Я, Василь Володимирович Гончаренко, народився 3 липня 1987 року в місті Селідове Донецької області.
Гончаренко Володимир Васильович 1963 р.н., Гончаренко Леся Петрівна 1961 р.н.
Батько закінчив Донецький політехнічний інститут за фахом «Шахтне і підземне будівництво» в 1985 році. Працював в Селідовському ШБУ в якості начальника дільниці, заступника начальника управління по виробництву, викладачем гірничих дисциплін Селідовського гірничого технікуму. На сьогоднішній день працює заступником директора по адміністративно-господарської частини в Селідовському гірничому технікумі.
Мати також закінчила Донецький політехнічний інститут за фахом «Інженер системотехнік» в 1984 році. Працює викладачем інформатики в Селідовському гірничому технікумі.
Коли я досяг 2-х літнього віку, батьки віддали мене в садочок «Попелюшка», оскільки його відвідував мій старший брат. Садочок був дуже добре спланований, добре оснащений, знаходився в дуже затишному і живописному місці, далеко від транспортних доріг. Дуже запам'яталася моя вихователька, Тамара Іванівна. Вона внесла великий внесок до мого розвитку, оскільки проводила багато розвиваючих ігор, вела їх цікаво.
У 1991 році мій старший брат пішов до школи, яка знаходилася поряд з нашим будинком, але далеко від садочка. Тому мама вирішила перевести мене в садочок «Пролісок», який знаходився поблизу нашого будинку, через дорогу від школи, де вчився брат. Мамі було зручно водити нас в школу і садочок.
У 1994 році я пішов до 1-го класу школи №1 міста Селидове, де і навчався усі 9 років. Більше всього любив математику і фізику. Дуже запам'яталися уроки праці, на яких часто майстрували всілякі вироби, деякі з яких до цих пір знаходяться в будинку у батьків. Брав активну участь в житті школи: в спортивних змаганнях, в підготовці і проведенні тематичних шкільних вечорів, був ді-джєєм на шкільних дискотеках. Неодноразово заохочувався похвальними грамотами.
Моїм класним керівником (з п'ятого по дев'ятий клас) була вчителька географії Бесперстова Раїса Петрівна. Це Педагог, Вчитель з великої букви. Наш клас, а це тридцять шість, як говорять «шибеників», ніколи не відрізнявся спокоєм, але Раїса Петрівна змогла знайти індивідуальний підхід до кожного з нас. Завдяки її терпінню і наполегливості, я і мої однокласники, змогли успішно закінчити школу.
Багато повчань і рекомендації я пам'ятаю і керуюся ними до цих пір. Вона прагнула дати нам не тільки знання, але і згуртувати нас як колектив. Після закінчення школи ми неодноразово проводили зустрічі випускників, яких ми чекаємо з нетерпінням. На них ми ділимося своїми успіхами і знегодами і по можливості допомагаємо один одному.
По закінченню школи була вручена похвальна грамота батькам «За хороше виховання сина».
У 2002 році успішно склав вступні іспити і поступив в Селідовський гірничий технікум на спеціальність «Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного устаткування і автоматичних пристроїв». Вчився в групі 1-ЕР-02.
Куратором групи був викладач української мови і літератури Ситник Людмила Миколаївна, викладач вищої категорії. Людмила Миколаївна дуже чуйна і уважна людина, хороший фахівець і педагог. Спочатку навчання було складно перебудуватися з навчання школи на навчання в технікумі, оскільки дисципліна і вимоги до знань в технікумі набагато вище. До тих пір, поки не склався єдиний колектив, не завжди виходило обходитися без тертя, а в деяких випадках і конфліктів між студентами наший групи між собою і з викладачами. Завдяки Людмилі Миколаївні, яка завжди своїми порадами, допомагала знаходити правильний вихід з тієї або іншої ситуації. Особливо було важко під час здачі першої в житті сесії, але і тут Людмила Миколаївна уміло підставила своє «плече», пояснюючи студентам необхідність вивчати матеріал по предметах, навчаючи як правильно висловлювати матеріал і обстоювати свою думку.
Все 4 року я виконував обов'язки старости групи 1-ЕР-02. Брав активну участь в житті групи і технікуму: в конкурсах художньої самодіяльності і спортивних змаганнях, в суботниках, чергуваннях по технікуму, випусках газет на свята.
Особливо запам'ятався мій викладач допризовної підготовки і географії майор Арефьев Михайло Васильович. При його активній участі в підготовці і організації наша команда неодноразово брала участь в спартакіаді допризовної молоді Донецької області, присвяченої Дню працівника культури і спорту, де зайняла в 2003 році перше місце, а в 2004 році друге місце, чим підняли імідж нашого технікуму на черговий ступінь до гори.
У 2006 році закінчив технікум з відзнакою.
Враховуючи те, що мій батько, дідусь і мати, свого часу закінчили Донецький політехнічний інститут ( в даний час ДонНТУ), я вирішив піти по їх стопах. Тому по закінченню СГТ в 2006 році вирішив поступити на гірничо-геологічний факультет на спеціальність «Шахтне і підземне будівництво». Успішно склав іспити і був зарахований до групи Ш-06.
Враховуючи мій досвід навчання в Селідовському гірничому технікумі і умінню спілкуватися з колективом, мені запропонували бути старостою групи. На що я дав згоду.
Навчання в університеті пред'явило більш високі вимоги до отримання знань і спілкування з колективом студентів і викладачів, що наклало свій відбиток на вирішення питань організації навчання і відвідуваності занять студентами групи. З недбайливими студентами доводилося проводити пояснювальну і виховну роботу, як свого часу проводила з нами наш куратор від СГТ Ситник Людмила Миколаївна. Тому я вважаю, що в тому що відвідуваність наший групи була одна з кращих, а як слідство - краща успішність по курсу (всі чотири роки навчання наша група була на дошці пошани), є і моя заслуга.
За час навчання в бакалаврате нас навчав великий колектив викладачів, які прагнули дати нам хороші знання, передати досвід роботи. Особливо запам'яталися: Кісарійська Інга Юріївна, яка доступно і цікаво викладала на першому курсі геологію, Журба Валерій Володимирович, що викладав нам теоретичну механіку, Борщевський Сергій Васильович, який вів багато предметів, вклав багато сил і знань в становлення мене і моїх товаришів як фахівців. Так само Сергій Васильович Борщевський вів НІРС у багатьох, у тому числі і у мене.
У 2010 році закінчив бакалаврат і вирішив продовжити навчання в магістраті. У цьому ж році успішно склав вступні іспити і був зарахований до магістрату на бюджет.
Моїм керівником став доктор технічних наук Борщевський Сергій Васильович. Спільно з ним вибрали тему магістерської роботи: «Удосконалення технології зведення монолітного бетонного кріплення при проходці вертикальних стовбурів в умовах підвищеної водоносності породного масиву».
Після закінчення магістрату, планую піти працювати на виробництво, щоб закріпити теоретичні знання, отримані в ДонНТУ, практичними навиками, що дозволить мені надалі внести вагомий внесок до розвитку економіки України.