Біографія
Дитинство
На початку листопада, а саме третього числа, 1990 років в шахтарському містечку Макіївка на Світло з'явилася я, і мене назвали Інною.
Не дивлячись на те, що російське прислів'я свідчить: «Син – батьку помічник, а дочка – матері помічниця», мій папа (Луговський Володимир Олексійович) був дуже гордий і щасливий, що первістком в нашій сім'ї виявилася саме дівчинка, оскільки з дитячих років зростав у великій і дружній сім'ї, оточений взаєморозумінням двох старших сестер. Мама (Луговськая Лілія Вікторівна) з найранішого дитинства учила нас з молодшою сестрою Оксаною справедливості, чуйності, доброму відношенню і пошані до людей. Нашим вихованням також займалася бабуся, яка вже в ранні, дошкільні роки допомагала нам осягати ази граматики, оскільки раніше була вчителем української мови.
Тепер я можу з упевненість сказати, що турбота і увага моїх рідних людей допомогли мені бути повністю готовою до труднощів (на той момент я вважала їх труднощами), які мене чекали в школі.
Школа
1 вересня 1997, з першим дзвінком загальноосвітньої школи № 86 м.Макіївки, починається нова глава моєї Книги Життя під назвою «Шкільні роки». У школі я була дуже допитливим дитям, цікавилася літературою і математикою, особливу старанність проявляла до вивчення мов.
У восьмому класі, з метою підвищення рівня знань і розширення мого кругозору, батьками було прийнято рішення про продовження моєї освіти в навчально-виховному комплексі (НВК) № 49 «Надія». Саме у НВК «Надія» викладачі допомогли мені розкрити в собі любов до української мови і літератури. Написавши роботу по темі: «Безсполучникові складні речення з різнофункціональними предикативними частинами» (на основі творів М. Коцюбинського), я стала членом малої академії наук (МАН). За численні участі в олімпіадах і всіляких конкурсах (як серед гуманітарних, так і серед точних наук) неодноразово була нагороджена грамотами і дипломами, а також почесною медаллю за відмінне навчання.
Університет
Після закінчення школи переді мною стояв нескладний вибір – вибір майбутньої професії. Я вже в 10 класі чітко знала, що хочу отримати технічну спеціальність. «В наші дні успішній людині важливо мати розуміння основ і уявлення про технологічний процес виробництва, наприклад, електроенергії.А вже другу освіту ніколи не пізно здобути гуманітарне або економічне», – сказавши батькам, я сміливо пішла на співбесіду в Донецький національний технічний університет (ДонНТУ), хоча на той час вже знала, то поступила на бюджетну форму навчання в Донецький національний університет і Донецьку національну академію будівництва і архітектури.
Скажу чесно, через 5 років, я жодного разу не пошкодувала, що у вересні 2007 року стала студенткою електротехнічного факультету ДонНТУ. Навчаючись за фахом електротехнічні системи електровжитку, мені удалося дізнатися багато нового і раніше невідомого. Ніколи не забуду відчуття - коли ти в чомусь, що раніше здавалося тобі дуже складним і непростим, починаєш розбиратися і розумієш «це все непросте» вже чітко і ясно - це почуття гордості за себе. Хочеться сказати величезне спасибі за «це відчуття», за величезні зусилля і допомогу у вивченні матеріалу всім викладачам нашої кафедри і викладачам інших кафедр, що вклали в нас частинку знань. Один з них є високошановний доктор технічних наук, професор, завідувач кафедрою електричних систем електроспоживання – Ковальов Олександр Петрович, який став науковим керівником моєї магістерської роботи і запропонував тему «Розробка організаційних і технічних заходів щодо запобігання спалахів ізоляції електричної проводки, напруго 220В, при появі послаблених силових контактних з'єднань, що небезпечно іскрять». Я вважаю, що дана тема дуже важлива для моєї спеціальності як забезпечення безпеки і безперебійності електропостачання, тому представляє великий інтерес і для мене. В даний час збільшилося більш ніж в 2 рази число спалахів ізоляції в мережах 0,4кВ в порівнянні з 2000 роком, тому питання, пов'язані із забезпеченням пожежної безпеки мереж 0,4кВ, є актуальним науковим завданням.
Плани на майбутнє
В майбутньому я планую успішно закінчити магістратуру, реалізуватися в професійній діяльності, стати успішною людиною і вести активний і цікавий спосіб життя. Надалі, звичайно ж, завести сім'ю і стати хорошою дружиною і мамою.