ММЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗРОБЛЕННЯ ПРОЕКТІВ УПОРЯДКУВАННЯ ІСНУЮЧИХ ЗЕМЛЕВОЛОДІНЬ І ЗЕМЛЕКОРИСТУВАНЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА СТВОРЕННЯ НОВИХ
Третяк А.М.
Источник: Третяк A.M. Землевпорядне проектування: Теоретичні основи і територіальний землеустрій: Навч. посібник.— К: Вища освіта. 2006. — 528 с.
Землеволодіння і землекористування сільськогосподарських підприємств (організацій) перебувають у постійному русі. Змінюються їхні межі, кількість, площі, місце розташування, форми власності й господарювання. Підприємства створюються нові або реорганізуються, у результаті земельного обігу їхні розміри збільшуються або зменшуються.
Будь-які зміни, пов'язані зі створенням нових або впорядкуванням існуючих земле володінь і землекористувань сільськогосподарських підприємств, проводять на основі проектів територіального землеустрою.
Значення таких проектів особливо зросло в період земельної реформи після 1991 p., коли реорганізації зазнали практично всі сільськогосподарські підприємства України
У цілому для України за 1991 — 2005 pp. було характерне збільшення кількості землевласників і землекористувачів, що займаються сільськогосподарським виробництвом, а також скорочення площ земельних ділянок, що перебувають у державній власності
Нові землеволодіння і землекористування сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств створювалися на використовуваних і наданих у процесі ринкового обігу землях.
До земельних масивів, на яких організовують землеволодіння і землекористування нових господарств, висувають такі вимоги:
- вони мають бути добре вивченими й обстеженими;
- не повинні спричинювати спорів при вилученні й наданні або здійсненні інших ринкових операцій;
- мають бути досить великими за площею, правильної конфігурації, з необхідним складом земельних угідь;
- придатними для виробництва сільськогосподарської продукції і розміщення населених пунктів, садиб, проживання селянських родин (за будівельно-плакувальними, санітарно-гігієнічкими вимогами, умовами водопостачання, транспортної приступності);
- зручними за місцем розташування — мати гарний і зручний зв'язок з населеними пунктами, садибами, дорогами загального користування і, будучи задіяними в обіг, мати найменші витрати на створення інфраструктури (доріг, ліній електропередач, зв'язку та ін.).
Кожне землеволодіння і землекористування сільськогосподарського призначення характеризується такими показниками (параметрами):
- загальною площею;
- місцем розташування (розміщенням на визначеній території);
- складом, площею і якістю земельних угідь різних видів;
- режимом і умовами користування землею;
- конфігурацією і ступенем компактності, розчленованістю і роз'єднаністю земельних масивів, що входять до складу господарства;
- розташуванням щодо населених пунктів, виробничих центрів, водних джерел, доріг;
- розміщенням меж.
При складанні проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань керуються такими основними вихідними положеннями:
- загальна площа — раціональна, яка відповідає спеціалізації, розмірам виробництва, природним умовам;
- розміщення — відповідно до економічних і соціальних інтересів сільськогосподарського товаровиробника, а також інших землевласників і землекористувачів, розташованих на певній території землекористування та інших вимог;
- склад, плoщі та якість угідь — відповідно до спеціалізації господарства і завдань раціонального й ефективного використання землі;
- режим і умови користування землею — на підставі обмежень, пропонованих до використання земель відповідно до природоохоронних та інших вимог;
- конфігурація і компактність — відповідно до потреб організації виробництва і території з урахуванням природних умов і розміщення об'єктів інфраструктури (доріг, каналів та ін.);
- господарські центри — зручно розташовані і зв'язані з угіддями, між собою і з зовнішніми економічними об'єктами;
- межі — зручні для наступного внутрішньогосподарського землеустрою та зручності, які створюють умови для раціонального використання та охорони земель.
У разі виконання них вимог створюється стале землекористування, яке відповідає умовам нормального розвитку господарства, раціонального використання й охорони землі в ньому, а також дає змогу враховувати інтереси розвитку сільського господарства на пін території.
Створення землеволодінь і землекористувань сільськогосподарських підприємств — це землевпорядні дії. що передбачають складання, розгляд, затвердження проекту і перенесення його в натуру, у результаті яких створюються нові земельні ділянки п оформляються на них правоустановчі документи.
Проект створення землеволодіння або землекористування сільськогосподарського підприємства складається з таких частин:
- установлення площі землеволодіння або землекористування;
- розміщення і формування його земельного масиву;
- розміщення садиби нового господарства;
- установлення видів і площ угідь у складі землеволодіння або землекористування;
- розміщення меж землеволодіння або землекористування;
- визначення режиму и умов (обмежень) у використанні земель;
- складання схеми внутрішньогосподарської організації території господарства;
- розроблення вихідних даних для визначення розмірів земельного податку, грошового спінювання землі та інших економічних показників.
Ці частини розробляють одночасно, спільно і взаємозалежно як єдине проектне завдання, яке розв'язують від загального до часткового.
Проект складають на основі «Завдання на проектуванн», вико-ристовуючи матеріал підготовчих робіт, схеми землеустрою району, інших проектних і перед проектних матеріалів і документів.
Проектні пропозиції і розрахунки виконуються в межах сільських рад на одне підприємство або на групу територіально взаємозалежних сільськогосподарських підприємств, що зачіпаються територіальним землеустроєм. При цьому в процесі проектування враховують не тільки земельну площу господарства, а і його виробничі показники (обґрунтовують доцільність такої спеціалізації, визначають можливі обсяги виробництва продукції, умови водо-, енергозабезпечення, зв'язку тощо).
Визначення площі землеволодіння і землекористування. У проекті землеустрою площу встановлюють одночасно з розрахунком розмірів виробництва сільськогосподарського підприємства. Завдання проектувальника полягає в тому, щоб на основі ресурсного потенціалу, природних умов, обсягів виробництва продукції, що викладаються в «Завданні на проектування», або побажань керівника господарства розробити перспективну, конкурентоспроможну модель організації території виробництва сільськогосподарського підприємства і потім визначити розмір його землеволодіння (землекористування).
Розмір землеволодіння (землекористування) сільськогосподарського підприємства залежить від багатьох умов і чинників, основні з яких:
- виробничий напрям (спеціалізація) господарства, склад і поєд¬нання галузей;
- природні умови, то характеризують родючість фунтів, меліоративний і культуртехнічний стан угідь. їх контурність. розчленованість, віддаленість від господарських центрів, основних доріг тощо;
- забезпеченість господарства трудовими ресурсами, склад і рівень кваліфікації адміністративно-управлінського апарату наявність од рів механізаторів та інших працівників, можливість залучення додаткової робочої сили (особливо в напружені періоди робо¬ти), земельні частки і майнові паї;
- наявність у господарствах основних і оборотних виробничих фондів, насамперед сільськогосподарського призначення, грошово-матеріальних засобів і можливість залучення і використання банківських кредитів для розвитку матеріально-технічної бази;
- інші умови, що передбачають наявність і стан дорожньої мережі, транспортних засобів, засобів зв'язку, умови розселення, природно-історичні умови.
Розрахункову площу землеволодіння (землекористування) вста-новлюють на основі: рекомендацій наукових установ: методу аналогів, тобто за розмірами господарств, які успішно функціонують в аналогічних умовах: розрахунково-конструктивного методу: економіко-математичних метолів: методів математичної статистики з використанням виробничих функцій.
Остаточну (проектну) площу землеволодіння (землекористування) визначають з урахуванням конкретних територіальних умов. У процесі проектування її прагнуть наблизити до розрахункової площі.