Дитинство
Я, Вадим Олександрович Сосєдко, народився 7 лютого 1991 року у селищі Очеретине Ясинуватського районау Донецької області.
Мої батьки: Олександр Іванович Сосєдко, 1959 р.н., за освітою – електромеханік; Валентина Петрівна Сосєдко, 1959 р.н., за освітою – вчитель історії. Є старший брат – Олексій Олександрович Сосєдко, 1985 р.н., за освітою – інспектор пожежної безпеки.
До останього моменту мої батьки сподівалися що народиться дівчинка, з ім'ям для неї вони визначились заздалегідь, але з причини народження хлопчика виникли розбіжності з вибором імені. Тому на протязі декількох тижнів я жив без імені. Моє ж ім'я виникло в досить нестандартній ситуації. Коли один з товаришів мого батька запитав: Як назвав сина?
, він не роздумуючи відповів: Вадим
. З тих пір я іменуюся Вадимом. Моя вдячність і любов до батьків безмежна, адже саме вони виховали мене таким, який я є.
ВУ дитинстві кожне літо було умовно поділено на два періоди: спочатку я жив в одних бабусі і дідуся в Росії, після цього жив з іншими, які жили в моєму рідному селищі, інколи бувало і навпаки, всього вже не пригадати, маленький я був. Але це був дивний час і дуже часто хочеться повернуться в те безтурботне дитинство. Величезне спасибі моїм бабусям і дідусям за любов, яку вони мені дарили. Саме від них я багато чому навчився і вони завжди будуть в моїй пам'яті.
У дошкільні роки відвідував дитячий сад № 7 Аленький цветочек
в селищі Очеретине. Саме у садку я подружився з багатьма моїми майбутніми однокласниками, і на даний момент ми підтримуємо теплі дружні стосунки.
Школа
У 1997 році я пішов в перший клас школи селища Очеретине. З багатьма моїми однокласниками я був вже добре знаком, тому вчитися із самого початку нам було весело і цікаво. Саме через це наш клас не відрізнявся зразковою поведінкою. Але хотілося б виразити величезну вдячність нашому першому вчителеві, Марії Миколаївні Лавровій, яка зуміла знайти підхід до наших зовсім юних голів, і поставити нас на дорогу достеменну. Нажаль, лише початкову школу я закінчив на відмінно, оскільки із самого початку мені не давалися гуманітарні науки, а саме мови. Замість них я полюбив математику, історію, географію, фізику.
У середній і старшій школі особливе місце зайняли щоденні відвідини секцій з легкої атлетики та баскетболу. Близько 80 % всіх вечорів після уроків проводилися в шкільному спортзалі, і для нас це було одним з найулюбленіших місць. Неодноразово приймав участі в районних і обласних олімпіадах. Були й призові місця, і їх було стільки, що все вже й не пригадаєш. Я хочу виразити вдячність своїм вчителям за надані мені знання, уміння — без них мені довелося б важко.
Університет
Отримавши в 2007 році атестат про повну середню освіту, з середнім балом 10.4, прийшов час вступати до вишу. Документи я подавав одночасно до двох вишів. Вибір же спеціальності Електромеханічні системи автоматизації та електропривод
був непростим, на нього вплинув мій товариш, Андрій Ващук, який на той час вже вчився на другому курсі даної спеціальності. І чесно кажучи, я йому за це вдячний, тому що провчившись чотири з половиною роки на технічній спеціальності, я не можу собі уявити, як би мені довелося вчитися на іншій. Техніка – це моє!
Вступ був також нелегким, оскільки на рейтинги я не ходив, і вирішив вступати по співбесіді. Але і тут не все склалося так, як хотілося б, і не добравши балів, я пішов складати вступні іспити. Склавши більш менш нормально іспити, і дочекавшись списків тих, що вступили, я не виявив себе в них. Був я на другому місці в списку кандидатів на зарахування. Але завдяки нашому колишньому деканові, а нині проректорові з виховної частини Олександру Васильовичеві Левшову я був зарахований на перший курс, замість абітурієнта, що забрав документи. Сподіваюся я його не підвів.
З цієї миті почалося моє життя в ролі студента. Відразу було трішки боязно, але в той же час цікавий. Бувало і важко в навчанні, але це лише загартовувало мій характер і робило мене сильніше. Дуже запомнісиль лекції таких викладачів як Валерій Матвєєвіч Шумяцкий, Дмитро Сергійович Будков, Гліб Станіславович Чекавський, Ольга Іванівна Толочко, Павло Іванович Розкаряка, Олексій Васильович Світличний. Величезна їм вдячність за знання, які вони нам дали, думаю, працюючи за фахом, ми ще не раз пригадаємо їх слова.
У університеті, я брав участь у Всеукраїнській олімпіаді з електромеханіці, у Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт (зайняв 2–е місце), також брав участь в університетських олімпіадах і займав призові місця.
Закінчивши бакалаврат з дипломом з відзнакою, я поступив в магістратуру. Маючи досвід співпраці з Олексієм Васильовичем Світличним, я без роздумів вибрав його своїм науковим керівником. Вважаю його не лише талановитим теоретиком, але і чудовим практиком. Тема магістерської роботи Дослідження енергетичних показників асинхронних електродвигунів
також була запропонована Олексієм Васильовичем, і вона мене дуже зацікавила, оскільки питання енергозбереження зараз є досить актуальним. До того ж робота носить практичний характер, ніж теоретичний. Результати роботи можуть бути зостасовані надалі в реальному житті.
Плани на майбутнє
На даний момент, головною моєю метою є вдале завершення навчання в магістратурі і захист магістерської роботи. Надалі хотілося б знайти гідну високооплачувану роботу і створити щасливу сім'ю.