Резюме | Реферат

---

Коротко про себе

Вільно володію російською, українською, англійською мовами та івритом (маю досвід роботи перекладача). Середній бал у період навчання в університеті на ступені «бакалавр» становив 4,5 бала, на ступені «магістр» — 5,0. Є комунікабельною, відповідальною, організованою і оптимістичною людиною, легко «вливаюся» в колектив. Веду здоровий образ життя, захоплююсь спортом як активно, так і на рівні глядача.

Дитинство

Народився 17-го листопада 1989-го року, у міжнародний день студентів, одним з яких мені пощастило стати. Першим місцем проживання стало невелике містечко Авдіївка, що на околиці Донецька, де жили мої батьки: мама — вчитель математики і тато — вчитель фізкультури (сьогодні очолює Українську асоціацію карате Кіокушинкайкан).

Як і у більшості дітей, що виросли в невеликих містечках, все моє дитинство проходило на свіжому повітрі в іграх у футбол, хокей та їзді на велосипеді.

У 3 роки пішов у дитячий садок, який знаходився через дорогу від мого будинку. Там я познайомився з одним із своїх кращих друзів, з яким спілкуюся і до сьогодні. З дитячим садом пов’язані виключно теплі спогади. До цих пір у пам’яті зберігається безліч яскравих моментів: свята, новорічні ранки, повсякденні ігри тощо. У 5 років я вперше познайомився з карате, яким займається мій батько. Але чомусь відразу мені цей вид спорту не сподобався.

Школа

Навчальний період мого життя відрізнявся великою різноманітністю, що пов’язано зі змінами шкіл через переїзди.

1-го вересня 1996-го року я пішов у свою першу школу — Авдіївську школа № 3, де працювали мама і моя хрещена мати. Будучи «вчительською дитиною», мав деякі привілеї, але про навчання не забував, про що свідчить похвальний лист у 2-му класі. З 1-го класу почав вивчати англійську мову, за що безмірно вдячний своєму першому викладачеві цього надзвичайно важливого предмету — Савичевій Світлані Анатоліївні.

Не закінчивши 5-й клас, у грудні 1999-го року разом з батьками та сестрою переїхав на Святу землю — Ізраїль, до міста Нагарія, де пішов в кращу початкову школу «Голда Меїр», названу на честь політичного і державного діяча. Перші місяці витратив на адаптацію та вивчення мови, яка виявилася зовсім не складною — вже за півроку я володів нею практично досконало. Після чого відразу ж почав брати активну участь у житті класу та школи.

Успішно закінчивши початкову школу (останнім ступенем якої є 6-й клас), перейшов до середньої — у державну школу «Амаль», де продовжив удосконалювати мову і брати активну участь у навчальному процесі, що був дуже цікавим і пізнавальним.

За збігом обставин, у серпні 2002-го року повернувся в Україну разом із батьками, але вже без сестри, що залишилася вчитися в найкращому ВНЗ Ізраїлю — «Техніон», який згодом з успіхом закінчила.

1 вересня 2002-го року пішов у 8-й клас, у свою останню школу — НВК «Ейдос» № 5, що зараз носить назву навчально-виховного комплексу № 5 імені Героя Радянського Союзу Миколи Павловича Бойка. Швидко увійшовши в колектив класу, знайшов безліч друзів, з якими підтримую дружні стосунки і сьогодні. Під час навчання в цій школі брав активну участь в її творчому та спортивному житті. Так, серед низки успіхів виділив би перше місце у творчому конкурсі «Осінній каприз», перше місце зі стрільби з пневматичної гвинтівки (48 очок з 50 !!!), і, мабуть, моє найгучніше досягнення — перше місце в складі команди міста Донецька по довоєнній підготовці в обласних змаганнях у категорії «стрільба з дрібнокаліберної гвинтівки» (46 очок з 50!). Також хотів би відзначити ігри за збірну школи з футболу та участь в олімпіадах з англійської мови.

Крім спорту, фізичної культури і довоєнної підготовки захоплювався географією та всесвітньою історією, чому сприяв профіль класу — історико-правовий (досі пам’ятаю практично всі столиці держав світу).

У цей час я активно займався карате, успішно проходив атестації на чергові пояса (рівні майстерності) і брав участь у змаганнях. У результаті чого домігся не малих успіхів: став чемпіоном міста Донецька, чемпіоном області та володарем 2-го місця на чемпіонаті України.

30-е червня 2006-го року став моїм останнім шкільним днем (до речі, уболівальникам футболу ця дата може видатися знайомою, оскільки саме в цей день збірна України з футболу, обігравши збірну Швейцарії в серії післяматчевих пенальті, вперше вийшла у чвертьфінал чемпіонату світу, що проходив на полях Німеччини). Трохи не дотягнувши до срібної медалі, я отримав атестат про середню освіту.

Університет

Обираючи ВНЗ, зупинився на Донецькому національному технічному університеті, чому сприяли його репутація та імідж. А ось визначитися з факультетом і спеціальністю виявилося куди складніше. Врешті-решт, подав документи на факультет обчислювальної техніки (сьогодні факультет комп’ютерних наук та інформаційних технологій) на спеціальність «Комп’ютерний еколого-економічний моніторинг». За підсумками вступних іспитів вступив на контрактну форму навчання, але вже на 2-му курсі за відмінні успіхи був переведений на бюджетну форму навчання з підвищеною стипендією. За 4 роки навчання на ступені бакалавра мій середній бал становив 4,5 бала; державний іспит було складено на 5. Улюбленими предметами були геоінформаційні технології, дискретна математика та інтернет-технології.

Протягом навчання в університеті вдосконалював вивчення англійської мови, в результаті чого закінчив курси рівнів FCE (first certificate of English) та CAE (certificate of advanced English). Для закріплення набутих знань у 2009-му році за студентською програмою відвідав США, де протягом трьох місяців працював у дитячому таборі Surprise Lake Camp (Нью-Йорк).

Після отримання ступеня бакалавра вступив до магістратури на спеціальність «Якість, стандартизація і сертифікація» факультету менеджменту. І цей вибір вважаю знаковим у своєму житті, тому що роль якості у світі зростає з кожним днем і мені хотілося б бути одним з тих, хто буде цю якість забезпечувати.

Під час навчання в університеті займався карате не так активно, але досяг успіху в іншому його напрямку — став суддею. І на сьогоднішній день вже маю досвід суддівства, як дитячих, так і дорослих змагань на внутрішньому і міжнародному рівнях.

Плани на майбутнє

У планах на майбутнє, звичайно ж, — успішний захист магістерської роботи за темою «Шляхи підвищення ефективності товаропостачання», під керівництвом завідувача кафедри «Управління якістю» професора, доктора економічних наук Момота Олександра Івановича, а також професійна самореалізація в обраній галузі. Крім того, вдосконалення рівня володіння англійською мовою, що, безсумнівно, допоможе мені в досягненні кар’єрних цілей.

---

Реферат