Біографія
Дитинство
Я, Станіслав Валерійович
Павлов,
народився 17 травня 1989 року в селищі
Донське Волноваського
району Донецької області. Батько, Валерій Петрович Павлов, 1959 р.н.,
закінчив
Донецький політехнічний інститут за фахом Електричні
системи і
мережі
,
працює начальником дільниці мереж і підстанцій на Хіміко-Металургійній
фабриці,
що розташована в нашому селищі. Мати, Людмила Вікторівна Павлова, 1961
р.н.,
випускниця економічного факультету Донецького національного
університету,
працює економістом на тому ж підприємстві, що і батько. Сестра,
Вікторія Валеріївна Павлова, 1983 р.н., випускниця факультету економіки
Донецького національного технічного університету.
Що запам'яталося мені дитинства? У дитинстві все здається прекрасним, світлим і яскравим. Кожен день в дитинстві цікавіший за попередній, і точно знаєш, що наступний здивує ще сильніше. У цей прекрасний час ми наповнені сил для навчання і всебічного розвитку. Вже в цьому віці у мене було багато друзів, з якими я і досі спілкуюсь.
Школа
До школи я пішов 1 вересня 1996 року. Я вдячний моїм учителям, які навчили мене любити знання та навчання. Мені дуже подобались точні науки – алгебра, геометрія, фізика, вони давалися мені легко, без будь-яких зусиль, саме тому я завжди точно знав в якому навчальному закладі навчатимусь надалі. Гуманітарні науки завжди давалися мені складніше, але доклавши трохи зусиль, я з ними справлявся.
У шкільні роки я активно займався спортом, у нас не було багатого вибору спортивних секцій, але це добре компенсувалося іграми з сусідськими дітьми. Я і зараз захоплююся спортом, але вже більше в ролі вболівальника, ніж в ролі спортсмена.
Університет
Ще не отримавши атестат про закінчення середньої освіти, я поступив в Донецький національний технічний університет (я, як і багато інших, був рекомендований до зарахування за результатами зимових рейтингів).
Уперше потрапивши в університет, я відчув цю атмосферу, що чарівним чином поєднує в собі знання і веселощі. Ми ще нічого не знали, і не вміли, але вже гордо називали себе студентами. Кількість друзів і цікавих знайомих становилось все більш щохвилини.
Перші два курси далися мені нелегко (я ніколи не ходив у боржниках, але ось щоб не втратити стипендії доводилося попрацювати), але зіткнувшись з "спецпредметами" я відчув себе хазяїном ситуації. Мені легко давалися кафедральні предмети, я прекрасно розумів те, що хочуть донести до нас викладачі.
Найцікавішими предметами в університеті для мене виявилися теорія електроприводу, системи керування електроприводом, моделювання електромеханічних систем, цифрові системи керування. Хотілося б відмітити таких викладачів як Ольга Іванівна Толочко, Гліб Станіславович Чекавський, Олексій Васильович Світлічний, Андрій Миколайович Мінтус, Павло Іванович Розкаряка.
Навчаючись в університеті, я брав участь у Всеукраїнській олімпіаді з електромеханіки (3 командне місце).
Без проблем склавши бакалаврський іспит, я поступив до магістратури. Вибрати тему магістерської роботи "Системи програмного керування електромеханічними маніпуляторами" мені допоміг мій науковий керівник к.т.н., доцент кафедри електроприводу і автоматизаціі промислових установок П.І. Розкаряка.
Плани на майбутнє
Як би не склалася моя подальша доля, в мої плани входить постійний розвиток і самовдосконалення.
На цьому ж етапі моєю метою є написання магістерської роботи і її успішний захист. Хотілося б, щоб надалі моя професійна діяльність була пов'язана з отриманою спеціальністю.