Я, Вікторія Володимирівна Котова, народилася 23 травня 1989 р. в м. Шахтарську, Донецької області. Мої батьки: тато - Віктор Михайлович Каськов, мама - Марія Володимирівна Каськова виховали мене чесним, справедливим людиною. У мене є молодша сестра - Юлія Вікторівна Каськова.
Коли мені було 3 роки, батьки віддали мене в дитячий садок «Ивушка» м. Шахтарська. У дитячому садку вихователі вважали мене обдарованою дитиною, так як я швидше за всіх навчилася читати і виявляти інтерес до початкових предметів. Також брала участь у багатьох заходах, присвячені святам, де розповідала вірші, танцювала, співала. Я дуже любила відвідувати дитячий садок.
У 7 років я пішла в перший клас ЗОШ № 3 м. Шахтарська. До 7-го класу я вчилася добре , а після - відмінно. У школі я відвідувала гурток рукоділля, сучасні танці, брала участь у міських олімпіадах: з алгебри, географії, хімії, історії України. Також брала участь у суспільному житті школи, тобто була організатором урочистих заходів, вигадувала різні сценки, конкурси, танці, що призводило до заняття перших місць між старшими класами. Мій класний керівник Тамара Іванівна Труфанова завжди вважала мене творчою особистістю і давала, безпосередньо, різні завдання, які я з легкістю і задоволенням виконувала дома. З 10-го класу я почала ходити у навчально - виробничий комплекс за професію кухарь - кондитер і в 11-му класі отримала 3-й розряд з цієї професії.
У 11-му класі я вже задумувалася про вступу до престижного ВНЗ. Запропонували курси від Донецького національного технічного університету (ДонНТУ), які проводилися в нашому місті, і по співбесіді я вступила на бюджет, після закінчення школи зі срібною медаллю. Важко було розлучатися з безтурботним життям, яка залишила яскравий відбиток у формуванні моєї особистості, особливо залишилося багато вражень і несподіваних моментів, які пов'язані зі шкільними друзями, їх я не забуду ніколи!
Ще коли ходила на підготовчі курси від ДонНТУ, вчителя у школі відмовляли вступати до цього ВНЗ, аргументували тим, що важко вчитися. Але я не злякалася труднощів і все-таки зважилася вчинити. Спеціальність «Буріння свердловин» мені порадили люди, які проводили співбесіду в Шахтарську. Довго вагаючись, я подала документи саме на цю спеціальність, хоча її назва мене бентежило. Так, не сперечаюся, перший курс був дуже важким, тому що складно було звикнути до нової обстановки, викладачам, наукам. Але і це мене не злякало, адже у мене з'явився новий коло спілкування не тільки в університеті, але і в гуртожитку. Студентське життя назавжди залишиться в моїй пам'яті, як найкраще проведений час у моєму житті.
Під час навчання на шляху зустрічалося багато труднощів, але завдяки викладацькому складу кафедри Технологія і техніка геологорозвідувальних робіт (ТТГР), подолати їх вийшло непомітно. За всі п'ять років навчання мене завжди дивувало і приводило в захват освіченість, розум і справедливість наших викладачів, завдяки яким зараз розумію, що не дарма пішла саме на цю спеціальність. Кожен рік у нас проходить практика, на якій можна побачити і дізнатися багато чого цікавого на бурових, наприклад, як відбувається процес буріння, вимірювання параметрів рідини і т.і. Виробничу практику я проходила на підприємстві «Укрвуглегеологія».
Крім університету, частину часу я присвячую своїй діяльністю щодо поліпшення життя студентів у гуртожитку № 7, так як перебуваю в студентській раді і займаю посаду з санітарної частини. Звичайно, нелегко знайти підхід до кожного студента, але колективною роботою всього складу студентської ради на чолі з комендантом Світланою Миколаївною Рощиною, ми намагаємося зробити все можливе.
Після вдалої здачі державного іспиту на «відмінно», я вступила до магістратури. В даний момент моя магістерська робота знаходиться в стадії написання. Керівник моєї магістерської роботи кандидат технічних наук, а також декан гірничо-геологічного факультету (ГГФ) - Каракозов Артур Аркадійович.
Тема моєї магістерської роботи: «Розробка гідроударника для ліквідації прихватів з гідравлічною перестановкою клапаної групи», я думаю, є актуальною і затребуваною, оскільки ліквідація будь-якої аварії завжди буде проблемою в процесі буріння.
У найближчому майбутньому я хочу успішно і гідно захистити свою магістерську роботу. Надалі хочу покращити знання з англійської мови і піти працювати за фахом, тому що вважаю, що в наш час ця спеціальність є перспективною і в майбутньому, мені здається, буде затребуваною. У будь-якому випадку, куди б не занесла мене доля, в яку б професійну галузь, все одно я можу сказати, що закінчити Донецький національний технічний університет - це гордість і честь для мене.
Звичайно ж, у найближчому майбутньому, паралельно із забезпеченням благополучного кар'єрного зростання, хотілося б створити щасливу сім'ю.