Під дією матеріальних,
економічних, соціально-політичних, фінансових, технічних,
організаційних і багатьох інших умов формуються резерви підприємства.
Вони показують реальну картину всієї можливості підприємницької
діяльності і розробки механізму їх використання. Резерв — це
запас ресурсів, який свідомо не витрачається і підтримується на певному
рівні як засіб, що забезпечує надійність і безперервність роботи
будь-якої системи. А ресурс – керовані фактори виробництва,
що володіють вартісними властивостями і перетворюючими можливостями,
необхідні для забезпечення і розвитку виробничих процесів з метою
досягнення запланованих результатів.
В економіці підприємства розрізняють три
поняття резервів: резервні запаси (сировини, матеріалів), що необхідні
для забезпечення ритмічної роботи підприємства; резерви як
невикористані можливості досягнень науково-технічного прогресу
(поліпшення якості продукції, нове обладнання і технології, нові види
матеріалів); резерви як нераціональне використання усіх видів ресурсів
(перевитрата трудових, матеріальних, часових, фінансових, а також їхні
витрати в процесі виробництва).
Предметом досліджень у теорії економічного аналізу є другий і третій
вид резервів. Таким чином, резерви – це невикористані
можливості зниження усіх видів витрат на виробництво продукції і
збільшення результатів від її реалізації [5, ст. 65].
Методологічною основою проведеного
дослідження є роботи таких провідних вітчизняних вчених - економістів
як Гетьмана О.О., Горфінкеля В.Я., Швандара В.А., Мазаракі А.А.,
Савицької Г.В., Мацибори В.І., Стражева В.І. та інших. Вивчення їх дало
нам можливість узагальнити теоретичні та методичні основи резервів
підвищення ефективності господарсько-фінансової діяльності в сучасних
умовах [2].
Підвищення ефективності виробництва може
здійснюватися двома шляхами: на основі ліквідації непродуктивних
витрат, а також внаслідок прискорення науково-технічного прогресу,
впровадження нової технології і техніки. З одного боку значні виробничі
запаси – це омертвіння грошових засобів, які в них вкладені,
недоотримання прибутку, з іншого великий запас створює можливості
безперервного виробництва, і дає змогу отримати підприємству знижки на
велику закупку від постачальників. Механізм пошуку резервів передбачає
комплекс досліджень, пов’язаний з утворенням, виявленням і
використанням резервів. Важливе місце в цьому займає класифікація
резервів підвищення ефективності виробництва:
• з позицій підприємства і в залежності
від джерел утворення: внутрівиробничі, зовнішні;
• за простими елементами процесу
виробництва: трудові ресурси, матеріальні ресурси, засоби праці;
• за узагальнюючими показниками
ефективності: ріст прибутку і рентабельності, зниження собівартості,
ріст обсягу виробництва;
• за характером дії: інтенсивні,
екстенсивні;
• за стадіями життєвого циклу:
передвиробничі, виробничі,експлуатаційні;
• за характером і змістом:
організаційно-технічні, економічні, соціально психологічні;
• за терміном використання: поточні,
перспективні;
• за очевидністю відображення:
явні, приховані;
• за стійкістю: стабільні, випадкові [7,
ст. 48-50].
Важливу роль при аналізі ефективності
роботи підприємства відіграють зовнішні і внутрішні фактори. Фактор
– це причини, що викликають відхилення фактичних показників
від завданих. Причини викликають відповідні наслідки, що стосовно
показників виражаються як зменшення – збільшення, погіршення
– поліпшення. Фактори можуть бути загальними, часткові,
індивідуальні. За рахунок класифікаційної деталізації здійснюється
спрямований пошук індивідуальних факторів, що викликають відхилення
фактичних синтетичних показників від планових [5, ст. 62-63].
Не слід ігнорувати систему стимулювання
праці при госпрозрахунку, як ефективному методі господарювання.
Господарський розрахунок вимагає від колективу обов’язкового
підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції,
безумовного виконання і перевиконання взятих на себе
зобов’язань. Для ефективного функціонування підприємства
необхідно створити внутрішні й зовнішні умови, які повинні бути
взаємопов’язані та взаємообумовлені. Саме самостійність,
матеріальна і моральна зацікавленість трудового колективу сприятиме
ефективнішому виробництву. Кредо японських виробників полягає в
наступному: «Запорука успіху – високий моральний
дух робітників», що базується на задоволеності і
зацікавленості їх у результатах праці. Низький рівень оплати праці
знижує її мотивацію, гальмує розвиток виробництва: зменшує обсяг
реалізації продукції, економічна ефективність роботи підприємства і, як
наслідок, створюються соціальні проблеми [3, ст. 138-139].
Найсуттєвішим в організації праці є
зв’язок стимулювання з реальною оцінкою трудових зусиль
працівника. Сучасна система організації праці повинна включати механізм
її оцінки як один з напрямків підвищення ефективності. Особливо
важливим є більш широке впровадження інноваційної політики через зміну
ставлення до фахівців, які займаються інноваційною діяльністю, захист
інтелектуальної власності. За відомим принципом Парето, нерівномірне
розподілення природних людських здібностей виявляється таким чином: 20%
працівниками забезпечується 80% результату [6, ст.101]. З огляду на
зміну цін виробників продукції в часі було б некоректним зіставлення
обсягів виробництва на кінець і початок будь-якого періоду. Доцільно
робити такі перерахунки на кожному підприємстві, що не викличе
труднощів, бо відомості про обсяги та відпускні ціни всіх видів
реалізованої продукції за попередні періоди зберігаються в базах даних.
Показник продуктивності праці має бути обов’язково присутнім
у квартальних розділах офіційної звітності підприємства[1, ст. 42].
Отже, аналізуючи проблему підвищення
ефективності використання основних фондів та виробничих потужностей
підприємства можна зробити висновок, що вона займає досить важливе
місце. Від її вирішення залежить і фінансовий стан, і
конкурентоспроможність, і здатність до швидкого реагування на зміни
ринку, і розширення внутрішніх та зовнішніх ринків збуту. Підвищення
технічної якості засобів праці і оснащеність ними працівників в
основному й сприяють зростанню ефективності виробничого процесу. Не
менш важливу роль відіграє і резерв збільшення продуктивної роботи
підприємства для підприємства, щоб максимально скоротити його простої.
Література:
1. Воронін О., Пастух О.
«Механізми формування доходів працівників залежно від
зростання ефективності». Економіка України 2009№8.
2. Недбалюк О.П., Бедрань І.Ю. «Обгрунтування резервів
підвищення ефективності господарсько-фінансової діяльності ВАТ
«Біолік» м.Ладижин Вінницької області»
3. Плужніков В. О, Кіях О.О. «Вплив мотивації на ефективне
використання ресурсів».Економіка АПК, 2008 №4.
4. Сисоліна Н. П. «Деяки напрями підвищення ефективності
виробництва». Регіональні перспективи №4-5 (29-30) 2003.
5. Бабець Є. К., Горлов М. І., Жуков С. О., Стасюк В. П. Теорія
економічного аналізу. Навч. посіб. - К.:ВД
«Професіонал», 2007. – 384 с.
6. Зайверт Л. Ваше время в Ваших руках: (Советы руководителям,как
эффективно использовать рабочее время): Пер. с нем. / Авт. Предисл. В.
М.Шепель. – М.: Экономика, 1990. – 232 с.
7. Серединська В. М., Загородна О. М., Федорович Р. В. Теорія
економічного аналізу. Підручник/ Тернопіль: Видавництво Астон, 2006.
– 368 с.