Факультет економіки
Кафедра економіки підприємства
Спеціальність: Економіка підприємства
В умовах стрімкого розвитку ринкової економіки місце і роль прибутку у господарському процесі безперервно зростає. Саме він є головним стимулом ведення господарської діяльності підприємствами і забезпечує інтереси всіх суб’єктів, причетних до цієї діяльності, а саме: підприємців, персоналу підприємства та держави. Прибуток виступає не тільки стимулом господарської діяльності підприємств, але й основним джерелом розвитку їхньої діяльності. Таким чином, великої значущості набуває необхідність розробки рекомендацій по підвищенню ефективності формування, розподілу прибутку та його максимізації.
Основним аспектам сутності, вагомості і значущості прибутку та проблемі його підвищення і оптимізації присвячено багато праць дослідників. Серед західних економістів дослідження прибутку знайшло відображення у роботах А. Бабо, Л. Р. Брейлі, Є. Брігхема, А. Гропеллі, К. Друрі, Б. Коласса, С. Майєрса, С. Росса, Р. Холта. Серед вітчизняних дослідників проблемою прибутку були стурбовані І.А. Бланк, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Покропивний, В.О. Протопова, Г.В. Савицька, А.Н. Полянський, С.В. Мочерний, Ю.С. Цал-Цалко, А.Д.Шеремет, В.І. Іващенко, М.С.Мокій та багато інших. Однак, єдності поглядів серед науковців щодо ролі і місця управління прибутком, механізмів впливу на нього в межах управління підприємством немає.
Актуальність теми
Прибуток є одним з основних показників господарської діяльності підприємства і на законодавчому рівні визначений як основна мета створення комерційних підприємств. За рахунок прибутку живе і розвивається будь–яке комерційне підприємство, бо це основне джерело поповнення фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку відбувається формування бюджетних ресурсів держави, здійснюється розширення підприємств, матеріальне стимулювання працівників, рішення соціально–культурних заходів та ін. В зв'язку з цим в отриманні максимального прибутку зацікавленими є не тільки керівництво і трудові колективи підприємств, але і держава в цілому. І тому так важливі питання збільшення прибутковості господарюючих суб'єктів.
Проблема грамотного і ефективного управління прибутком є найактуальнішою на сучасному етапі розвитку економіки України. Механізм ефективного управління прибутком повинен сприяти підвищенню ефективності виробництва і стимулювати його розвиток. На більшості українських підприємств даному і найважливішому аспекту надається недостатня увага.
Нерозв'язаність багатьох зазначених проблемних питань управління прибутком на підприємствах України зумовили вибір теми роботи.
Наукова значущість і новизна роботи
Дана робота присвячена удосконаленню ситеми управління прибутком, розробці нового механізму управління прибутком на основі комплексного підходу, а також перенесення виявлених закономірностей в сучасні умови господарювання.
В розділі 1 "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ПІДПРИЄМСТВА" встановлено, що висока роль прибутку в розвитку підприємства і забезпеченні інтересів його власників і персоналу визначає необхідність ефективного і безперервного управління прибутком. Тому головною метою управління прибутком є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному і перспективному періоді. Ця головна мета покликана забезпечувати одночасно інтереси власників з інтересами держави і персоналу підприємства.
В роботі встановлено, що визначення прибутку поступово зазнає певних змін. В сучасних умовах серед вітчизняних та іноземних учених існують різні точки зору на це поняття. Тож, на нашу думку, поняття прибуток може мати наступне визначення:
"Прибуток — це та частина виторгу, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу, комерційну, фінансову та інвестиційну діяльність підприємства, та слугує засобом відтворення і головним мотивом здійснення такої діяльності для власників підприємства в поточному і перспективному періоді, а також є основною характеристикою ефективності цієї діяльності."
Таке розуміння поняття "прибутку" має підвищити якість управління ним, а отже, покращити фінансові результати діяльності вітчизняних суб’єктів господарювання.
Витрати є основним показником діяльності підприємства, який обмежує обсяг прибутку. В ході досліджень було розглянуто декілька визначень поняття "витрати", проаналізувавши які створено нове визначення, яке містить в собі наступне:
"Витрати — це економічна категорія, яка відображає вартісне вираження абсолютної величини ресурсів, використаних підприємством для здійснення його виробничо–господарської діяльності і досягнення поставленої мети за умови застосування найбільш ефективного варіанту їх використання."
Таким чином, скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції. Отже, роль системи управління витратами в управлінні прибутком підприємства є достатньо великою, оскільки зниження витрат дуже помітно позначається на зростанні прибутку за інших рівних умов.
Також в цьому розділі висвітлені законодавчі аспекти формування прибутку підприємства та доведено, що одним із важливіших напрямків оздоровлення фінансового стану підприємства є саме удосконалення напрямків формування прибутку, а також його розподілу. З огляду на це питання формування прибутку та збільшення його резервів є актуальним.
Забезпечення ефективного управління прибутком підприємства визначає ряд вимог до цього процесу, основними з яких є:
Таким чином, прибутковість є основним критерієм оцінки виробничо–господарської діяльності кожного підприємства, а прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. Він є визначальним критерієм ефективності господарювання.
В розділі 2 "АНАЛІЗ ЯКОСТІ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ В УМОВАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ" наведено критичний аналіз методів управління прибутком та визначено, що серед методів формування прибутку (методи управління доходами та витратами підприємства, податковими платежами, ризиками) одне з провідних місць посідають методи управління витратами. Проте, встановлено, що ефективність політики управління прибутком підприємства визначається не тільки результатами його формування, а й характером його розподілу, тобто формуванням напрямків його майбутнього використання у відповідності з цілями і завданнями розвитку підприємства.
У процесі планування маржинального, валового та чистого прибутку підприємства використовуються такі основні методи: метод екстраполяції; метод прямого розрахунку; нормативний метод; метод "CVP"; метод цільового формування прибутку; метод прогнозування грошового потоку; метод факторного моделювання.
Метод екстраполяції є найбільш простим методом планування формування операційного прибутку підприємства. Він заснований на результатах трендового аналізу динаміки маржинального, валового та чистого операційного прибутку за ряд попередніх періодів і полягає у виявленні "лінії тренда", яка дає змогу спрогнозувати обсяги даних показників. Разом з тим, цей метод планування операційного прибутку є найменш точним, тому що він не враховує зміну факторів, що впливають на нього. Даний метод може бути використаний лише на попередній стадії планування (коли плани операційної діяльності підприємства ще не сформовані) і тільки на відносно короткий прогнозний період (місяць, квартал).
Метод прямого розрахунку є досить надійним методом планування формування операційного прибутку, але може бути використаний тільки в тому випадку, якщо на початковій стадії вже сформовані плани операційного доходу, операційних витрат і податкових платежів (що є досить трудомісткою процедурою на відміну від розрахунку прибутку). Потрібно зазначити, що даний метод недостатньо орієнтований на досягнення цільових (нормативних) показників рівня операційного прибутку. Крім того, цей метод дозволяє виконувати тільки одноваріантний розрахунок планованих показників.
Нормативний метод. Умовою застосування метода є наявність на підприємстві відповідної нормативної бази. Зазвичай використовуються такі нормативи:
Нормативний метод планового розрахунку суми операційного прибутку одержав певне розповсюдження в процесі її визначення для новостворених підприємств. Його недоліком є те, що він не пов'язаний з іншими показниками операційної діяльності (виробничою програмою, операційними витратами, податковими платежами), внаслідок чого також не може бути використаний у різноманітних розрахунках суми прибутку.
Метод "CVP" дозволяє визначати всі види операційного прибутку при наявності тої ж інформації, що використовується при застосуванні методу прямого розрахунку. Планові розрахунки ведуться в такій послідовності: на першому етапі визначається точка беззбитковості реалізації продукції в плановому періоді, далі визначається планова сума валового операційного прибутку, планова сума маржинального операційного прибутку та планова сума чистого операційного прибутку. На основі отриманих планових значень будується графічне зображення методу "CVP", яке дозволяє використати цей метод як імітаційну модель багатоваріантних розрахунків з розкладом і варіюванням окремих показників. У процесі імітаційного моделювання операційного прибутку можуть бути розглянуті всі прогнозні варіанти операційної діяльності підприємства — від вкрай песимістичних до вкрай оптимістичних.
Метод цільового формування прибутку дозволяє забезпечити тісний взаємозв'язок його планових показників зі стратегічними цілями управління прибутком в плановому періоді. Основою цього методу розрахунку є попереднє визначення потреби у власних фінансових ресурсах, що формуються за рахунок чистого операційного прибутку підприємства. Розрахунок ведеться по кожному елементу цієї потреби та охоплює як капіталізовану їхню частину, так і частину що споживається. Сумарна потреба в засобах, що формуються за рахунок чистого операційного прибутку, являє собою цільову його суму. На основі цільової суми чистого операційного прибутку визначаються цільові суми відповідно валового та маржинального операційного прибутку. Особлива роль цього методу розрахунку полягає в тому, що отримані на його основі показники операційного прибутку розглядаються як найважливіші цільові орієнтири розвитку всієї операційної діяльності підприємства та являються базовими елементами планування інших найважливіших економічних показників цієї діяльності — суми чистого операційного доходу, обсягу реалізації продукції. Іншими словами, задачі планування стратегічного розвитку операційної діяльності підприємства в майбутньому періоді через цільову суму чистого операційного прибутку одержують своє відбиття у всій системі основних планових показників.
Метод прогнозування грошового потоку є відносно новим для вітчизняної практики, хоча широко використовується на підприємствах країн з розвинутою ринковою економікою. Його основу становить розроблений на підприємстві поточний план надходжень та витрат коштів по операційній діяльності підприємства. Використання цього методу дозволяє скоординувати планований операційний прибуток з чистим грошовим потоком по операційній діяльності, а також конкретизувати його формування по окремих періодах (поточний план надходження й витрат коштів складається зазвичай щомісячно).
Метод факторного моделювання прибутку є найбільш складним, тому що вимагає здійснення великих аналітичних і прогнозних розрахунків. Спочатку визначається система основних факторів, що мають прямий логічний взаємозв'язок з формуванням показника чистого операційного прибутку підприємства. Далі аналізується ступінь впливу окремих факторів на формування чистого операційного прибутку даного підприємства та виконується їхнє ранжування по цьому показнику. На наступному етапі відбираються фактори, що мають найбільший вплив на суму планового обсягу чистого операційного прибутку, і з урахуванням ступеня їхнього впливу будується багатофакторна модель регресії та прогнозується зміна факторів, включених у модель регресії, у плановому періоді. Прогнозована зміна кожного фактора відображається відповідними кількісними показниками. Шляхом підстановки прогнозованих значень факторів у модель регресії одержують прогнозований показник чистого операційного прибутку. Використання методу дозволяє здійснювати різноманітні планові розрахунки суми операційного прибутку шляхом послідовної зміни заданих значень окремих факторів.
Провівши аналіз методів планування прибутку потрібно зазначити, що лише метод факторного моделювання дасть змогу ефективно спрогнозувати обсяг досліджуваного показника. Це твердження базується на основі впливу випадкових величин та процесів на прибуток (попит на продукцію чи вплив реклами на прибуток). Тому доцільно користуватися саме цим методом, хоча він дійсно складний у використанні, потрібно робити вибір: чи якість результату застосування методу, чи простота його при розрахунках.
В розділі 3 "ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ НА ПІДПРИЄМСТВІ" надані науково–практичні рекомендації щодо методів управління прибутком підприємств в умовах української економіки, та рекомендації стосовно управління прибутком на прикладі промислового підприємства. Проведений розрахунок ефективності наданих рекомендацій.
Для ефективного комплексного управління прибутком керівництву будь–якого підприємства необхідно звертати увагу на такі фактори, які прямо або опосередковано впливають на розмір фінансового результату та ефективність його використання. Неповний перелік цих факторів наведено в таблиці.
Отже, для ефективного управління прибутком доцільно використовувати операційний аналіз, планування прибутку, аналіз його чутливості і аналіз якості прибутку. Саме комплексний аналіз допомагає врахувати всі фактори, які впливають на величину прибутку і при необхідності невілювати їх негативний вплив.
В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку — це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної діяльності. Чистий прибуток — найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту.
Аналіз і цільове планування таких показників як прибуток і рентабельність є невід'ємною частиною стратегії підприємства щодо управління прибутком. Виконання стратегії управління прибутком здійснюється безпосередньо в процесі фінансово–господарської діяльності, забезпечуючи постійну платоспроможність підприємств, шляхом оперативного фінансового планування.
В даній роботі ілюструється тільки частина об'ємного процесу управління прибутком на підприємстві, проте застосовані методи, які описані в даній роботі можуть бути використані для управління не тільки прибутком і рентабельністю підприємства, а й ряду інших економічних показників.На основі нового підходу щодо трактування терміну "прибуток" та обґрунтування необхідності використання комплексного підходу до управління прибутком були надані науково–практичні рекомендації щодо методів управління прибутком підприємств в умовах української економіки та рекомендації стосовно формування та розподілу прибутку на прикладі конкретного підприємства.
Під час написання даного автореферату магістерська робота ще не завершена. Завершення написання: грудень 2011 року. Повний текст роботи і матеріали за темою можуть бути отримані у автора після вказаної дати.