ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ
В РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
Джерело:
У статті розглянуто сутність інвестиційної стратегії, принципи, послідовність і вимоги до її розробки, значення інвестиційної стратегії в розвитку підприємства в контексті сучасних економічних перетворень.
Ключові слова: інвестиції, інвестиційна стратегія, інвестиційна по-літика, інвестиційні ресурси, інвестиційна діяльність.
Згідно з однією з економічних аксіом, стан економіки визначають інвестиції, а діяльність окремого підприємства визначає сам процес ефективного управління та здійснення інвестиційної діяльності. Україна потенційно може бути однією з провідних країн із залучення іноземних інвестицій (як прямих, так і портфельних), проте приплив в інвестиційну сферу іноземного та приватного національного капіталу перешкоджають політична нестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення, а та кож корупція. Саме через корупцію та бюрократію, недосконалу систему оподаткування Україну відносять до групи країн з найбільшим інвестиційним ризиком. Сьогодні ще остаточно не вирішено, якою буде податкова політика держави, на що можуть розраховувати інвестори, які бажають увійти на український ринок, тому ці питання потребують негайного розгляду. Метою статті є визначення місця інвестиційної стратегії підприємства у
його розвитку.
Проходячи певний етап життєвого розвитку, керівництво підприємства, незалежно від розміру, форми власності та галузі функціонування підприємст
ва, прагне досягти високих показників своєї діяльності. При цьому йому необ
хідно враховувати особливості ринку функціонування, його потреби та наяв
ність необхідних умов для подальшого розвитку підприємства. Однією із таких
умов для багатьох підприємств України є визначення та залучення необхідного
обсягу інвестиційних ресурсів і наявність певних умов щодо розробки й реалі-
зації інвестиційної програми подальшого розвитку підприємства.
У сучасних умовах обмеженість інвестиційних ресурсів стримує не тільки
процес формування ринкової економіки в Україні, але й розвиток самих підприємств, оскільки інвестиції та їх ефективне використання формують матері
альну базу сучасного виробництва та створюють певні передумови для розширеного відтворення й розвитку самих підприємств.
Однією із складових ефективного управління підприємством є реалізація
ефективної інвестиційної діяльності, яка є однією із складових розробки інвес
тиційної стратегії, що дозволяє визначити не тільки форми та джерела ресурсів,
які планується використовувати підприємством для реалізації загальної стратегії розвитку, але і враховувати фактори впливу на її подальше формування та
реалізацію, у свою чергу створюючи умови для ефективного управління інвестиційною діяльністю. Кожне підприємство, яке працює в умовах ринкової економіки, не може
існувати без чітко розробленої стратегії. Ключове завдання формулювання стра-
тегії полягає в пошуку шляхів подолання конкуренції на ринку та забезпеченні
високих темпів економічного розвитку підприємства за достатньої фінансової
стійкості. Інвестиційна діяльність є найважливішою складовою частиною під
приємницької діяльності. Основна мета інвестиційної діяльності – забезпечення
найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії підприємства на
окремих етапах розвитку.
Для багатьох підприємств, найбільш складний етап здійснення інвестиційної діяльності це розробка самої інвестиційної політики, головною складовою якої є інвестиційна стратегія, що, у свою чергу, являє собою один з інструментів, які необхідно використовувати та враховувати під час формування, й
реалізації загальної фінансової політики підприємства. Однак розробка вище
зазначеної стратегії не можлива без чіткого визначення її сутності, тому для
ознайомлення з теоретичним визначенням цього поняття було проаналізована
праці видатних українських і російських вчених, які у своїх дослідження значну
увагу приділяють визначенню сутності та значенню «інвестиційної стратегії» в
діяльності підприємства, серед таких авторів перш за все необхідно згадати роботи: І.О. Бланка [1], А.А. Пересади [6], Л.М. Борщ [3], А.Г. Загороднього [5],
О.В. Гладкової [4] та ін., які «інвестиційну стратегію» тлумачать як «...систему
довгострокових цілей інвестиційної діяльності і вибір найбільш ефективних
шляхів їх досягнення».
На нашу думку, таке визначення не є досить повним, оскільки воно не
враховує основні складові інвестиційної діяльності, тому найбільш доречним
буде розгляд «інвестиційної стратегії» не стільки як системи, а як генерального
плану дій, що дозволяє визначити не тільки напрямок, форми й особливості формування інвестиційних ресурсів, але й розробити інвестиційні цілі та послідовність етапів їх реалізації, оскільки вони визначають передумови для успішної
реалізації загальної стратегії розвитку підприємства.
На сучасному етапі все більше підприємств усвідомлюють необхідність
перспективного управління інвестиційною діяльністю на основі наукової методології передбачення й адаптування до загальних цілей розвитку підприємства
та змінних умов зовнішнього інвестиційного середовища, тому метою статті є
визначення й поліпшення теоретико-методологічної складової управління інвестиційною діяльністю на основі реалізації інвестиційної стратегії та визначення
її ролі на діяльність підприємства.
Стрімкі зміни сьогодення потребують від підприємства швидкого пристосування до тих чи інших умов, що сформувались як на загальнодержавному,
так і міжрегіональному рівнях. Уміння пристосовуватися до змін дозволяє підприємствам не тільки не втрачати свої позиції на ринку, але й, використовуючи
власні важелі, створювати умови для подальшого розвитку. Оскільки підприємству для розвитку необхідно значна кількість інвестиційних ресурсів, а в
умовах сьогодення багато підприємств функціонують в умовах обмеженості
цих ресурсів і високого попиту на них, для інвестора особливого значення набуває визначення необхідних інструментів для подальшого розвитку та реалізації загальної стратегії підприємства.
На нашу думку, одним з ефективних інструментів перспективного управління інвестиційною діяльністю підприємства в умовах нестабільної державної
інвестиційної політики та значних змін макроекономічних показників, системи
державного регулювання ринкових процесів, кон’юнктури інвестиційного ринку
й пов’язаної з цим невизначеності; повинна бути інвестиційна стратегія, яка є однією із ключових ланок загальної економічної стратегії розвитку підприємства.
Як зазначалося вище, формування інвестиційної стратегії це не тільки
складний творчий процес, який потребує врахування певних умов за його реалі
зації, це перш за все довгостроковий план розвитку підприємства на перспекти-
ву, розробка якого повинна враховувати умови, що визначають актуальність,
послідовність і необхідність розробки інвестиційної стратегії на певному етапі
життєвого циклу підприємства. Серед таких умов можна визначити:
– по-перше, необхідність урахування інтенсивності зміни факторів зовнішнього інвестиційного середовища, оскільки, якщо інвестиційна стратегія не буде враховувати фактори зовнішнього середовища, то, у свою чергу, розробка інвестиційних рішень окремих структурних підрозділів; не зможе врахувати сутність загальної стратегії розвитку підприємства, що може призвести до виникнення протиріч між визначеною метою та інструментами, що використову ються, а також до зниження ефективного здійснення інвестиційної діяльності в цілому;
– по-друге, необхідність урахування наявності можливостей переходу й
адаптованості підприємства до нової стадії життєвого циклу, тобто розроблена
інвестиційна стратегія повинна враховувати особливості функціонування підприємства на кожному з етапів його життєвого циклу, враховувати рівень інвестиційної активності й адаптованості, напрямки та форми інвестиційної діяльності й особливості формування івестиційних ресурсів;
– по-третє, необхідність урахування змін цілей операційної діяльності підприємства, що пов’язані зі зміною виробничого асортименту, упровадженням нових виробничих технологій і виходу на нові ринки збуту продукції, оскільки
зміни у виробничій діяльності, як правило, змушують підприємства не тільки
переглядати, а під час і змінювати пріоритети своєї фінансової політики, а отже,
і інвестиційної (як її складової).
Необхідно пам’ятати, що вихідною передумовою формування інвести
ційної стратегії є загальна стратегія економічного розвитку підприємства. Щодо
неї інвестиційна стратегія має підлеглий характер і має узгоджуватися з нею за
цілями й етапами розвитку підприємства. Вона визначає не тільки можливості
поліпшення результатів господарської діяльності підприємства за допомогою
інвестицій, але й забезпечує впровадження у виробництво новітніх досягнень
науково-технічного прогресу, є джерелом підвищення ефективності виробництва
та економічного зростання. Таку стратегію зазвичай називають активною, або
агресивною, за максимальної спрямованості на прибуток. Противагою активній
стратегії є пасивна, за якої інвестор прагне забезпечити за рахунок інвестицій
непогіршення (в кращому випадку) показників своєї господарської діяльності.
Інвестиційна стратегія виходить із базової стратегії економічного та виробничої стратегії розвитку підприємства і тому має узгоджуватися з нею щодо
етапів її впровадження та стадій життєвого циклу підприємства.
На розробку інвестиційної стратегії впливає не тільки базова стратегія, але
й ряд фактор, які мають значний вплив на визначення необхідного обсягу інвес
тиційних ресурсів і реалізацію самої стратегії. З-поміж основних можна виокремити: розподіл прибутку, прибуток, ставку відсотка за кредит і темпи інфляції.
Так, в умовах низьких прибутків, що в середньому припадають на одну
особу основна їх частина витрачається на споживання. У свою чергу, зростання
доходів створює передумови для збільшення частки, що спрямовується на накопичення, яка є джерелом інвестиційних ресурсів.
Оскільки прибуток - це основний спонукальний мотив інвестицій, то чим
вище очікувана норма чистого прибутку, тим, вище буде й обсяг інвестицій.
Істотний вплив на обсяг інвестицій має ставка позичкового відсотка.
Оскільки в процесі інвестування поряд із власним капіталом використовується
й позичковий капітал, збільшення ставки відсотка за кредит спричиняє зниження обсягу інвестицій і навпаки
Також на обсяг інвестицій впливає і темп інфляції, чим він вище, тим
більше будуть знецінюватися позичкові кошти, що спрямовуються на інвесту
вання, і відповідно з’являється більше стимулів до нарощування обсягів інвестицій. Особливої уваги зазначений фактор набуває за умови довгострокового
інвестування.
Процес розробки інвестиційної стратегії включає в себе певні компонен
ти: це співвідношення сутності базової та інвестиційної стратегії, визначення інвестиційних цілей та їх змісту з урахуванням вимог щодо їх реалізації, і головне, визначення ролі самої стратегії в діяльності підприємства, що є необхідною
складовою його успішного розвитку та функціонування на певному сегменті
ринку.
На наш погляд, формування загальної економічної стратегії підприємства,
не повинне відводити на другий план розробку самої інвестиційної стратегії, як
її складової, тому що саме вона визначає напрями, умови та засоби, які необхідно використовувати підприємству для реалізації загальної програми. Через
це, на нашу думку, інвестиційна стратегія відіграє значну роль у розвитку само
го підприємства, оскільки:
- інвестиційна стратегія формує механізм реалізації довгострокових загальних інвестиційних цілей економічного та соціального розвитку підприємства;
- вона дозволяє реально оцінити інвестиційні можливості підприємства та
максимально використовувати інвестиційний потенціал;
- інвестиційна стратегія відображає відносні переваги підприємства в інвестиційній діяльності порівняно з конкурентами;
- у системі інвестиційної стратегії визначаються основні критерії оцінок
вибору реальних інвестиційних проектів і визначення джерел їх фінансування;
- наявність інвестиційної стратегії дозволяє забезпечити чіткий взаємо
зв’язок між стратегічним, поточним і оперативним управлінням інвестиційною
діяльністю підприємства;
- розроблена інвестиційна стратегія є однією з базових передумов стратегічних змін загальної організаційної структури управління й організаційної
культури підприємства.
Роблячи висновок, перш за все необхідно відзначити, що інвестиційна
стратегія не тільки визначає засоби й умови для успішного розвитку підприємства, а також враховує головні інвестиційні цілі щодо: доходності, ліквідності,
ризику та зростання капіталу підприємства, рекомендації, що висуваються до
складу активів інвестиційного портфеля, умов придбання та продажу самих активів, строків їх зберігання та переміщення з одного портфеля до іншого, правил їх обліку, додержання нормативів, звітності та ін. По-друге, необхідно зауважити, що процес формування інвестиційної стратегії на підприємстві має су
то індивідуальний характер для кожного суб’єкта підприємницької діяльності,
тому що розробка інвестиційної стратегії залежить від цілей діяльності самого
підприємства. По третє, інвестиційна стратегія носить системний характер, оскіль-
ки вона охоплює та пов’язує всі функції управління. По-четверте вона враховує
усі можливі фактори, які можуть вплинути на ефективність її реалізації.
Отже, інвестиційна стратегія - це не тільки інструмент, що використовується підприємством для закріплення або поліпшення своєї позиції на ринку, а
також один з основних складових елементів інвестиційної політики підприємства, яка є наступною складовою інвестиційної діяльності, яка у свою чергу, є од
ним із важелів регулювання суб’єктів господарювання, та являє собою наступний об’єкт подальших наукових досліджень.
Література
1. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент : учеб. курс. / И.А. Бланк – К. :
Ника-Центр, 2001. – 448 с.
2. Бланк И. А. Финансовый менеджмент : учеб. курс./ И. А. Бланк – К. : Эльга,
2008. – 724 с.
3. Борщ Л. М. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи / Л. М. Борщ. –
К.: Знання, 2002. – 318 с.
4. Гладкова О. В. Обґрунтування систематизації інвестицій торговельних підприємств / О. В. Гладкова // Торгівля і ринок України. – 2007. – Вип. 23, т. 2. –
С. 43-47.
5. Загородній А. Г. Фінансово-економічний словник. / А. Г. Загородній – Л. :
Вид-во нац. ун-ту «Львів. політехніка», 2005. – 714 с.
6. Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні. / А. А. Пересада – К. : Лібра,
1998. – 398 с.__ф