ПРОЕКТИ ЗЕМЛЕУСТРОЮ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СІВОЗМІНИ ТА ВПОРЯДКУВАННЯ УГІДЬ, ЯК ЗАПОРУКА СТАЛОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
Й. М. ДОРОШ, к. е. н., М. П. СТЕЦЮК
Державне підприємство “Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”
Источник: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vldau/APK/2010_1/files/10djmoae.pdf
Ключові слова: сівозміна, поля сівозміни, сільськогосподарські культури, проект землеустрою.
Розглянуті теоретико-методичні підходи до розробки проектів земле-устрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. В основу таких проектів мають бути покладені еколого-ландшафтний та еколого-економічний підходи. Запропонована структура таких проектів землеустрою, яка включає: пояснювальну записку, графічні матеріали, додатки. Також запропонований порядок їх розробки і затвердження.
Постановка проблеми. Основним природно-ресурсним потенціалом України є її земельні ресурси, зокрема сільськогосподарські угіддя, що становлять близько 71 % загальної площі суші. До проведення земельної реформи цей значний потенціал перебував у користуванні сільськогосподарських підприємств агропромислового комплексу, підсобних сільськогосподарських підприємств, науково-дослідних та інших установ і використовувався як основний засіб виробництва і як просторовий базис організації виробництва.
Організація території кожного сільськогосподарського підприємства визначалася проектами внутрігосподарського землеустрою, в яких на науковій основі формувалися типи й види сівозмін, передбачалося розміщення об’єктів інфраструктури, визначалися заходи з охорони земель, їх раціонального використання та підвищення продуктивності ґрунтів тощо.
За час реформування земельних відносин, яке відбулося протягом1991–2009 років, роботи із землеустрою звелися майже до нуля. За цей час в основному виконувалися земельно-кадастрові роботи щодо оформлення права власності і встановлення меж земельних ділянок для власників землі і землекористувачів, здебільшого це стосувалося земель сільськогосподарського призначення.
Такий перебіг справи значною мірою вплинув на розміри та сталість землекористувань сільськогосподарських підприємств, у результаті чого порушено й знищено сівозміни, що стало причиною нераціонального і неефективного використання земель та їх охорони. Недотримання заходів охорони земель, збільшення антропогенного негативного впливу на сільськогосподарські землі, скорочення обсягів меліоративних, культуртехнічних робіт, порушення системи землеробства призвели до погіршення якості земель, тобто до зниження родючості ґрунтів – їх виснаження, засолення, заболочення, а також до активізації ерозійних та інших негативних процесів.
Нині відбувається становлення агроформувань нового типу, заснованих на різних формах власності на землю, зокрема й на орендних відносинах. Зауважимо, що більшість із них здійснює свою діяльність за відсутності не тільки проектів землеустрою, які б обґрунтовували організацію території, вони навіть не мають юридично сформованих і технічно оформлених землеволодінь та землекористувань і планово-картографічних матеріалів. Використання земельних ділянок і розміщення на них сільськогосподарських культур здійснюється переважно за кон’юнктурою ринку та за відсутності заходів, які б мали забезпечувати охорону земель і відтворення родючості ґрунтів. Тому в період трансформації земельних відносин особлива роль відводиться землеустрою, під час якого визначаються нові методи та підходи до формування та організації територій новостворених землеволодінь і землекористувань сільськогосподарських підприємств.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів” від 4 червня 2009 року 1443-VI передбачається, що кожний сільськогосподарський товаровиробник зобов’язаний здійснювати використання сільськогосподарських угідь лише на підставі розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.
Тому досить актуальним на сьогодні є опрацювання теоретичних підходів і методичних рекомендацій щодо розроблення таких проектів землеустрою.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, дотримання оптимального співвідношення сільськогосподарських культур у сівозмінах залежно від зональних і природно-економічних чинників висвітлювалися у працях Д. С. Добряка, Й. М. Дороша, В. М. Другак, П. Г. Казьміра [3], О. П. Канаша, Г. А. Мазура, А. Г. Мартина, С. О. Осипчука, М. П. Стецюка, А. М. Третяка [4; 5], З. П. Флекея, І. П. Шевченка, М. І. Шквира та інших науковців. Зокрема науковцями ДП “Головний інститут землеустрою” підготовлено “Методичні рекомендації щодо складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (основні положення)”. ДП “Київський інститут землеустрою” розробив декілька пілотних проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь для агроформувань Київщини, які засновані на приватно-орендних засадах. Теоретико-методичні та практичні напрацювання дають змогу сформувати мету, структуру та порядок виконання робіт зі складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.
Постановка завдання. Здійснити наукове обґрунтування теоретико-методичних підходів щодо складу, змісту та порядку розроблення, погодження і затвердження проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, а також передбачають заходи з охорони земель.
Виклад основного матеріалу. Опрацювавши надбання вчених у галузі використання та охорони земель, маючи власні напрацювання в цьому напрямі, державне підприємство “Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, враховуючи актуальність проблеми та керуючись Законами України “Про землеустрій”, “Про охорону земель” та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення родючості ґрунтів”, розробило кілька пілотних проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь. Такі проекти землеустрою розроблялися з метою організації території сільськогосподарських підприємств і землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища, поліпшення природних ландшафтів та інших заходів. Також метою були напрацювання теоретичних підходів та розробка методичних рекомендацій щодо їх складання.
Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, визначають:
а) розміщення виробничих будівель і споруд;
б) формування інженерної інфраструктури;
в) проведення еколого-економічного зонування сільськогосподарських угідь;
г) визначення типів і видів сівозміни з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва;
ґ) складання схем чергування сільськогосподарських культур у сівозміні;
д) проектування полів сівозміни;
е) розробку плану переходу до прийнятної сівозміни;
є) розробку природоохоронних заходів;
ж) перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів сівозміни.
Проекти землеустрою розробляються на основі завдання, виданого замовником, і містять текстові, графічні матеріали та додатки.
Проекти землеустрою погоджуються сільськими, селищними, міськими радами або районними державними адміністраціями за місцем розташування землекористування, підлягають державній землевпорядній експертизі та розглядаються і затверджуються власниками землі або землекористувачами.
Авторський нагляд за виконанням проектів землеустрою здійснюється їх розробниками і передбачає перевірку повноти та якості виконання заходів, окремих рішень, передбачених цими проектами.
Під час розроблення пілотних проектів землеустрою в їх основу покладено еколого-ландшафтний та еколого-економічний підходи з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь, де визначені необхідні заходи з підвищення продуктивності та охорони земель, стабілізації агроландшафтів, оптимізації угідь та консервації деградованих земель і господарського виробництва з урахуванням придатності ґрунтів орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур, визначено типи і види сівозмін з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва, складено схеми чергування сільськогосподарських культур у сівозміні, запроектовано поля сівозмін та розроблено план переходу до прийнятної сівозміни, визначені охоронні зони режимоутворювальних об'єктів з відповідними обмеженнями у використанні та розпорядженні землею. Також розробляється комплекс заходів щодо охорони земель, збереження та відтворення родючості ґрунтів. Проекти землеустрою розробляються на період 10-15 років.
Під час розроблення проекту землеустрою основними науково-методичними та нормативно-технічними документами були “Методичні рекомендації зі складання проектів організації використання деградованих та малопродуктивних земель сільськогосподарського призначення” (Держкомзем України, 2004), “Методичні рекомендації з оцінки екологічної стабільності агроландшафтів та сільськогосподарського землекористування” (Інститут землеустрою УААН, 2001), а також проект нормативно-технічного акта “Методичні рекомендації щодо складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (основні положення) (ДП “Головний інститут землеустрою”, 2005) [1], “Методичні рекомендації щодо оптимального співвідношення сільськогосподарських культур у сівозмінах різних ґрунтовокліматичних зон України: затверджені спільним наказом Мінагрополітики та УААН від липня 2008 року № 44/071” [2] та інші документи в галузі використання і охорони земель. Окрім зазначених наукових та нормативних документів, у розробці проекту землеустрою використано значний практичний досвід, набутий спеціалістами ДП “Київський інститут землеустрою”.
Проект землеустрою має таку структуру:
I. Пояснювальна записка
II. Основні технічно-економічні показники
Вступ
Розділ 1. Загальні відомості
1.1. Природно-кліматичні та соціально-економічні умови
1.2. Ідентифікація прав власності та оренди землі
1.3. Характеристика існуючого стану землекористування
Розділ 2. Оцінка природно-ресурсного потенціалу та екологічної стабільності території
2.1. Ґрунтовий покрив
2.2. Оцінка природно-ресурсного потенціалу території
2.3. Визначення екологічної стабільності території
Розділ 3. Організація території для функціонування сільськогосподарського виробництва
3.1. Спеціалізація підприємства
3.2. Еколого-ландшафтне зонування території
3.3. Розміщення виробничих будівель і споруд
3.4. Визначення типів і видів сівозмін
3.5. Проектування полів сівозмін
3.6. Схеми чергування сільськогосподарських культур у сівозміні
3.7. Розробка плану переходу до прийнятої сівозміни
3.8. Трансформація земельних угідь
Розділ 4. Види і напрями економічної діяльності підприємства
4.1. Розвиток рослинництва
4.2. Розвиток тваринництва
Розділ 5. Формування обмежень (обтяжень) щодо використання земель
5.1. Правові обмеження
5.2. Екологічні обмеження
5.3. Агротехнічні обмеження
Розділ 6. Заходи щодо охорони земель
Розділ 7. Еколого-економічна та соціальна ефективність проекту
Розділ 8. Регулювання земельних відносин між власниками земельних ділянок та орендарем (сільськогосподарським підприємством)
Розділ 9. Розгляд, погодження та затвердження проекту землеустрою
Розділ 10. Техніка безпеки
Розділ 11. Перенесення в натуру (на місцевість) полів сівозміни
III. Додатки:
1. Завдання на розробку проекту землеустрою
2. Матеріали землевпорядних вишукувань
3. План переходу до запроектованих сівозмін
4. Правовстановлюючі документи на орендовані земельні ділянки
IV. Графічні матеріали:
1. Креслення існуючого використання земель
2. Картограма агровиробничих груп ґрунтів та їх еколого-економічна придатність для вирощування сільськогосподарських культур
3. Проект організації території сівозмін та їх еколого-економічне обґрунтування
4. Креслення обмежень та обтяжень щодо використання земель
5. Креслення перенесення проекту в натуру (на місцевість)
На даний час розроблений проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь землекористування ТОВ “Українська Молочна Компанія” Великокрупільської сільської ради Згурівського району Київської області, перебуває в стадії погодження та затвердження.
Висновки. 1. В основу проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, повинні бути покладені еколого-ландшафтний та еколого-економічний підходи.
2. Проводиться ідентифікація прав власності на земельні ділянки та їх оренди.
3. На основі якісної характеристики агровиробничих груп ґрунтів і їх економічної оцінки виділяються класи придатності ґрунтів орних земель для вирощування сільськогосподарських культур.
4. У межах виділених класів орних земель з еколого-економічної придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур проектуються сівозміни.
5. Пропонується порядок регулювання земельних відносин між власниками земельних ділянок та сільськогосподарським підприємством.
6. Розраховується еколого-економічна та соціальна ефективність проекту землеустрою виходячи з прогнозних результатів господарювання, покращання соціальних та екологічних умов проживання населення.
Бібліографічний список
1. Методичні рекомендації щодо складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (основні положення) // Землеустрій і кадастр. – 2005. – № 2. – С. 143-152.
2. Методичні рекомендації щодо оптимального співвідношення сільськогосподарських культур у сівозмінах різних ґрунтово-кліматичних зон України : затверджені спільним наказом Мінагрополітики та УААН від липня 2008 року № 44/071.
3. Організація сільськогосподарського використання земель на ландшафтно-екологічній основі / за заг. ред. П. Г. Казьміра. – Львів : СПОЛОМ, 2009. – 254 с.
4. Третяк А. М. Землевпорядне проектування: впорядкування існуючих сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань та їх угідь / А. М. Третяк, В. М. Другак,
І. Г. Колганова. – К. : Центр земельної реформи України, 2007. – 246 с.
5. Третяк А. М. Землевпорядне проектування: теоретичні та методичні основи інвестицій у землекористування / А. М. Третяк, В. М. Другак, Д. П. Романська. – К. : Центр земельної реформи України, 2007. – 292 с.
Dorosh J., Stetsyuk M. Land management projects that provide ecological and economic assessment of crop rotation and land improvements as a key to sustainable land management of agricultural enterprises
It’s considered theoretical and methodological approaches to the development of land management projects that provide ecological and economic assessment of crop rotation and land improvements. The basis of such projects should be entrusted ecological-landscape and ecological-economic approaches. The structure of such land management projects, which includes an explanatory note, graphics, applications, is proposed. It’s also proposed order of their development and approvement.
Key words: crops, crop rotation, crop rotation fields, land management project.
Дорош И. М., Стецюк М. П. Проекты землеустройства, обеспечивающие эколого-экономическое обоснование севооборотов и упорядочение угодий, как гарантия устойчивого землепользования сельскохозяйственных предприятий.
Рассмотрены теоретико-методические подходы к разработке проектов землеустройства, обеспечивающих эколого-экономическое обоснование севооборотов и упорядочение угодий. В основу таких проектов должны быть положены эколого-ландшафтный и эколого-экономический подходы. Предложена структура таких проектов землеустройства, включающая пояснительную записку, графические материалы, приложения. Также предложен порядок их разработки и утверждения.
Ключевые слова: севооборот, поля севооборота, сельскохозяйственные культуры, проект землеустройства.