Автобіографія
Про себе:
Моя історія почалася 28 квітня 1988 року в невеликому місті Алдані, розташованому на півдні Якутії. Уже добігав кінця другий місяць весни, а сонечко ще не балувало своїм теплом. Мої батьки Ванько Наталя Павлівна і Ванько Володимир Іванович дуже чекали моєї появи. У нашій сім'ї вже була дівчинка Танюша і, як годиться старшій сестрі, вона була і є для мене найкращим прикладом правильної поведінки. Вона з самого народження піклувалася про мене. Коли я пішла в дитячий садок "Крепыш", я зрозуміла, що навколо мене є ще багато таких же маленьких незграбних веселих дітлахів. Разом нам було весело, час пролітав непомітно: ми малювали, ліпили, танцювали. Найкраще у мене виходило співати. З цього моменту і до закінчення школи я виступала на різних святах, брала участь в музичних конкурсах, отримувала призи. Також незабутні моменти з дитинства - це літні подорожі до бабусь в Україну! Щороку, чотири сестрички (рідні й двоюрідні) відправлялися на канікули в м. Комсомольське і проводили там 3 місяці. Шкода, що дитинство неможливо повернути. У 1995 р. мені прийшов час йти в перший клас.
Вересень ... В Якутії початок осені може супроводжуватися не тільки дощами, але й снігом. На щастя, моє перше вересня було сонячним. З квітками, які мама дбайливо вирощувала в себе на клумбі, я перший раз переступила поріг Алданської гімназії! Декілька слів про цю школу від директора Антипової Фаїни Андріївни: "Спочатку ми просто намагалися створити в гімназії затишок, чистоту, порядок; оточити дітей не тільки квітами, гарними меблями, але й розумінням, турботою вчителів. Потім, крокуючи в ногу з часом, заглибилися у вивчення інформатики та англійської мови. Це призвело до комп'ютеризації всього навчального процесу. Захопилися наукою. З'явилися високі результати нашої праці: республіканські призери-олімпіадники, переможці якутської конференції "Крок у майбутнє". В даний час Алданська гімназія є Президентської школою Республіки Саха (Якутія), має велику срібну медаль за успіхи в навчанні. Гімназія визнана Опорною школою республіки, удостоєна Дипломів I ступеня Міністерства освіти РС (Я) як експериментально-мистецький навчальний заклад ". Зовсім недовго ми звикали до нової обстановки. Такі предмети як англійська та інформатика ми почали вивчати з першого класу. Англійська мова давалася мені легко, швидко запам'ятовувала нові слова, складала речення. Вже з другого класу в розкладі з'явився новий предмет - якутська культура. І навіть зараз я пам'ятаю деякі слова на якутській мовою. У цьому ж році я пішла в музичну школу. Моїм керівником була Ірина Іванівна Щербініна. Висловлюю їй величезну подяку. Вона не тільки дала мені добрі знання, а й як справжній учитель вплинула на мій розвиток, завжди підтримувала й направляла. Пролетіло три роки і перед нами, п'ятиклашками, відкрилися двері до старших класів. Цей період більш усвідомлений і цікавий. Я продовжувала співати, ходила на індивідуальні заняття, виступала в телевізійному конкурсі. У восьмому класі з однокласницею написали наукову роботу з російської мови, були запрошені на конференцію до Якутська. Паралельно з цим я займалася математикою. На уроках швидко схоплювала нові теми, прорішувала наперед кілька вправ самостійно і часто на контрольній встигала розв'язати два варіанти. За що в дев'ятому класі була названа "кращим математиком". Величезне спасибі хочеться сказати моїх улюблених шкільним вчителям Кривушиній Олені Вікторівні, Остаровій Ларисі Сергіївні, Калмикову Валерію Івановичу, Картузовій Світлані Аркадіївні, які вкладали в мене свої знання і просто дарували частинку себе.
Закінчивши школу, я опинилася перед вибором: залишатися в Росії або виїхати з рідної країни як мінімум на 5 років. Рік я здобувала освіту в Новосибірському державному технічному університеті, але вже навесні вирішила кординально змінити своє життя й поїхати в Україну. Оскільки донецьких ВНЗ я не знала, прислухалася до думки сестри, яка порадила зупинити свій вибір на ДонНТУ, так я і зробила. Закінчилися вступні іспити і першого вересня я стала студенткою факультету Економіки і менеджменту. З цього моменту все закрутилося - нові друзі, цікаві предмети, незабутня підготовка до дебюту першокурсника. Я легко увійшла в цей ритм, не хотіла нічого пропускати і активно брати участь в житті університету. Перший курс пролетів дуже швидко і закінчився заслуженим відпочинком з групою на Азовському морі.
Так само швидко пролетіли і наступні 4 роки. Протягом цих років я захоплювалася психологією, шукала сенс життя і своє місце в ньому. Паралельно не забувала й про навчання. Отримавши диплом бакалавра, вступила до магістратури. У цьому ж навчальному році мала можливість взяти участь у конкурсі "Бізнес синергія". Отримала величезний досвід роботи в команді, спілкування з представниками бізнесу. За результатами наша команда стала переможцем першого конкурсу між вищими навчальними закладами «Бізнес синергія - 2011» за якісний бізнес проект та сприяння співробітництву між наукою, освітою, бізнесом і владою. Це результат знань, які в нас систематично вкладали викладачі. Особливо мені б хотілося подякувати своєму науковому керівнику к.е.н, доценту Кравченку Сергію Івановичу за вагомий внесок у моє становлення як особистості. Його підхід до викладання сформував у мені здібності до креативного мислення, постійного пошуку нестандартних шляхів виходу зі стандартних ситуацій.
У найближчому майбутньому моя мета - отримати диплом магістра ДонНТУ. Що буде далі - не відомо, але знаю одне, що всім у житті необхідно управляти, у тому числі й своїми планами!
|
