Моя біографія
Дитинство
Я, Деменко Андрій Геннадійович, народився 12 січня 1990 року в місті Горлівка Донецької області. Для моїх батьків моє народження було радісною (за їх словами) і довгожданою подією. Мій батько, Геннадій Васильович, на той момент був прохідником в шахті, а мати, Тетяна Олексіївна, вчилася на четвертому курсі хімічного факультету університету, званого тоді ще Донецьким політехнічним інститутом (ДПІ). Отже, можна сказати, з моїм університетом я знайомий з пелюшок.
Як і всі Козероги, я зростав спокійним і скромним хлопчиком. У дитячий садок я ходив, хоча, наскільки пам'ятаю, він мені не подобався. Звичайно, було багато веселих моментів — пісочниці, гра у хованки, розмови під час тихої години. У фотоальбомі залишилися багато фотографій зі мною в костюмі зайця, вовка, клоуна і інших героїв дитячих спектаклів.
Школа
Мій дитячий садок був розташований буквально в двадцяти метрах від моєї майбутньої школи, так що я не пам'ятаю особливого переходу з дитячого садка в перший клас. Загальноосвітня школа № 47 була однією з найновіших в Горлівці, і виглядала досить привабливо. Починаючи з 1997 року, я провів за шкільною партою 10 років. Наскільки я пам'ятаю, всі предмети давалися мені легко, а з вчителями я знаходив спільну мову. Віддавав перевагу точним і природним наукам. Особливо я любив геометрію, географію та біологію.
У сьомому класі я пішов в профільний фізико-математичний клас, і тепер мій клас отримав у закінченні букву "Б". Тепер для мене стало очевидним, що фізика і математика мені даються легше, ніж мови або література. Не дивлячись на це, низьких оцінок я ніколи не мав. Багато разів перемагав на міських олімпіадах з самих різних предметів: фізика, математика, біологія, географія, хімія. Одного разу навіть брав участь в обласній олімпіаді з біології, але виграти там не вдалося.
Вчителя та мій репетитор з математики, оцінюючи мої здібності, давали різні поради з приводу вищої освіти: різні ВНЗ Києва, Харківський радіоелектронний, деякі пропонували навіть їхати до Москви. Почувши від мене про Донецький національний технічний університет (ДонНТУ), багато хто говорив, що це дуже слабко для мене.
Університет
Отже, мені належало вступити до університету. Разом з батьками ми вирішили, що поступати слід по так званих "рейтингах". Реєструючись на перший рейтинговий іспит, я вибрав спеціальність "Економічна кібернетика". Проте, набраних мною 21 балу з математики виявилося недостатньо для вступу на бюджет. Це було розчаруванням, особливо враховуючи те, що майже всі друзі прошлі по рейтингах на бюджет більш "легших" спеціальностей. Але, не особливо розачарувавшись, я пізніше поступив на "Економічну кібернетику" в Горлівську філію ДонНТУ, а через два дні поступив також і в ДонНТУ на спеціальність "Комп'ютерні системи і мережі". На вступному іспиті я набрав 12 балів з 12. З двох міст для навчяння я обрав Донецьк.Вибір "Комп'ютерних систем і мереж" був для мене виправданий красивою назвою, абревіатурою КС і кількістю бюджету в 50 місць. І ось, я зарахований в групу КС-07б, студбілет і залікова книжка отримані, і я студент! Перший рік навчяння був і важким, і легким одночасно. Гуртожиток, нове місто, десятки нових знайомих, зовсім новий колектив. Проте, мені в нашій групі стало відразу зрозуміло, з ким належить вчитися ще декілька років, а хто просто в університеті на екскурсії. Після першого курсу була організована перша у своєму роді німецька група КС з вивченням FPGA-технологій. Недовго думаючи, всі світлі голови з КС-07б перебралися в КС-07н.
Почалася найскладніша, але також і найвеселіша частина мого навчяння. Учбові плани були завалені лабораторними, індивідуалками, розрахунковими та курсовими роботами, вивчення німецької мови було не менш напруженим. Але студенти — вони на те і студенти, щоб долати немислимі труднощі! Моя група була (і залишається) дуже дружньою, а взаємодопомога на нашому факультеті — просто на вагу золота. Завдяки багатьом моїм друзям я постійно здавав сесію вчасно і отримував стипендію. За чотири роки навчяння я не отримав жодної трійки.
Інша сторона університетського життя — це канікули. Завдяки профспілці студентів ДонНТУ ми з групою побували в Щурово, Святогорську, Львові, а також три рази в Карпатах (с. Славське). Враження, отримані під час цих поїздок, стали найяскравішими в моєму житті.
Але все добре коли-небудь закінчується, а моє навчання — продовжується. Вивчивши все, що лише можна, при підготовці до Госекзамену на ступінь бакалавра, я був щасливий, коли отримав п'ятірку. Залишалася справа за малим — скласти іспит з іноземної мові, мною була обрана німецька. Зрозуміло, що я склав і цей іспит, і поступив до магістратури, інакше цієї сторінки тут би не було.
Оцінивши перспективи мого майбутнього, я вибрав наукового керівника магістерської роботи кандидата технічних наук, доцента кафедри комп'ютерна інженерія Зінченко Юрія Євгеновича. Разом з ним була обрана цікава і перспективна тема роботи: "Мінімізація кількості перестановок зонда в процесі пошуку несправностей за методологією "веденого зонда". Працюючи в цьому напрямі, я зможу стати хорошим фахівцем в області зондової діагностики комп'ютерного обладнення.
Плани на майбутнє
В моїх найближчих планах успішне написання моєї магістерської роботи, закінчення магістратури, знайдення роботи до вподоби з можливістю кар'єрного зростання, а також створення власної сім'ї. Я з упевненістю дивлюся в майбутнє, і багато в чому завдяки ДонНТУ і тим людям, що я зустрів тут.