Біографія
Дитинство
«У дитинстві мене дивувало, що букви в закритій книжці не переплутуються і за ніч не губляться»...Хорхе Луїс Борхес
Я, Кісельов Сергій Володимирович, народився 26 листопада 1989 року в екологічно чистому і живописному місті Мар'їнка, Донецькій області в родині радянських інженерів.
У дитячий сад під назвою “Золотий ключик” пішов у віці трьох років. У тому несвідомому віці я випромінював тільки позитивні емоції і багато посміхався людям. Знав би я тоді, що тиха година сну в садочку це величезний подарунок в майбутньому дорослому житті! Спав би подовше і проводив би більше часу в безтурботній країні барвистих снів. Не дивно, що дитинство вважають найкращою порою в житті людини. От і я був щасливою дитиною, яка любила кататися на своєму триколісному велосипеді, їсти морозиво і дивитися мультики по телевізору. Однією з перших іграшок був футбольний м'яч, подарований татом. Швидше за все, це і стало причиною, чому я і закохався в цю гру мільйонів буквально з пелюшок.
Школа
«Головне завдання освіти – це забезпечення п'яти якостей в людині: допитливості, духу, що не визнає поразки, наполегливості в досягненні мети, готовності до самозречення і, перш за все, співчуття»… К. Хан
У 1997 р. я пішов у 1-А клас загальноосвітньої школи I-III ступенів м. Мар'їнки, де і провчився всі 10 років. Хочеться висловити подяку всім учителям, які мали пряме відношення до формування моєї особистості. Вчився в класі з українською мовою навчання. Було дуже цікаво вивчати шкільну програму на одній з наймелодійніших мов світу. Досить рано почавши, системно і з величезним задоволенням я вивчав англійську. Завдяки цьому не маю ніякого “мовного бар'єру”. У всякому разі у відношенні україно-, російсько-, англомовних співрозмовників.
Під час шкільних років брав участь у районних та обласних олімпіадах з фізики, англійської мови, географії та економіки, історії. Займав призові місця. Закінчив школу із золотою медаллю.
З раннього дитинства люблю спорт. Футбол живе в моєму серці. У день тренування останній урок здавався найдовшим, а дзвінок, що сповіщає про кінець уроку, був рятівним квитком в театр юнацької мрії. Я мріяв стати футболістом. У вільний час, частенько гуляв з друзями на свіжому повітрі. Що виражалося в катання на скейті, роликових ковзанах і в сотнях синців і подряпин на моїх багатостраждальних ліктях і колінах.
З юнацьких років я долучився до читання книг завдяки великій домашній бібліотеці. Вона сприяла цьому цікавому і корисному заняттю. Пам'ятаю яскраві враження від тому “Пригоди Шерлока Холмса” Артура Конана Дойла. Спасибі мамі за прорубане вікно в світ знань, чаруючого запаху книжкових сторінок.
У 8 класі мені придбали комп'ютер. Тато з великих натхненням вручив мені його з полум'яним напуттям прагнути до знань за допомогою цієї штуки. На той час, він був найпотужніший, але й не зараховувався до класу дідусів тодішнього заліза. Вулиця стала рідше бачити моє щасливе обличчя, а друзі стали частіше забувати у мене свої диски з іграми. Інтернет я тоді називав ”черепахою” кращою швидкістю, з якою міг сидіти у всесвітній павутині були жалюгідні, за сьогоднішніми мірками 33.6 Кб.
Безумовно, найбільш очікуваною подією в житті школяра є літні канікули. Практично, кожне літо я відпочивав у дитячих таборах, їздив на моря і в цілому рідко перебував в стінах рідного будинку.
Шкільні роки підходили до кінця. А я вже знав, що вступив в Донецький національний технічний університет (ДонНТУ) на факультет комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики (ФКІТА), за результатом рейтингових іспитів
Слово школа пішло в історію. Шкільний бал розкрив перед нами двері дорослого життя.
Університет
«Дай людині рибу, і ти нагодуєш її на цілий день. Навчи її ловити рибу – і ти нагодуєш її на все життя»…Лао-Цзи
Перше вересня 2007 року асоціюється з низкою яскравих невідомих відчуттів. Початок нового життя, мій корабель вступав у ще невідомі йому бурхливі студентські роки. Університет бачився, суцільною величезною живою істотою, в якій можна було легко заплутатися, але в той же час, її будова була жахливо цікавою. Було приємно відчувати себе частиною студентського співтовариства.
Під час навчання в університеті, я пізнав величезну кількість найрізноманітніших наук, всі без винятку стали в нагоді в майбутньому. Адже кожна область знань внесла свій величезний внесок у формування мого розуміння навколишнього світу і різноманіття його процесів.
Найбільш яскравими враженнями молодших курсів стали викладачі математики та фізики Локтіонова І.К. та Редько О.Л. ці люди дали величезний багаж знань в доступній для аудиторії формі і вразили своєю харизмою. Методика викладання була живою і інформативною. Не раз я з вдячністю згадував їх. І свій перший досвід участі в науковій конференції я отримав під керівництвом Олександра Леонідовича.
На старших курсах особливо запам'яталися дисципліни, що викладали Зорі А.А., Кореневим В.Д., Сеньком В.Ф., Бурківченком В.І., Хламовим М.Г. Ці викладачі вміють зацікавити студента предметом, який вони читають у своїй неповторній і доступній манері. Що тут скажеш? Рідна кафедра.
Не залишилося без уваги і спортивне життя. Практично з перших курсів я активно брав участь у змаганнях різних масштабів з різних видів спорту. Ставав дворазовим чемпіоном факультету з футболу. Займав призові місця під час чемпіонатів факультету з баскетболу та настільного тенісу.
Успішно склавши бакалаврський іспит, був зарахований до магістратури. Тема випускної роботи “Обґрунтування та дослідження структури електронної системи контролю параметрів гідравлічного удару в умовах теплової електростанції” видалася мені дуже цікавою. Розробками мені допомагає займатися мій науковий керівник доц. к.т.н. кафедри “Електронної техніки” Тарасюк Вікторія Павлівна. Вважаю, що дана тема дуже актуальна в даний час, так як на даний момент паливно-енергетичний комплекс України переживає складний стан, аварії, спровоковані гідравлічним ударом, вносять величезний збиток в теплоенергетику країни, їх прогнозування є важливою і актуальною задачею.
Плани на майбутнє
Максимальна реалізація свого творчого потенціалу, особистісний та професійний ріст.