Источник: Экономика и маркетинг в условиях всемирной интеграции:проблемы, опыт, передовая мысль / Донецьк, ДонНТУ — 2011, с. 97-98.
Стратегія - це визначення основних довгострокових цілей і завдань підприємства й утвердження курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для досягнення цих цілей.
Процес реалізації стратегії може бути розділений на два етапи:
- процес стратегічного планування - вироблення набору стратегій, починаючи від базової стратегії підприємства й закінчуючи функціональними стратегіями й окремими проектами;
- процесу стратегічного керування - реалізація певної стратегії в часі, переформульовання стратегії у світі нових обставин.
Стратегічне планування є систематизований і логічний процес, заснований на раціональному мисленні. У той же час воно є мистецтво прогнозування, дослідження, розрахунку й вибору альтернатив.
Стратегії підприємства повинні бути побудовані по ієрархічному рівні. При цьому рівні стратегій, комплексність, їхня інтеграція дуже різні залежно від типу й розміру підприємства.
Будучи функцією управління, стратегічне планування є фундаментом, на якому будується вся система управлінських функцій, або основою функціональної структури системи управління. Стратегічне планування є інструментом, за допомогою якого формується система цілей функціонування підприємства й поєднуються зусилля всього колективу підприємства по її досягненню.
Стратегічне планування являє собою набір процедур і рішень, за допомогою яких розробляється стратегія підприємства, що забезпечує досягнення цілей функціонування підприємства. Логіка цього визначення така: діяльність апарата управління й прийняті на її основі рішення формують стратегію функціонування.
Основними компонентами стратегічного планування є:
1. Визначення місії організації. Цей процеc складається у встановленні сенсу існування фірми, її призначення, ролі й місця в ринковій економіці. Місія організації характеризує напрямок у бізнесі, на якому фірми орієнтуються, виходячи з ринкових потреб, характеру споживачів, особливостей продукції й наявності конкурентних переваг.
2. Формулювання цілей і завдань. Для опису характеру й рівня ділових домагань, властивих тому або іншому виду бізнесу, застосовуються терміни «цілі» й «завдання». Цілі й завдання повинні відбивати обслуговування споживачів. Вони повинні створювати мотивацію людей, що працюють у фірмі.
3. Аналіз й оцінка зовнішнього середовища. Звичайно цей процес вважається вихідним процесом стратегічного планування. Тому що він забезпечує базу для вироблення стратегії поводження. Аналіз середовища припускає дослідження двох її компонентів: макросередовища; безпосереднього оточення.
Для вибору стратегії розвитку підприємству необхідно провести дослідження зовнішнього й внутрішнього середовища організації, потім визначити основні орієнтири фірми, визначити можливі варіанти стратегій, потім вибрати один з варіантів і сформулювати власну стратегію, на останньому етапі фірма підготовляє остаточний стратегічний план, виходячи з раніше проведених розробок.