності індикаторів якості використання ресурсів та організації взаємозв'язків між ними, що визначають ефективність потенціалу на певному ринку в певний проміжок часу щодо сукупності індикаторів аналогів.

Слід зауважити, що в сучасних концепціях аналізу потенціалу пропонується застосовувати певні моделі або використовувати сукупність моделей та методик. Крім того, пропонуються певні галузеві або тематичні підходи — діагностика потенціалу підприємств певних галузей (металургійної промисловості, будівництва, поліграфічної промисловості, харчової промисловості і т.ін.) [6, 7].

Отже, проведене дослідження дозволяє констатувати значне різноманіття методичних та методологічних підходів до аналізу потенціалу господарюючого суб’єкта, що спираються на відносні індикатори. Поряд з тим слід відмітити, що на сьогодні не сформовано єдину загальноприйнятну методику комплексного оцінювання потенціалу підприємства як єдиної економічної системи. У зв’язку з цим у практичній діяльності задля отримання можливості якісної діагностики стану підприємства доцільно поєднання різнопланових методичних підходів з тим, щоб отримати цільову об’єктивну оцінку потенціалу досліджуваного господарюючого суб’єкта.

Отримане на етапі аналізу уявлення про стан сукупного потенціалу підприємства та розвиток його окремих складових дає змогу сформувати у подальшому практичні рекомендації щодо вектору управлінських зусиль, спрямованого на підвищення сукупних можливостей та здатностей господарюючого суб’єкта. Таким чином, об’єднуючи результати аналітичних досліджень, прогнозів та планових коригувань діяльності, діагностування потенціалу підприємства може стати універсальним інструментом підвищення потенціалу економічної системи підприємства.

Доцільно проілюструвати практичне застосування викладених теоретичних положень на прикладі діагностування потенціалу ВАТ “Авдіївський коксохімічний завод” (АКХЗ). Завод входить у число 15 коксохімічних підприємств України і є найбільшим у Європі за потужністю і можливими обсягами випуску коксохімічної продукції.

Необхідність проведення діагностики потенціалу викликана системною кризою, що поставила перед підприємством питання стратегічної оптимізації бізнес-процесів, виявлення та реалізації додаткових можливостей розвитку, підсилення конкурентних важелів ринкової боротьби тощо.

Визначені структурні компоненти потенціалу досліджуваного підприємства укрупнено представлені такими блоками: фінансовий стан; кадрове забезпечення; техніко-технологічний рівень.

Наступним етапом при діагностуванні потенціалу підприємства є його оцінка, пов’язана з формуванням, розрахунком і аналізом показників господарської діяльності досліджуваного суб’єкта. Доцільно визначити внутрішню логіку оцінювання потенціалу підприємства з тим, щоб отримати найбільш якісні та об’єктивні дані про поточний стан потенціалу підприємства. Послідовність етапів оцінювання потенціалу підприємства може бути наступною (рис. 5):

Рисунок 5 — Внутрішня логіка діагностування потенціалу підприємства

Отже, на першому етапі оцінювання доцільно визначити вплив позитивних та негативних чинників на потенціал господарюючого суб’єкта. Аналіз може бути проведено з використанням методів експертної оцінки: SWOT-аналіз, SPACE-аналіз, GАР-аналіз тощо.

Таблиця 2 — Резюме аналізу зовнішніх та внутрішніх чинників, що впливають на потенціал ВАТ “АКХЗ”

З переліку чинників видно, що маючи потужну виробничу базу, можливості для диверсифікації та розширення виробництва, власну наукову базу, підприємство, водночас, потребує вирішення низки фінансово-економічних, кадрових питань, проблеми підвищення якості продукції. На тлі негативних тенденцій розвитку галузі й значного посилення конкурентної боротьби на ринку важливим стає аналіз та підвищення розбалансованих структурних елементів потенціалу підприємства.

Більш детальний розгляд чинників внутрішнього середовища господарюючого суб’єкта дає змогу провести кількісне оцінювання потенціалу підприємства. Наступним кроком при діагностуванні потенціалу підприємства є визначення вартості його чистих активів, тобто абсолютне оцінювання потенціалу ВАТ “АКХЗ” (табл. 3). Застосування саме цього методу зумовлено, в першу чергу, стабільністю функціонування суб’єкта господарювання. Крім того, слід відмітити, що унікальність підприємства практично унеможливлює відбір ідентичних об’єкту оцінювання суб’єктів господарювання, а нестабільність ринкових умов не дозволяє з прийнятним ступенем вірогідності прогнозувати майбутні прибутки ВАТ “АКХЗ”.

Розрахунок показників на цьому етапі відбувається із використання форм фінансової звітності підприємства за низку років [8].

Таблиця 3 — Розрахунок вартості чистих активів ВАТ “АКХЗ” станом на кінець року

Отже, проведений динамічний аналіз абсолютного потенціалу підприємства дозволяє констатувати, що протягом 2005-2007 рр. спостерігалося підвищення вартості чистих активів ВАТ “АКХЗ”. Така зміна відбулася великою мірою за рахунок нарощення виробничого потенціалу. Проте слід відзначити певну незбалансованість фінансового потенціалу господарюючого суб’єкта, що знаходить відображення у непропорційно великій частині дебіторської заборгованості у складі оборотних активів підприємства.

Проведення відносної оцінки потенціалу підприємства повинно визначити конкурентні позиції досліджуваного суб’єкта господарювання серед інших, відобразити динамічні зміни у розвитку потенціалу. Сформовані в попередніх дослідженнях рекомендації щодо відносного оцінювання потенціалу господарюючого суб’єкта методом комплексного індексу потенціалу підприємства дозволили визначити динаміку конкурентної позиції потенціалу досліджуваного підприємства протягом 2005-2007 рр.

Таблиця 4 — Розрахунок комплексного індексу потенціалу підприємства

Отже, зменшення обсягу прибутку у 2007 році не дозволило ВАТ “АКХЗ” посісти першу позицію за показниками загальної ефективності, ефективності використання основного та оборотного капіталу, а також ступенем інноваційного розвитку. Інтегральна оцінка потенціалу підприємства не досягає навіть 50% від можливої. А, отже, конкурентні позиції підприємства стосовно ВАТ “Донецький металургійний завод” (ДМЗ) та ВАТ “Авдіївський завод металевих конструкцій” (АЗМК) значно погіршилися.

Проведені розрахунки дають орієнтир для проведення подальшої діагностики потенціалу ВАТ “Авдіївський коксохімічний завод”, оскільки саме з’ясування факторів та визначення резервів підвищення потенціалу господарюючої системи лежить у основі теоретичного обґрунтування проблеми діагностування підприємства в ринкових умовах.

Отже, задля покращення рівня будь-якого функціонального вектору необхідно здійснити дослідження факторів і резервів його формування. Як було зазначено вище, ВАТ “АКХЗ” потребує, перш за все, оптимізації інноваційної складової господарської діяльності. А отже, серед можливих управлінських впливів щодо покращення потенціалу підприємства розглядаються:

розробка комплексної стратегічної програми інноваційного розвитку підприємства — Програми реконструкції та переоснащення ВАТ “Авдіївський коксохімічний завод” на період до 2015 року;

впровадження на підприємстві техніко-технологічних новацій — реалізація проекту “Реконструкція першої черги бензольного відділення з закриттям циклу кінцевого охолодження коксового газу по воді”. Розробник інноваційної технології — французька фірма “Альфа-Лаваль”;

збільшення капіталовкладень у інноваційні, науково-дослідні розробки тощо;

впровадження продуктових інновацій — виробництво лакофарбових продуктів на базі виробництва чистого антрацену;

активізація раціоналізаторської та винахідницької роботи серед працівників підприємства;

пришвидшення темпів оновлення основних виробничих фондів — технічне переозброєння комплексів батарей №3-6, реконструкція відділень мокрого каталізу цехів сіркоочистки №1-2 та ін.

Дослідження та аналіз індикаторів потенціалу господарюючого суб’єкту, проведена діагностика потенціалу ВАТ “Авдіївський коксохімічний завод” визначила необхідність пошуку факторів та резервів посилення його можливостей, перш за все, у групі показників інноваційного розвитку. При цьому позитивні зміни опосередковано стосуються як техніко-технологічного стану підприємства, так і його фінансово-економічної складової.

Висновки

Таким чином, сформовані рекомендації щодо діагностування потенціалу господарюючого суб’єкта є основою теоретичного та практичного обґрунтування проблеми формування достатньої конкурентоспроможності потенціалу підприємства у сучасних умовах. Послідовне й якісне діагностування параметрів потенціалу господарюючої системи дає змогу зрештою сформувати дієві рекомендації щодо оптимізації як окремих показників діяльності підприємства, так і його сукупних можливостей та здатностей, що є вагомою сходинкою на шляху визначення механізму оптимального використання наявних ресурсів у певному середовищі господарювання.

Література

Фомин П.А., Старовойтов М.К. Особенности оценки производственного и финансового потенциала промышленных предприятий [Електроний ресурс]. — Режим доступу: http://www.cis2000.ru/sitemap.html

Кочетков С. Оценка инновационного потенциала промышленных предприятий / С. Кочетков // Экономист. — 2006. — №5. — c. 34-38.

Савчук В.П. Финансовая диагностика предприятия как система поддержки принятия управленческих решений [Електроний ресурс]. — Режим доступу: http://www.management.com.ua

Скоробогата Л.В. Облікові технології діагностики економічного потенціалу підприємства / Л.В. Скоробогата // Економіст. — 2004. — №11. — c. 76-78.

Damodaran A. Investment Valuation. — N.Y.: Johnwileys Sons. Inc., 2002.

Штанский В. Управление потенциалом металлургических холдингов / В. Штанский, М. Жемчуева // Экономист. — 2006. — №8. — c. 30-39.

Симонов Р.Ю. Стоимостная оценка экономического потенциала строительного предприятия: подходы и методы / Р.Ю. Симонов // Экономический анализ: теория и практика. — 2007. — №2 (83). — c. 25-33.

Інформація про фінансово-господарську діяльність ВАТ “Авдіївський коксохімічний завод” [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.smida.gov.ua