Источник: Матеріали Регіональної Міжвузівської наукової конференції викладачів та студентів 14 травня 2010 року. - Донецьк, ДонНТУ - 2010, с. 192-194.
У 1959 р. була прийнята Декларація прав дитини, а через 30 років – 20 листопада 1989 р. – Асамблея ООН затвердила Конвенцію ООН про права дитини. В ній викладено, які дії і як повнні застосовувати держави, їх уряди, неурядові організації, засоби масової інформації та окремі люди для забезпечення виконання прав дітей стосовно кожної дитини. Сьогодні в світі більше 96% дітей живуть в країнах, що зобов'язувались захищати права дітей, ратифікував Конвенцію ООН про права дитини. Конвенція ООН про права дитини вступила в силу в Україні з 27 вересня 1991 р. За роки незалежності Україні вдалося розробити і прийняти законодавство про охорону дитинства, яке відповідає європейським стандартам, Конвенції ООН з прав дитини.
З 1996 р. в Україні існує закон „про захист прав дітей-сиріт”, а 2008 р. Указом Президента України оголошений Роком підтримки національного усиновлення та інших форм сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Але через недолік узгодженості та координації діяльності відповідних міністерств і відомств, дитячі проблеми і досі залишаються нерозв’язаними. Крім того, не вдалось і створити умови для того, щоб кожна дитина зростала здоровою, розвиненою та стала майбутнім повноправним громадянином України. Соціальні зміни та викликана ними економічна криза призвела до погіршення становища багатьох дітей внаслідок дедалі більшого зубожіння й безробіття їх батьків. Тому держава повинна ще більше приділяти велику увагу проблемам виховання та захисту інтересів дітей. Задля вирішення проблеми захисту дітей існує ряд норм і правил, які регламентовані правом. Це звісно не вирішує проблеми, але допомагає знайти вірний напрямок... Україна, як незалежна держава вже двічі звітувала перед комітетом з прав дитини. Заключні зауваження Комітету ООН найкраще дають можливість побачити вплив наслідків соціально-економічних трансформацій. На фоні економічної кризи зросла кількість батьківської жорстокості. „Матері ” народжують дітей аби отримати державні тисячі. Держава регулярно виплачує їм певні суми, але ці гроші жінки витрачають на себе. Діти ж їх цікавлять лише як джерело отримання прибутку. Що буде потім в таких сім'ях ? Ймовірніше, матір позбавлять материнських прав, а дітей віддадуть до дитячого закладу відповідного віку, а це вже накладає відмітку на все життя. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо: не забрали дитину з пологового будинку і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від обов’язків щодо виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до експлуатації дитини; засуджені щодо злочину відносно дитини. У випадках, залишилась без батьківської опіки, турботу про неї приймає на себе держава. Також діти можуть бути усиновленими, над ними може бути встановлена опіка, піклування, патронат. Усиновлювач має право: на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини, зміну прізвища, ім'я та по батькові дитини тощо. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає обов’язки у такому ж обсязі, як мають батьки щодо дитини. Опіка, піклування над дитиною встановлюються органом опіки та піклування, а також судом. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування – у віці від 14 до 18 років. За договором орган опіки передає дитину на виховання у сім ю іншої особи до досягнення нею повноліття за плату. Патронатний вихователь зобов’язаний: забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням, створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку, захищати її тощо. В березні 2008 року ратифіковано європейську конвенцію про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми. Дитина, яка проживає у дитячому закладі має право: на всебічний розвиток, виховання, освіту, збереження права користування житлом, де вона раніше проживала. У разі відсутності житла дитина має право на отримання його відповідно до закону; на пільги, встановлені законом, при працевлаштуванні після закінчення строку перебування у зазначеному закладі. Крім того, Україна досі стикається з наслідками Чорнобильської катастрофи. Через складне екологічне становище і зараз народжуються діти з незначними (але ж є ) вадами. Останнім часом намітилась тенденція зростання показників захворюваності дитячого контингенту на вроджені аномалії або вади розвитку: хвороби системи кровообігу, хвороби сечостатевої системи, хвороби ендокринної системи, запалення крові та кровотворних органів, новоутворення тощо. Дані про захворюваність дитячого населення є об'єктивним показником його рівня і змін у здоров ї та одним з головних критеріїв оцінювання реакції населення на шкідливу дію забрудненого атмосферного повітря. У дитячого контингенту відсутній професійний анамнез, шкідливі звички (середньо-статистична дитина), діти сприятливіші до різних негативних атмосферних впливів у зв'язку з високим обміном речовин. Для прикладу можемо розглянути місто Ужгород, але і в інших містах країни аналогічна ситуація. Серед дітей Ужгорода на кожну тисячу реєструють 1500 – 1700 захворювань. Перше місце належить хворобам органів дихання – 48%, друге – хворобам органів травлення – 9%, наступні місця поділяють хвороби ендокринної системи, розладу харчування, хвороби очей (7%), хвороби шкіри - 6%. Нашій державі потрібно було ще вчора повернутися обличчям до дітей, почати фінансувати різноманітні соціальні дитячі програми. У зв'язку з припиненням роботи багатьох дитячих гуртків, переведенням їх на комерційну основу, збільшенням кількості неблагонадійних сімей, відлученням батьківських прав, збільшенням алкоголізму і наркоманії збільшилась кількість дітей, що не ходять до школи, займаються крадіжками і жебракуванням. Останніми роками в Україні захист прав дітей дедалі більше стає загальнодержавною політикою. Водночас українське законодавство в багатьох випадках має декларативний характер, спостерігається загострення окремих проблем щодо дотримання прав дітей до небезпечних масштабів. Гарну допомогу дітям могли б забезпечити сучасні дитячі та молодіжні організації, церква, політики, бізнесмени, усі не байдужі громадяни України. Також потрібно створити необхідні умови для оздоровлення дітей, підвищення рівня їх культури на основі приоритетного розвитку охорони здоров'я, утворення культури спорту та туризму, підтримати цю соціально незахищену версту населення. В Указі Президента України від 25 грудня 2000 року „Про комплексну програму боротьби зі злочинністю на 2001-2005 рр.” передбачалося забезпечення активної поступальної протидії злочинності на основі чітких пріоритетів, а саме розпочати на телебаченні цикл програм з питань пропаганди здорового способу життя молоді. Це питання має стати головним в національній політиці і розглядатись в контексті забезпечення здорового стану довкілля. Негативними явищами є вживання алкогольних напоїв та паління. Але державні заходи не подіяли. Здоровий спосіб життя забезпечує позитивний фізичний стан людини. Ще у 1999 році було створено Національну координаційну раду щодо запобігання торгівлі людьми, у тому числі і дітьми, а також у якості трансплантатів органів. У січні 2006 року був прийнятий закон України „Про приєднання України до конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей” А вже 4 червня 2007 року Комітет ООН з прав дитини розглянув першу доповідь України про виконання положень Факультативного протоколу щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і порнографії. Також було роз’яснено причини не ратифікації Україною Гаазької конвенції про захист прав дітей і співробітництво у питаннях іноземного усиновлення, окремі норми якої не відповідають національним інтересам країни. Таким чином, останніми роками в Україні захист прав дітей дедалі більше стає загальнодержавною політикою. Водночас українське законодавство в багатьох випадках має декларативний характер, спостерігається загострення окремих проблем щодо дотримання прав дітей до небезпечних масштабів. Для вирішення проблеми позитивну роль відіграло би створення координаційної ради з питань соціального захисту бездомних громадян, що дасть змогу здійснювати належний контроль за ними