| ДонНТУ > Портал магистров ДонНТУ |
|
Я, Людмила Вікторівна Власова, народилася 3 травня 1989 року в місті Донецьку, де проживаю і зараз. Мій батько, Віктор Дмитрович Власов, 1959 року народження працює старшим науковим співробітником в Українському науково-дослідному, проектно-конструкторському та технологічному інституті вибухозахищеного і рудникового електроустаткування (УкрНДІВЕ). Мій брат, Сергій Вікторович Власов, 1986 року народження працює разом з батьком. Моє дитинство пройшло досить весело, в садок я не ходила, тому що мій брат мав там невдалий досвід. Так вже вийшло, що весь час, який Сергій проводив у садочку, він хворів, тому зі мною вирішили не ризикувати.
Вдома мене виховували дідусь і бабуся, і прошу зауважити дуже не погано. Годували добре, мій брат завжди приносив мені зі школи смачні булочки, тому на відсутність уваги я ніколи не скаржилася. Влітку ми всією родиною завжди їздили відпочивати в Слов'яногірськ, тому найяскравіші спогади дитинства в мене пов'язані саме з цим місцем.
Вечорами після вечері мама і тато займалися моїм навчанням, так що коли прийшов час віддавати мене в школу, тестування я пройшла на ура.
1 вересня 1996 я пішла у 1-В клас міської загальноосвітньої школи № 102. Але перші 3 місяці мені довелося провчитися в 1-Г, так як мої однокласники поїхали в табір, а мене з ними не відпустили батьки. Але я про це не шкодую, тому що вчитися в цьому класі було дуже весело і наша вчителька була дуже доброю і терплячою жінкою. Веселощі веселощами, але через 3 місяці мій клас повернувся, і мені довелося переходити назад, тут то і з'ясувалося, що я сильно відстаю від них по навчанню. Щоб їх наздогнати, мені довелося цілий тиждень займатися вечорами.
Так я провчилася до третього класу, після чого кожен рік у нас почали змінюватися класні керівники. Чи то нерви у них не витримували, чи то просто робота не подобалася, для нас ця таємниця так і залишилася, покрита мороком. Врешті-решт, нас взагалі розформували, і з 4 класів залишився тільки один з кількістю учнів в 42 людини це і був наш 11-А.Загалом, в школі я намагалася вчитися на одні п'ятірки, але мене завжди переслідувала одна четвірка і завжди з різних предметів, тому я і залишилася без золотої медалі, але з відмінним атестатом.
Коли ми випускалися зі школи, наша держава вирішила нас так просто не відпускати і ввела зовнішнє тестування. Воно було дуже важким, але я з ним успішно впоралася, що і додало мені бали при вступі до Донецького національного технічного університету (ДонНТУ).
Для підготовки до вступу в університет я ходила на додаткові курси з математики, які проходили в 3-му навчальному корпусі ДонНТУ, де нас активно готували до вступних рейтингів. Але за своєї ж дурості я пішла тільки на третій (він же останній) і заробила там всього 12 балів. Для вступу на економічний факультет мені цього звичайно вистачило, правда, не на бюджет. Тому, невпевнена у своїх силах, я пішла на співбесіду для вступу на ФГТУ (факультет геотехнологій та управління виробництвом) спеціальність «Безпека трудової діяльності» і на цей раз вступила на бюджет, правда потім вже дізналася, що це було, не так складно, як я вважала, тому що там був недобір.
Склад групи виявився досить несподіваним. У ній було хлопчиків на багато менше, ніж дівчаток, що було абсолютно незвичайним для гірничого факультету. Перші два курси були незовсім вдалими, ходячи стипендія помітно радувала. Фізика, вища математика, інженерна графіка були не найлегшими для мене предметами, але в четвертому семестрі я, нарешті, почала отримувати підвищену стипендію. З одногрупниками ми швидко здружилися, разом ходили на дискотеки, пікніки. Це були веселі дні за весь час навчання.
На другому курсі я вступила до інституту післядипломної освіти на спеціальність «Фінанси». З цього часу моє навчальне навантаження збільшилося вдвічі.
23 червня 2010 студенти нашої групи написали державний іспит і отримали диплом бакалавра за спеціальністю «Безпека трудової діяльності». Далі, щоб вступити на магістратуру мені і моїм одногрупникам довелося здавати іспит з англійської мови. Як не дивно здали всі, і з 1 вересня наша група почала називатися БТДм-10.
Після розподілу моїм науковим керівником став доцент Володимир Васильович Яйло. Після довгих бесід з ним ми вирішили, що тема моєї магістерської роботи буде звучати так: «Аналіз можливості застосування і розробка технології гідровибуху у вибоях викидонебезпечного пласта l4 АП« Шахта ім. О.Ф. Засядька »»
Паралельно з навчанням в магістратурі я активно здавала борги на другій освіті, останній борг я здала за день до державного іспиту з другої спеціальності.
11 лютого 2011 я в складі групи ЦЕФ-08с здала іспит і отримала диплом бакалавра за спеціальністю «Фінанси і кредит». Так як я вважаю, що бути з бакалавром недостатньо, то я вирішила вчитися далі на спеціаліста.
Мої плани на майбутнє - це захистити два дипломи і знайти собі гідну високооплачувану роботу за однією зі спеціальностей, хоча для дівчини легше бути економістом, ніж гірським інженером. Якщо відразу знайти гідну роботу не вийде, то почну з малого, головне напрацювати стаж.
Коли стану на ноги, тоді народжу двох миленьких діточок. Також в планах купити машину майбутньому чоловікові, а собі хотілося б будинок з присадибною ділянкою, ну як кажуть «мріяти не шкідливо».