Коротке
резюме:
Дата народження: 20.01.1989 Середній бал у період навчання в бакалавраті: 4,6 Володіння мовами: російська, українська, англійська (достатньо для читання та листування) Уміння та навички:
Особисті якості: комунікабельність, цілеспрямованість, відповідальність, старанність, здатність до швидкого навчання Захоплення: футбол, візаж, малюнок, подорожі Особисті дані: громадянка України Автобіографія
:: Дитинство ::
Я
Вінтова
Луїза Віталіївна, народилася 20 січня 1989 року в місті Донецьку.
Батьки, Вінтова Лариса Юріївна та Вінтовий
Віталій Валентинович,
інженери за освітою. Мама з татом задовго до мого народження, ще до
знайомства
один з одним, вирішили
що
якщо буде дочка, то обов'язково назвуть її Луїза. Мама в юності
зачитувалася
романом М. Ріда “Вершник
без голови”, їй дуже
подобалася головна героїня на
ім'я Луїза, вона мріяла щоб її дочка була схожа на неї. А тата в
дитинстві
виховувала тітка Луїза і він твердо вирішив назвати в майбутньому дочку
на
її честь. Але все виявилося не
так-то просто, так як всі “домашні”
були
категорично проти такого незвичного
для кінця 80-х імені.
Я росла домашньою дитиною, у садочок йти навідріз
відмовилася, тому мене виховували вдома. Незважаючи на те, що я одна
дитина в
сім'ї, у мене є двоюрідний братик, разом з яким і пройшло все моє
дитинство.
Через невелику різницю у віці, всього півроку, у нас завжди були і є
спільні
інтереси, захоплення. Незважаючи на те, що він живе в Росії, всі мої
яскраві
спогади про свята, подорожі та інші
цікаві події пов'язані з ним. :: Шкільні роки :: У
1996 році я пішла до 1го класу в загальноосвітню середню школу № 7.
Шкільні роки були дуже цікавими і захоплюючими. З навчанням ніколи
проблем не виникало, все давалося мені легко, тому вчилася на одні
п'ятірки. Була дуже товариською дитиною, дуже любила різні заходи.
Найяскравіші шкільні спогади це поїздка з класом до Києва, незабутні
емоції та враження! Улюбленими предметами завжди були англійська,
інформатика та економіка, тому в 2004 році я вступила до Ліцею
міжнародної економіки та фінансів при Донецькому
Економіко-гуманітарному інституті. Так як ліцей був для 10-11 класів,
то ми всі прийшли туди “новачками”, не
треба було
вливатися в новий, вже сформований колектив, тому ми дуже швидко все
освоїлися та подружилися. Ліцей перебував у самому інституті, тому
можна сказати, що я частково поринула вже і в студентське життя, так як
ліцей був тісно пов'язаний з інститутом (загальні заходи, одні
викладачі).
:: Студентські роки
::
Куди ж вступати? Довго думала я над цим питанням, зважувала всі “за” та “проти”. Так як я виросла в сім'ї “ДПІшніков”, батьки тонко натякали, що мені теж туди дорога, але не тиснули на мене, дали можливість самій зробити вибір. Як мені тепер здається, в той момент я серйозно не замислювалася про своє майбутнє та, в підсумку, я вирішила залишитися в “своєму” інституті. Там все було мені вже знайоме, майже весь наш клас залишився далі навчатися в ДЕГІ, навіть так вийшло, що і наша класна керівниця стала нашим куратором. Вже знайомі по ліцею викладачі, друзі поруч. Вибором я була задоволена! Проблем з навчанням, як і в школі, у мене не було. Навчалася на п'ятірки, брала участь у різних конференціях, олімпіадах, де не раз займала призові місця. Намагалася приймати участь у житті інституту, була кореспондентом у студентській газеті “Вісник ДЕГІ”. Ці чотири роки були сповнені яскравих вражень, нових емоцій, але ближче до 4 курсу, я зрозуміла що мені не вистачає тих знань, що дає цей ВУЗ. Так, отримавши диплом бакалавра, я вирішила вступити на 5й курс до ДонНТУ. Так як середній бал, враховуючи мої наукові досягнення, склав 4,8 я вирішила спробувати вступити до магістратури. Літо 2010 пройшло за навчанням: здача державних іспитів, підготовка до вступу та томливе очікування результатів. Але, воно того варте! Тепер я студентка ДонНТУ спеціальності економіка підприємства! Вступ до магістратури я вважаю ще одним своїм досягненням. :: Плани на майбутнє ::
У
найближчому майбутньому я планую написати, успішно захистити
магістерську роботу та одержати диплом магістра. Також хотілося б
знайти високооплачувану роботу з перспективою кар'єрного росту. Для
цього я готова багато і наполегливо працювати, і я вірю, що у мене все
вийде.
|