Біографія
Дитинство
Свою біографію я почну з розповіді про один літній день. В цей день на світ народилася дуже незвичайна дівчинка. Незвичайною її називали тому, що вона була дуже енергійною, розумною і встигала все на світі. А ще у неї була дуже гарна посмішка. Коли дівчинка подорослішала, закінчила Математичний факультет Донецького Національного Університету, вона зустріла мого батька, який навчався в цьому ж університеті, але на Фізичному факультеті. Через кілька років вони одружилися. Зараз колеги їх шанобливо називають Бабенко Ольга Олександрівна і Бабенко Василь Володимирович.
Я народилася 7 листопада 1990 року. Коли мені виповнилося три роки мене віддали в дитячий садок.Зараз, коли мені 21 рік важко пригадати, що відбувалося тоді. Пам'ятаю тільки, що вранці дуже не хотілося туди йти.
Школа
Мама дуже старалася багато часу приділяти моїй освіті, тому в молодших класах вчитися було дуже легко. А коли я перейшла в середню школу навчання стало зовсім нудним, ми місяцями вчили те, що можна зрозуміти за два дні. Останні три роки своеї базової шкільної освіти я провела в Донецькому ліцеї «Колеж». Вчитися там було складно і цікаво. Суворі вимоги до учнів, не тільки дали нам необхідні знання, але і зробили наш клас дуже дружним, навчили заступатися один за одного і допомагати у важкій ситуації.
Досягнень особливих у мене в школі не було. Як більшість дітей відідувала всілякі гуртки та секції: художня гімнастика, музика (фортепіано), айкідо. Ніколи не отримувала грамоту за відмінне навчання, але брала участь у районних олімпіадах з математики та історії.
Дивно, що коли ти ще дитина одна проста фраза вчителя «Я знаю, що ти впораєшся» здатна творити чудеса і змусити тебе зробити навіть те, що здавалося неможливим. Особлива подяка тим викладачам, які хоч раз говорили мені цю «чарівну» фразу. Шкода, що їх було дуже мало
Університет
Я б дуже хотіла б розпочати цей розділ з фрази «я з дитинства мріяла бути програмістом, тому вибрала цей вуз». Якщо бути до кінця відвертим, то коли вступаєш до університету ти поняття не маєш про те, чим ти будеш займатися. Я бачила людей, які поступаючи до університету, керувалися тільки мріями та ілюзіями. Незабаром вони дуже сильно розчаровувалися і кидали навчання. Чотири роки поспіль, поки я навчалася за програмою бакалавра, кожен день задавала собі запитання «Чи цим я хочу займатися все життя?». Але вибір Донецького Національного Технічного Університету був не випадковим, адже тут є можливість продовжувати шукати себе, навіть після того як, здавалося б, вибір зроблений. Саме тут я зрозуміла наскільки захоплююче займатися комп'ютерною графікою, яке задоволення ти отримуєш від того, що твоя програма (нарешті!) працює правильно. Саме це і навело мене на думку, що я хочу займатися чимось подібним, зробити це своєю професією. Спеціальність вибиралася за принципом «ну якщо не сподобаеться- зміню!». Сподобалося. Багато творчих предметів (композиція, кольорознавство) і можливостей проявити себе, зробили навчання цікавішим, ніж я припускала.
Особливих успіхів я не добілась.На першому курсі я брала активну участь у громадському житті, днях факультету. Але через якийсь час мені це швидко набридло і я вирішила присвятити себе іншим захопленням.
Найбільшу користь принесло вивчення основ ООП, веб-програмування і копьютерной графіки.
Мотивація вступу до магістратури - розуміння, що багато чого ще потрібно вивчити, набратися досвіду, щоб знайти собі гідну роботу. Напрямок магістерської роботи було вибрано задовго до того, як я вступила до магістратури. При виборі наукового керівника, я керувалася тим, що намагалася знайти людину, яка підкаже потрібну ідею, як її правильно «подати», але не буде вмешіватся в її виконання.
Плани на майбутнє
Плани на майбутнє - стати справжнім професіоналом, тим кого дуже важко заменіть.Больше подорожувати, більше нових вражень і яскравих емоцій. Займатися улюбленою справою. Щоранку прокидатися з думкою, що робиш дуже корисне і важливе, що приносиш користь людям.