Источник: Економіка і маркетинг в умовах всесвітньої інтеграції: проблеми, досвід, передова думка - 2011 / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Донецьк, ДонНТУ - 2011, с. 209-212.
У сучасному динамічно розвинутому й глобалізованому світі однієї із пріоритетних і ключових проблем як окремих держав, так і їхніх союзів, є проблема енергетичних ресурсів. Оскільки
Над проблемами розвитку енергетичного ринку працювали такі вчені:
За прогнозами ОПЕК найбільші зміни в структурі світового
Згідно зі світовими тенденціями розвитку енергетики Україна має значні перспективи в освоєнні енергетичних ресурсів Чорного та Азовського морів.
Спеціалісти вважають, що потенціальні запаси ПЕР Чорного та Азовського морів складають 1,5 трлн.м3 газу. У газовому еквіваленті це 30% усіх енергетичних запасів України. З цих ресурсів видобуто менш ніж 4%, тоді як на материковій частині відповідний показник сягає 67%. Шельфовий видобуток не перевищує 3% розвіданих запасів. Не використовуються сприятливі геологічні передумови у прикерченській зоні шельфу Чорного моря. Розробка таких родовищ може вдало поєднатися з використанням Одеського нафто терміналу і нафтопроводуЗ позиції нормативної економіки, при відповідному менеджменті Україна може впродовж найближчих років збільшити обсяги видобутку газу на чорноморському шельфі до 8 млрд. м3, тобто загальний видобуток складатиме близько 28 млрд. м3. На сьогоднішній день в Українській акваторії Чорного моря виявлено 109 перспективних структур, сукупні запаси яких оцінюються у 1,5 млрд.т.у.п [2, с. 70–71].
Але в Україні є низка проблеми, які перешкоджають освоєнню морського шельфу:
1. Не виробляється устаткування для прискореного освоєння цього ресурсу.
2. Не вистачає супутньої техніки для прокладання морських трубопроводів, кораблів супроводу буріння та експлуатації свердловин, авіації.
3. Бракує структури для наукового і технічного супроводу робіт.
4. Відсутність комплексної програми освоєння вуглеводного потенціалу української частини континентального шельфу Чорного та Азовського морів.
5. Недосконалість постанови Кабінету Міністрів України «Програми освоєння вуглеводних ресурсів українського сектора Чорного та Азовського морів», яка виявилася недієздатною і залишається одним із тих нормативних документів, які не знайшли розуміння і підтримки на практиці[3, с. 45].
Енергетичною стратегією України на період до 2030 року в енергетичному балансі держави передбачається використання в кінцевому періоді більше 57 млн. т у.ч. нетрадиційного й поновлюваного палива й енергії. Однією з умов реалізації Енергетичної стратегії є прийняття на державному рівні ряду програм, у тому числі «Програми розвитку нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії»[4, с. 73].
Виробництво і використання нетрадиційного і поновлюваного палива й енергії в обсягах, передбачених Енергетичною стратегією, значно зменшать фінансовий тиск на державу.
Аналіз матеріалів Національного космічного агентства, Міністерства палива й енергетики України, Інституту поновлюваної енергетики НАН України дозволяє говорити про значний потенціал використання нетрадиційної енергії в 2030 році [4, с. 76].
В аспекті світових тенденцій розвитку енергетичного ринку Україна має низку перспектив, але для втілення їх потрібно вирішити наступні проблеми:
1. Реформування тарифної політики України на шляху вступу до енергетичного співтовариства Європи.Література
1. Прокофьев И. ОПЕК о мировой энергетике 2030 года// Мировая энергетика. — 2009. — № 9.