ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНИ В АСПЕКТІ СВІТОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИЧНОГО РИНКУ

Прокопенко Ю.В., Кендюхов О.В.
Донецький національний технічний університет

Источник: Економіка і маркетинг в умовах всесвітньої інтеграції: проблеми, досвід, передова думка - 2011 / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Донецьк, ДонНТУ - 2011, с. 209-212.

У сучасному динамічно розвинутому й глобалізованому світі однієї із пріоритетних і ключових проблем як окремих держав, так і їхніх союзів, є проблема енергетичних ресурсів. Оскільки будь-які сучасні технічні системи: комп’ютерні мережі, комерційні й побутові інфраструктури, військовий і цивільний транспорт, системи життєзабезпечення населення й наукові лабораторії, вся промисловість і сільське господарство засновані на споживанні енергії, енергетичні ресурси мають як економічне, так правове й політичне значення. Сьогодні розвиток сучасної економіки неможливий без споживання колосального обсягу енергії. Ця енергозалежність сучасних економічних систем розвинених і країн, що розвиваються, актуалізувала таку складну й багатогранну проблему, як розвиток енергетичного ринку.

Над проблемами розвитку енергетичного ринку працювали такі вчені: В. В. Клименко, Т. А. Митрова, Е. П. Веліхов, Бен Слей, О. М. Суходоля, Е. Бобров, О. Г. Родіна, М. М. Старостин, Л. К. Сильвестров, Ю. Будниченко та багато інших.

За прогнозами ОПЕК найбільші зміни в структурі світового паливно-енергетичного балансу будуть пов’язані з нафтою, природним газом і поновлюваними джерелами енергії (ПДЕ)[1]:

— нафта буде превалювати над іншими первинними джерелами енергії, але її частка в світовому споживанні помітно знизиться до 31% в 2030 р.;
— природний газ збільшить свою частку у світовому споживанні енергії, з 22,3% в 2007 р. до 24,1% в 2030 році;
— сумарна частка ПДЕ збільшиться з 6,4% в 2007 р. до 10% в 2030 р.;
— в гідроенергетиці буде спостерігатися ріст у 2,3% в рік;
— по біопаливу очікується ріст на 6,7% у рік;
— для «інших видів ПДЕ» очікується динаміка зростання на 7,4% на рік;
— зростання виробництва вугілля й атомної енергії будуть близькі до темпів росту світового споживання енергії будуть практично незмінні.

Згідно зі світовими тенденціями розвитку енергетики Україна має значні перспективи в освоєнні енергетичних ресурсів Чорного та Азовського морів.

Спеціалісти вважають, що потенціальні запаси ПЕР Чорного та Азовського морів складають 1,5 трлн.м3 газу. У газовому еквіваленті це 30% усіх енергетичних запасів України. З цих ресурсів видобуто менш ніж 4%, тоді як на материковій частині відповідний показник сягає 67%. Шельфовий видобуток не перевищує 3% розвіданих запасів. Не використовуються сприятливі геологічні передумови у прикерченській зоні шельфу Чорного моря. Розробка таких родовищ може вдало поєднатися з використанням Одеського нафто терміналу і нафтопроводу Одеса-Броди. При цьому вартість облаштування залежатиме від складності проекту і варіює в діапазоні від 40 млн. до 200 млн. дол. (Доречі це перша причина не освоєності використання даного ресурсу).

З позиції нормативної економіки, при відповідному менеджменті Україна може впродовж найближчих років збільшити обсяги видобутку газу на чорноморському шельфі до 8 млрд. м3, тобто загальний видобуток складатиме близько 28 млрд. м3. На сьогоднішній день в Українській акваторії Чорного моря виявлено 109 перспективних структур, сукупні запаси яких оцінюються у 1,5 млрд.т.у.п [2, с. 70–71].
Але в Україні є низка проблеми, які перешкоджають освоєнню морського шельфу:
1. Не виробляється устаткування для прискореного освоєння цього ресурсу.
2. Не вистачає супутньої техніки для прокладання морських трубопроводів, кораблів супроводу буріння та експлуатації свердловин, авіації.
3. Бракує структури для наукового і технічного супроводу робіт.
4. Відсутність комплексної програми освоєння вуглеводного потенціалу української частини континентального шельфу Чорного та Азовського морів.
5. Недосконалість постанови Кабінету Міністрів України «Програми освоєння вуглеводних ресурсів українського сектора Чорного та Азовського морів», яка виявилася недієздатною і залишається одним із тих нормативних документів, які не знайшли розуміння і підтримки на практиці[3, с. 45].

Енергетичною стратегією України на період до 2030 року в енергетичному балансі держави передбачається використання в кінцевому періоді більше 57 млн. т у.ч. нетрадиційного й поновлюваного палива й енергії. Однією з умов реалізації Енергетичної стратегії є прийняття на державному рівні ряду програм, у тому числі «Програми розвитку нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії»[4, с. 73].

Виробництво і використання нетрадиційного і поновлюваного палива й енергії в обсягах, передбачених Енергетичною стратегією, значно зменшать фінансовий тиск на державу.
Аналіз матеріалів Національного космічного агентства, Міністерства палива й енергетики України, Інституту поновлюваної енергетики НАН України дозволяє говорити про значний потенціал використання нетрадиційної енергії в 2030 році [4, с. 76].

В аспекті світових тенденцій розвитку енергетичного ринку Україна має низку перспектив, але для втілення їх потрібно вирішити наступні проблеми:

1. Реформування тарифної політики України на шляху вступу до енергетичного співтовариства Європи.
2. Удосконалення законодавчої бази (у тому числі внесення змін у Закон України «Про електроенергетику» і «Про альтернативні джерела енергії», прийняття закону «Про розвиток виробництва й споживання біологічних палив»).
3. Впровадження ефективної політики енергозбереження.
4. Удосконалення державної програми НПДЕ.
5. Розширення діючих і створення нових науково-дослідницьких й проектних організацій й виробничих підприємств для забезпечення виробництва й використання НПДЕ.
6. Подолання кризи нафтових ресурсів за рахунок видобутку з шельфів Чорного та Азовського морів.

Література

1. Прокофьев И. ОПЕК о мировой энергетике 2030 года// Мировая энергетика. — 2009. — № 9.
2. Дикарєв О. Стратегії освоєння енергетичних ресурсів шельфу світового океану // Економіка України. — 2010. — № 1.
3. Аптекар С.С., Дронова А. Ю. Сучасний стан нафтової промисловості України: проблеми і шляхи подолання кризи нафтових ресурсів // Актуальні проблеми економіки. — 2010. — № 4.
4.Бобров Е. Неуглеродная энергетическая политика Украины в мировом контексте/ Бобров Е.// Экономика Украины. — 2008. — № 8