Інститут гірнитства і геології
Кафедра збагачення корисних копалин
Спеціальність «Збагачення корисних копалин»
Я, Марія Анатоліївна Довга, народилася 30 квітня 1989 року в невеликому місті, яке називається Торез (до 16 липня 1964 року мав назву Чистяково). Названо моє рідне місто на честь Моріса Тореза — діяча французького і міжнародного робочого і комуністичного руху. Це місто обласного значення в Донецькій області України. На сьогодні Торез — велике місто, одне з центрів вугільної промисловості на Україні. У Торезі діють вугільні збагачувальні фабрики, шахти і заводи. Чисельність населення наближається до відмітки в 88 тисяч чоловік, а середню щільність жителів — 822 людини на квадратний кілометр. Дитинство моє пройшло в цьому шахтарському містечку.
Батько — Анатолій Віталійович Довгий, отримав вищу освіту в Харківському авіаційному університеті. На даний момент працює електромонтером з ремонту повітряних ліній електропередач на залізниці. У вільний час полюбляє розгадувати кросворди він — у мене дуже допитливий.
Мати — Надія Панасівна Довга, педагог за освітою, вчитель математики і фізики. Викладала у багатьох школах, працювала бібліотекарем деякий час. На даний момент вже на пенсії, займається домогосподарством.
У мене є старша сестра і брат. Сестра — Наталія Анатоліївна Коваленко, живе разом з сім'єю в Києві, у неї є син Іван, який ходить вже до третього класу. Брат — Сергій Анатолійович Довгий, залишився жити в місті Торезі, де отримав освіту і обзавівся сім'єю.
Усі ці рідні мені люди витратили багато сил і терпіння на моє виховання, саме їм я вдячна за те, що досягла високих показників в навчанні. Вони мене навчили всьому, що необхідно в житті кожному з нас.
З трьох років я почала ходити в дитячий садок з цікавою назвою "Жар - птиця", де зустріла своїх перших друзів і подруг з якими спілкуюся до цього дня.
1 вересня 1996 року я пішла до школи. Тут я отримала багато знань і умінь. Завдяки першій вчительці, Ларисі Михайлівні, я познайомилася з читанням, математикою, природознавством, образотворчим мистецтво і музикою. Ця людина була для мене другою мамою три роки підряд.
В п'ятий клас я перейшла до школи № 11 у зв'язку із закриттям моєї попередньої школи. Довелося звикати до нових викладачів, нових предметів, нового оточення. Провчившись тут до дев'ятого классу, я перейшла в Торезську гімназію гуманітарного профілю. Тут я отримала гідну підготовку від викладачів до випускних іспитів. Шкільне життя було насичене не лише навчанням, але і участю в різних олімпіадах, конкурсах, змаганнях. Була яскравою і цікавою. Найбільшою нагородою для мене за весь період навчання стала золота медаль. Завдяки викладачам, моїм рідним і моїм старанням я змогла по рейтингах поступити на бюджет в Донецький національний технічний університет.
Вчитися і пізнавати щось нове я дуже люблю, але особливо запам'яталися мені уроки алгебри і геометрії Наталії Єгорівни Альохіної, уроки фізики Євгенія Анатолійовича Гнилицького. Саме ці предмети я здавала на випускних іспитах.
Шкільні роки пролетіли дуже швидко. Та зате вони залишили багато приємних спогадів. Здається це було нещодавно, а вже от як 5 років пройшло після закінчення школи.
З вибором університету я визначилася ще в старших класах — завдяки порадам моїх викладачів. А ось професію обирала довго, разом із мамою. І зупинилася не на одній, а на п'ятьох. По балах, які я отримала здаючи рейтинги, пройшла на спеціальність «Збагачення корисних копалин».
Перший рік мого навчання дав зрозуміти, що вчитися в університеті складніше ніж у школі. Були деякі труднощі, але я змогла їх здолати. Я з головою поринула у безперервний учбовий процес — лекції, лабораторні, практичні, здача розрахунків, курсових, індивідуальних, заліків і іспитів. Не хочу хвалитися, але за за весь період навчання в університеті з першого по четвертий курси в моїй заліковій книжці немає жодної трійки — тільки п'ятірки і четвірки.
Після здачі державних іспитів на відмінно я написала заяву до магістратури. З вересня 2010 я — магістр кафедри «Збагачення корисних копалин». Науковим керівником моїм стала завідувач кафедри — Назимко Олена Іванівна, дуже добрий і чуйний викладач.
Навчання в університеті підвищує загальний рівень вченості людини, вчить вчитися, думати, пізнавати і аналізувати, а також грамотно і ясно виражати свої думки письмово і усно. Саме тому можна іноді почути висловлювання про те, що люди, які отримали освіту в університеті, навіть розмовляють інакше.
Кожна людина в кожен момент свого існування здійснює дії, вчинки, переслідуючи деякі маленькі або великі цілі, які можуть мінятися упродовж усього життя. Для мене головною метою на даний момент є здобуття вищої освіти за фахом «Збагачення корисних копалин», а після гідна — робота, яка дозволить використати мої знання і уміння.
Як сказав Эріх Фромм, німецький соціолог, філософ, соціальний психолог, психоаналітик, представник Франкфуртської школи: «Людина є центр і мета свого життя … розвиток своєї особистості, реалізація усього внутрішнього потенціалу є найвища мета, яка просто не може мінятися або залежати від інших нібито вищих цілей». Я повністю з ним згодна. Адже людина повинна прагнути до кращого, досягати нових висот, постійно вести роботу над своїм вдосконаленням.