Біографія
Дитинство
Я, Кисельов Іван Сергійович, народився 22 травня 1990 року в м. Сніжне Донецькій області. Моя мати Кисельова Ірина Олександрівна, яка дала мені добре виховання, працює машиністом підйому на шахті Ударник м. Сніжне, батька немає. З раннього дитинства дідусь і бабуся відігравали важливу роль у моєму вихованні. Дідусь привчав мене до техніки, паянню схем, складанню першого мого радіо, а також саме він привчив до риболовлі, яка і сьгодні приносить мені величезне задоволення. Коли мені було 3–4 роки, бабуся відвела у спортивну школу до секції “легка атлетика”. Це дало початок спортивному способу життя.
Школа
Коли мені стало 6 років, я пішов у перший клас загальноосвітньої школи № 1 м. Сніжне. У школі я полюбляв технічні предмети – фізику, математику, а також фізкультуру. Коли мені стало 7 років, мене узяли на секцію “волейбол”, що особливо вплинуло на подальше життя. Я полюбив цю гру настільки, що вона стала частиною мого життя. Після довгих років тренувань почалися змагання. Мій тренер, Євдачев Олександр Юрійович, старанно навчав нас всьому, що знав. І це не пройшло дарма – ми почали займати третє, друге місце по області, а потім стали чемпіонами. Також я полюляв грати у футбол здрузями і їздити з дідусем на риболовлю. Величезне задоволення доставляла риболовля в Росії. Кожне літо я і дідусь їздимо в Ростов-на-Дону. Незаймана людиною природа вражає своєю красою. Будинок на березі річки, човен біля причалу, тихі вечора – що ще треба для справжнього рибалки! А скільки азарту в лові щуки і сазана! Закінчивши школу в 2007 році, я отримав перший дорослий розряд з волейболу. І ось настав вибір вищого закладу для подальшої освіти. Побувавши у багатьох університетах, я не міг визначитися де хочу навчатися. Я вирішив здавати вступні іспити в різні університети, і вступив в 3 з них. Переді мною стало питання, на якому університеті зупинитися. Питання відпало саме собою, коли я зайшов в Донецький національний технічний університет, і відразу зрозумів – це моє. Тут вчилися мій дідусь, мама, і швидше за все ця любов до техніки передалася й мені.
Університет
У 2007 році, успішно склавши вступний іспит, я поступив на спеціальність “Автоматизоване управління технологічними процесами”. Радості не було межі, адже я пройшов на бюджет. З цих днів розпочалося моє студентське життя. Життя в гуртожитку навчило самостійно вирішувати свої проблеми. Почалися пари, з'явилося багато нових друзів. Починаючи з другого курсу, я почав брати участь в конференціях з математики. Завдяки Казаковій Олені Іванівні я зміг відвідати безліч міст, таких як Москва, Сочі, Тольятті та інші. Отриманий розряд з волейболу допоміг потрапити до основного складу збірної університету з волейболу. Також зібравши команду спеціальності АУП і ставши її капітаном, був виграний кубок факультету ФКІТА. Так непомітно пролетіли чотири курси університету, знання поступово накопичувалися, удосконалювалися навики. Середній бал за час навчання у бакалавраті склав 4,32. У 2011 році я подав документи на магістрат і пройшов. Науковим керівником для магістерської роботи я вибрав доцента кафедри “Гірнича електротехніка і автоматика ім. Лейбова Р.М.” (ГЭА) Гавриленко Бориса Володимировича, як людину, здатну передати великий досвід і навчити багато чому. Проаналізувавши існуючі проблеми, темою випускної магістерської роботи була встановлена “Розробка і дослідження системи автоматизованого керування видобувним комбайном у гіпсометрії пласта”.
Плани на майбутнє
Що стосується майбутнього, в головних цілях стоять успішний захист диплому по моїй спеціальності, створення міцної сім'ї, а також пошук затребуваної і перспективної роботи з можливістю професійного зростання і вдосконалення. Надалі також хочеться займатися улюбленими мені зайняттями – волейбол, футбол і риболовля.