Вугілля з підвищеним вмістом солей натрію та калію (NaCl та KCl), частка якого в загальному балансі запасів вугілля в Україні складає до 10%, потребує спеціальної підготовки до використання (спалювання, піролізу тощо), а саме – збагачення по солі.
Спалювання незбагаченого „солоного вугілля” на ТЕС, де його використовують найчастіше, пов’язане з проблемами, по-перше, суттєвого збільшення зносу котлоагрегатів ТЕС [1], по-друге, екологічною небезпекою обумовленою можливістю виникнення при спалюванні діоксинів і потрапляння їх у довкілля [2]. Тому розробка нових високоефективних та екологічно більш чистих технологій використання вугілля в якості палива на ТЕС є актуальною проблемою сьогодення.
Пошук ефективних і екологічно прийнятних методів переробки солоного вугілля ведеться в двох принципово різних напрямах: перший передбачає розробку нових способів прямого використання солоного вугілля без видалення натрій- і хлорвмісних домішок; другий передбачає попереднє знесолення (збагачення вугілля за сіллю) з подальшим використанням кондиційного продукту в топках (або інших процесах).
Мета нашої роботи – удосконалити технологію збагачення вугілля по солі в процесі його магістрального гідравлічного транспортування.
Магістральна гідротранспортна система (МГТС) — гідротранспортна система, що характеризується великим вантажопотоком (від декількох до десятків млн т на рік) та значною протяжністю (десятки і сотні кілометрів). Сучасні МГТС можуть використовуватися для транспортування вугілля як палива або сировини для коксування. Специфічна особливість систем – технологічний і економічний взаємозв'язок виконуваних операцій і узгодження її технологій передуючих і подальших комплексів переробки матеріалу. Тому вуглезбагачувальну фабрику на головному терміналі слід розглядати як по-чаткову ланку підготовки матеріалу до гідротранспорту, а зневоднення і одночасне знесолення на приймальній станції – як частину технології по підготовці вугілля до спалювання (коксування, зрідження тощо) [3,4].
Проблема переробки солоного вугілля активно досліджується у вітчизняних та закордонних наукових центрах і до сьогодні не має технологічно простого та водночас економічно ефективного вирішення. Найбільше наблизилися до цього технологія “знесолювання-промивка-аґломерація” та газифікація в циркулюючому киплячому або фонтануючому шарах, що поєднує перевагу потокового процесу і процесу в киплячому шарі, з подальшим спаленням очищених продуктів газифікації [5].
Задачею по вдосконаленню технології збагачення вугілля по солі є розробка раціональної послідовності операцій технології знесолення вугілля, яка включатиме: промивку вугілля в процесі його гідротранспорту – масляну агрегацію вугілля - зневоднення вугілля. Крім того, необхідно вивчити всі фактори, що впливають на процес знесолення – крупність вихідного вугілля, концентрація водовугільної гідросуміші при гідротранспортному знесоленні, режим її перемішування (течії гідросуміші по трубопроводу), рН середовища, режим подачі і витрати аполярного реагенту – змоделювати цей процес та визначити раціональні режими окремих операцій.
Таким чином, на сьогодні технологія збагачення вугілля по солі в процесі його магістрального гідравлічного транспортування, яка є найбільш перспективною з варіантів промивки солоного вугілля, потребує подальшого вивчення і вдосконалення.