Біографія
Дитинство
Я, Мохно Олександр Анатолійович, народився 1 травня 1988 року в місті Констянтинівка Донецької області. Мої батьки: батько – Анатолій Іванович Мохно, слюсар-наладчик устаткування важких верстатів; мама – Наталія Миколаївна Мохно, вчитель обслуговуючої праці в школі. Я дуже вдячний своїм батькам, тому що моєму вихованню вони приділяли величезну увагу й вкладали в мене свою душу. Так само в мене є рідна сестра, старша на 4 роки – Струнь Катерина Анатоліївна, що тепер займається вихованням своєї дочечки – Веронички.
У дитинстві я був непосидючою й допитливою дитиною. З двох років мене віддали в дитячий садок Берізка
, де мені дуже подобалося. Там у мене було дуже багато друзів, і завдяки кваліфікованим вихователям будь–яке заняття для нас здавалося дуже цікавим. У садку мене навчили основному: читати, лічити й писати. Із цим багажем знань я відправився в школу.
Школа
У 1995 році я пішов в 1-В клас загальноосвітньої школи I - III ст. № 3 . Величезний внесок у мою освіченість зробила моя перша вчителька Катерина Степанівна Степаненко, що прищепила мені інтерес до навчання, збагатила мій внутрішній мир. За увесь час навчання в школі мені дуже подобалися такі предмети як математика й географія. Учився я цілком успішно, але відмінником не був.
З особливою вдячністю згадую вчителів школи, а особливо: Євгенію Григорівну Волкову (історія, класний керівник), Олену Миколаївну Шкурідіну (географія), Людмилу Титівну Лаушкіну (математика), Світлану Володимирівну Боюс (українська мова й література), Ларису Олексіївну Гурбік (фізика), Любов Борисівну Герасімову (російський мови література), Степана Михайловича Мандзія (праця).
Після закінчення дев'ятого класу я вирішив поступити в Костянтинівский індустріальний технікум.
Технікум
1 вересня 2004 року я поступив у Костянтинівский індустріальний технікум на спеціальність: Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд
.
Це був новий етап у моєму житті, у якому мене чекало дуже багато відкриттів і нововведень: перша пара, що, як здавалося після школи, триває цілу вічність (одна година двадцять мінут); перша курсова робота; перша практика; ну й звичайно перша дипломна робота. Саме в технікумі в мене з'явилися справжні друзі, з якими ми до нинішнього часу дуже часто бачимося й спілкуємося. У цьому навчальному закладі нам намагалися прищепити любов до робочої спеціальності. Учитися було нескладно, тому вистачало часу на заняття речами, які подобаються: грі в баскетбол, і відвідування тренування легкої атлетики. Викладачі були дуже кваліфіковані, тому ми з легкістю засвоювали весь матеріал.
Хотілося б відзначити таких викладачів, які стали нашою новою родиною, це - Микола Семенович Шейко, Іван Антонович Тріскіба, Сергій Іванович Горюшин, Володимир Іванович Радчинский, Інга Володимирівна Голік.
Технікум я закінчив із червоним дипломом, це послужило мені підмогою для продовження навчання в університеті.
Університет
Вибір університету був очевидний, ухвалено рішення продовжити утворення за фахом, що почав у технікумі. В 2008 році я поступив у Донецький національний технічний університет, Електротехнічний факультет, кафедри електричних систем, спеціальність: Електричні мережі й системи
.
Для надходження довелося пройти підготовчі курси й здати вступний іспит. Іспит приймав, улюблений всіма студентами нашої кафедри, професор Іван Петрович Заболотний. Відразу хочу відзначити, що навчання в університеті дуже сильно відрізнялася від навчання в технікумі. Тут усе набагато серйозніше і викладачі більше вимогливі. Скажу чесно, перший рік навчання здався вкрай складним. Довелося кинути спорт і увесь час присвятити заняттям. Згодом удалося втягтися й навіть кілька разів вийти на підвищену стипендію. Із упевненістю можна сказати, що всі викладачі на нашій кафедрі - дуже класні фахівці у своїх областях знань!
Особливо необхідно відзначити роботу наступних викладачів: Івана Петровича Заболотного, Олену Миколаївну Дмитрієву, Валентина Яковича Горіна, Аркадія Михайловича Ларіна, Віталія Федотовича Денніка, Дмитра Олександровича Мішлакова, Сергія Олександровича Грішанова, Олега Євгеновича Наумова, Віктора Олексійовича Ковязіна, Олександра Олександровича Булгакова. Саме ці викладачі зіграли головну роль у формуванні моїх знань.
Провчившись 3 роки, в 2011 році після успішної здачі державного іспиту одержав диплом бакалавра. Отриманий за роки навчання середній бал (4,62) дав мені можливість надійти в магістратуру, чим я з радістю й скористався. Моїм науковим керівником є кандидат технічних наук, доцент Горін Валентин Якович, з яким була визначена тема магістерської роботи виходячи з перспективи подальшого розвитку електричних мереж. Тема сформульована так: Розробка й дослідження підсистеми розрахунку гнучких ліній (FACTS) у науково дослідницької САПР повітряних ЛЕП високої напруги
.
Плани на майбутнє
На жаль, студентські роки пролетіли дуже швидко, залишивши за собою багато яскравих і барвистих спогадів, а також знайомств із новими й цікавими людьми. Настає час думати про те, як же далі будувати своє життя. У найближчому майбутньому хотілося б захистити успішно диплом магістра, одержати цікаву роботу зі спеціальності з достатньою заробітною платою. Обов'язково створити щасливу родину, адже це основа нашого існування.
Як я вважаю, протягом усього часу необхідно постійно підвищувати свої професійні якості для кар'єрного росту й розвивати свою особистість для самореалізації в суспільному житті.