Реферат за темою випускної роботи
Вступ1. Актуальність темы
2. Мета і завдання дослідження
3.Робоча гіпотеза
4. Предбачувана наукова новизна
5. Предбачувана практична значущість дослідження
6.Огляд існуючих досліджень і літератури за темою
7. Релігійна символіка у масовій культурі. Проблема трансформації первісних змістів
7.1. Взаємовплив людини і моди в межах масової культури
8. Висновки
9. Список використаних джерел і літератури
9.1. Додатковий список джерел і літератури
Вступ
У зв’язку з активним розвитком новітніх комунікаційних технологій швидкість взаємообміну інформацією у сучасному культурному просторі щодня зростає. Ця тенденція сприяє глобалізаційним процесам сьогодення, процесам активного обміну ціннісними, мистецькими, світоглядними установками між суспільствами різних культур. При цьому елементи втрачають свій аутентичний зміст. Так, зокрема, відбувається з релігійною символікою, яка переосмислюється навіть у власному культурному просторі. Тому цікавим уявляється аналіз впливу релігії на сучасну моду.
1. Актуальність теми
Актуальність теми обумовлена значенням, якого набуває мода для суб’єкта масової культури. Не маючи етнічних або регіональних кордонів, не визнаючи різниці між верствами суспільства, мода перетворює релігійну символіку на символіку масової культури, знищує аутентичне змістовне наповнення релігійних символів, пропагує змішування символіки різних релігійних традицій. Дослідження внутрішньої логіки цих процесів, з’ясування причинно-наслідкових зв’язків, прогнозування подальшого розвитку релігійної символіки як частини декоративно-прикладного мистецтва популярного у масовій культурі уявляється нам актуальним для сучасного релігієзнавства. Також, зауважимо, що буденна свідомість суб’єкта сучасної масової культури не вбачає різниці між сакральним символом релігійної традиції і декоративним елементом, який не містить у собі метатексту. Виходячи з цього актуальним дослідженням на нашу думку буде вивчення особливостей трансформації первісних змістів релігійної символіки у моді, як частині сучасної масової культури.
2. Мета і завдання дослідження
Метою даної роботи є дослідження особливостей взаємовпливу релігійної символіки і моди у контексті сучасної масової культури. У процесі даного дослідження ми вважаємо за необхідне виконання таких завдань:
1. Аналіз спеціальної літератури за темою, для створення теоретичної бази дослідження;
2. Аналіз феномену моди у сучасній масовій культурі;
3. Пошук та виявлення причин і засобів використання релігійної символіки у моді, як частині сучасної масової культури;
4. Проведення практичного дослідження, шляхом використання методів опитування, анкетування і спостереження, з метою дослідження трансформації змістового наповнення релігійної символіки у свідомості суб'єкта сучасної української культури.
5. Аналіз особливостей трансформації первісного змісту релігійних символів під впливом і у контексті моди, як частини масової культури;
Об’єктом дослідження виступає феномен моди у контексті сучасної масової культури.
Предметом дослідження є аналіз взаємовпливу релігійної символіки і моди, як частини масової культури.
3. Робоча гіпотеза
На нашу думку, під впливом моди відбуваються такі процеси як знеособлення «масової людини», десакралізація релігійної символіки у масовій культурі, зміна її первісних змістів на симулякри («образи того, чим на справді не є» - за виразом Ж. Бодріяра [3]), що загалом негативно пливає на культуру, позбавляючи її глибинних змістів.
4. Передбачувана наукова новизна
У межах магістерської роботи планується отримання актуальних наукових результатів за такими напрямками:
1. Підтвердження робочої гіпотези дослідження
2. Отримання результатів практичного дослідження
3. Створення схеми трансформації релігійної символіки у моді як частині масової культури на основі результатів дослідження
5. Передбачувана практична значущість дослідження
- Результати дослідження можуть бути використані для створення авторського учбового курсу для студентів спеціальності релігієзнавство або історія;
- Результати дослідження можуть бути використані для подальшої розробки даної теми;
6. Огляд існуючих джерел і літератури за темою
Інтерес до явища масової культури виник серед філософів і вчених досить давно. Саме тому дослідження масової культури знайшли своє відображення у багатьох роботах як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Тема моди, як частини масової культури, також має багато прихильників серед дослідників усього світу. Проте, варто зазначити, що явище трансформації релігійної символіки у моді і досі не вивчається систематично. На даний момент, це питання знайшло своє відображення у досить невеликій кількості робіт.
Поява виразу «масова культура» вперше відзначено у США в 1939 р. Але у нині загальноприйнятому культурологічному сенсі його вперше використав американський мистецтвознавець Макс Хоркхаймер у своїй роботі «Мистецтво і масова культура»[61] у 1941 році. Проте, явище масової культури, як культури «масового суспільства» знайшло своє відображення у роботах Ф. Ніцше [41] , М. Вебера [21], З. Фрейда [55], К. Г. Юнга [57], Є. Фрома [56], Дж. Бентама, Ф. Лівіса [60], Р. Вільямса [62], Р. Хоггарта. Ці автори розглядали масову культуру, як особливий тип культури, який замінив (або замінить) традиційні форми народної культури. У працях цих філософів і вчених «масова культура» трактується як граничне вираження духовної несвободи, соціальний механізм відчуження і гноблення особистості людини. Особливу увагу потрібно приділити іспанському мислителю Х. Ортега-і-Гассету [45], який у роботі «Дегуманізація суспільства» виклав одну з найкритичніших і радикальних концепцій по відношенню до масової культури.
Ідеї Х. Ортеги-і-Гассета співзвучні ідеям К. Мангейма [49], Х. Арендт. Важливою віхою у дослідженні масової культури стали роботи представників Франкфуртської філософської школи М. Хоркхаймера [61], Т. Адорно, В. Беньяміна, Г. Маркузе. У трактовці Т. Модлескі, Н. Ван Зунена, Д. Ж. Дайера масова культура використовує образ жінки, експлуатує його для досягнення комерційного успіху своїх продуктів. Таким чином теорія фемінізму також дає негативну характеристику масовій культурі. У питанні виникнення явища масової культури філософи і вчені не мають спільної думки. Американський соціолог Д. Уайт [49], наприклад, вважає першими проявами масової культури бої римських гладіаторів. А, згідно теорії А. Адорно [49] прототипом масової культури потрібно вважати модель культури яка виникла в Англії XVII-XVIII століть. Розгляд соціальних функцій масової культури наданий у роботах А. Я. Флієра.
Дослідження моди, як частини масової культури проводилося у роботах таких зарубіжних вчених і філософів як Р. Барт [1], К. Белл, П. Бергер [18], П. Бурдьє, І. Бреннінкмейер, Т. Лукман [18], Ж. Бодріяр [3], Ф. Бродель, Т. Веблен [5], Е. Е. Виолле-де-Люк, Ф. Девіс, А.Б. Гофман [26], Ш. Зелінг [34], Г. Зіммель [35].
Роботи таких авторів як Дж. Блумер [19], М. Мид, Дж. Морено, Ч. У. Моррис, Д. Норт, Дж. Равен, Н. В. Смелзер [52], Г. Тэджфелл, Ж. Тард [11], розкривають процес інституалізації моди у сучасній культурі.
Дослідження релігійної символіки проводилися такими вченими як Р. Генон у роботах «Символи священної науки» і «Символіка хреста», Ю. Камберфорд, Р. Каведіш, С. Л. Мак-Грегор, У. Еко, Ф. Гудман. Серед російськомовних авторів, які присвятили свої роботи дослідженню масової культури, моди і релігійної символіки можна назвати М. Ю. Лотмана [39], Є. П. Смольську, Т. О. Фетісову, В. П. Рудньова, В. П. Шестакова, Г. І. Маркову, К. Т. Теплиц, Є. М. Шагінську.
Дослідники моди: Є .Я. Басін [17], В. М. Биченков, В. М. Краснов, Б. С. Єрасов [33], В. І. Ільїн [36], М.І. Кілошенко [37], Т. В. Козлова, П. Лазарсфельд, Т. Б. Любімова [40], Л. В. Орлова [44], Л. В. Петров [48], Р. П. Рубінштейн, В. І. Толстих, М. І. Топалов, Н. Т. Фролова, Л. І. Ятіна, І. Альперіна, Ю. П. Андрєєв, Г. М. Андрєєва, Є. С. Балабанова, І. Е. Білоусова.
Дослідники релігійної символіки: В. Я. Пропп, А. М. Новікова, С. Г. Лазутін, В. М. Сідєльніков, В. П. Адріанова-Перетц, В. І. Єрьоміна, Ю. Г. Круглов. Особливе значення для аналізу використання символів у моді відіграють дослідження П. О. Сорокіна, В. М. Бехтерьова, П. О. Флоренського, Є. Трубецкого, Є. П. Савруцької, А. Ф. Лосєва, К. А. Свасьяна, Е. В. Зазїкіной, Г. В. Гріненко, Є. С. Єлбакян, С. В. Медвєдко, І. А. Монастирської, Г. М. Куц [9].
7. Релігійна символіка у масовій культурі. Проблема трансформації первісних змістів
Явище масової культури виникло у середині ХХ сторіччя. Передумовами виникнення масової культури можна вважати такі історичні процеси як: демократизація культури, її індустріалізація, яка створила масове виробництво і відповідно масове споживання, урбанізація як процес зосередження населення та процесів економічного росту в містах, та массовізація, як процес активного включення мас у життєдіяльність суспільства.
Формування масової культури
Сучасна масова культура має змогу тиражування не тільки матеріальних, а й духовних цінностей, і тому активно оперує міфологічними сюжетами і персонажами для підтримання інтересу сучасної людини до своїх здобутків. Як елемент масової культури сучасного комунікативного простору, мода володіє здатністю оперувати масовою свідомістю, підкорювати собі прагнення і думки особистості. Мода, не дивлячись на її поверхневу мінливість, має низку стійких особливостей: вона є невід’ємною частиною постіндустріального споживчого суспільства, важливою частиною сучасної культури, засобом невербальної комунікації, ретрансляції внутрішньої індивідуальності особистості. Взаємодія моди і релігії у сучасному комунікативному суспільстві впливає на політику релігійних деномінацій у світі, на процес виникнення нових релігійних течій і мотивацію конверсії у різні релігійні традиції. Виходячи з позицій комунікативної філософії, а саме з теорій релевантності Д. Уілсона і Д. Спербера [14] та комунікативної теорії Ю. Габермаса [12] можна зробити висновок про комунікативну природу моди, її ігровий і знаковий характер. Якщо, згідно теорії релевантності розмежувати інформаційну і комунікативну інтенції (в першому випадку мова йде лише про бажання повідомити щось, а в другому комунікатор виражає це бажання у явному вигляді), то можна сказати, що мода зазвичай використовує інформаційну інтенцію. Використання у моді релігійної символіки дозволяє реалізувати комунікативну інтенцію. У традиційному суспільстві такі символи чітко виражають самоідентифікацію людини, її належності до релігійної традиції. Але інформація, яку отримує сучасна людина про ціннісні, традиційні символи інших культур часто є фальсифікованою, неповною, а її сприйняття поверхневим для суб’єкта масової культури. Саме тому використовуючи писемні знаки, елементи одягу та прикрас, релігійну символіку інших культур для репрезентації себе у суспільстві, суб’єкт автоматично трансформує їх аутентичне значення, перетворюючи на елементи стилю, символіки масової культури не тільки десакралізуючи його для себе, але й передаючи таку інтерпретацію далі у суспільство. Комунікативний простір, згідно теорії релевантності, структурований первинними і вторинними комунікативними процесами [14]. Вторинні (або післякомунікативні) процеси пов’язані із обговоренням і розповсюдженням інформації, вперше отриманої у первинному процесі. Тільки той первинний комунікативний процес має успіх, який продовжується у вторинних процесах. Мода базується саме на пріоритетності вторинних процесів. Активність вторинних процесів дозволяє моді бути засобом масового впливу, зокрема засобом масового поширення фальсифікованої інформації. Серж Московічі [10] та Юрген Габермас [12] головну проблему масового впливу через засоби масової інформації вбачають у відсутності діалогу між оратором і слухачем. Таким чином мода, як інструмент масового впливу, сприяє процесам десакрацізації релігійних символів у масовій свідомості суб’єктів сучасної культури. У сучасному комунікативному просторі зразок поведінки та зовнішнього вигляду створюється віртуально, як образ. Ця ситуація аналогічна тій, що описує Ж. Бодріяр, говорячи про пріоритет моделей над реальністю [4]. У сучасному світі моди процес поширення зразків через референтні групи симулюється. Моделі в журналах і телерекламі подаються не просто як річ певного розміру, кольору, фактури, а як бажаний образ соціального статусу, міжособистісних відносин. Така ситуація створює проблему «моди на релігію», коли мотивацією конверсії у релігійну традицію стають не внутрішні духовні фактори, а данина соціокультурним тенденціям у даному суспільстві. Таким чином, у сучасному комунікативному просторі, де активно відбуваються процеси інкультурації, але спостерігається відсутність діалогу між джерелом інформації та її приймачем існує проблема десакрацізації, змістовної трансформації релігійної символіки у зв’язку із її активним використанням в індустрії моди і краси. Наслідками таких процесів є широкий набір прикладів поверхневої релігійності, конверсії у релігійну деномінацію за даниною моді, знецінення та змішування сакральних знаків різних традицій у сучасному глобалізованому суспільстві.
7.1. Взаємовплив людини і моди в межах масової культури
Культура – це надзвичайно складне і багатоманітне явище, яке формувалося впродовж усієї історії людства і кожного народу, набуваючи нових ознак, форм, вимірів, тощо. Кожна культурна епоха має своє, особливе ставлення до часу. Г. Тард [11], досліджуючи різне ставлення до часу у багатьох культурах, поділяв культурні епохи на епохи звичаю, де перевага надається давньому, традиційному, та епохи моди, де переважає потяг до нового [11].. Головною відмінністю епох моди від епох звичаю є зосередженість людини епохи моди на вирішенні нагальних проблем, відмінно від людини епохи звичаю, яка прагне досягнення віддалених у часі ідеалів. Історія людства є історією нашарування різних культур одна на одну. «Всюди, куди проникає наш погляд, – писав К. Ясперс, – ми бачимо розкиданість людей, багатоманітні спроби до єдності і схильність до неї, яка виникає через взаємне дотикання людей та культур: ми бачимо розвиток, що здійснюється внаслідок нашарування різних культур в ході завоювань, яке нівелює вражаюче за своїми наслідками змішування народів» [13]. Ці процеси змішування і нашарування породили не тільки величну світову культуру, а й явище масової культури, характерне для періоду, що почався з середини ХХ сторіччя. Масова культура є породженням науково-технічного прогресу, який дозволив тиражування не тільки матеріальних, а й духовних цінностей. У зв’язку з цим, мода стала невід’ємною частиною сучасної масової культури. За Г. М. Куц [9], етимологічно слово «мода» через французьке “mode” виходить на латинський термін “modus”, що означає: «міра, правило, розпорядження, образ, спосіб». Таким чином, у багатьох дослідженнях моди, вона трактується як інструмент наслідування, копіювання. Проте, з появою масової культури моду стали пов'язувати не з категорією наслідування, а зі зростаючим споживанням, вважаючи, що бурхливий розвиток виробництва штучно стимулює нову моду (В. Зомбарт [8], Т. Веблен [5]) . На нашу думку, актуальною проблемою сьогодення є втрата людиною почуття реальності часу, його цінності. Стан людини масової культури можна виразити словами К. Ясперса [13]: «Людина ніби розчиняється в тому, що повинно бути лише засобом, а не метою, не говорячи вже про сенс… Розширюючи своє існування, вона жертвує своїм буттям, у якому вона знаходить себе». Явище моди як не можна краще дозволяє побачити зосередженість «масової людини» на її сьогоденні, розчиненому у часі. Мода, як і наука, прагне до подолання часу, але, якщо наука прагне до пошуку стабільного, незмінного (В. В. Шкода), то мода подрібнює час, змушуючи людину забути про минуле і майбутнє, потонувши у своєму теперішньому. Життя сучасної людини, на нашу думку, загалом, складається з трьох основних складових: приватної, суспільної, і ідеальної – моделі, яка існує лише у людській уяві. Недоторканість приватного життя, як здобуток демократії, є не тільки цивілізаційним надбанням, а й ризиком, бо саме тут послаблюється самоконтроль і самоспостереження людини за своїми діями і вчинками. Знаходячись у процесі свого повсякденного буття людина увесь час рефлексує над своєю поведінкою, взаємодією зі своїм оточенням, фантазує над створенням свого ідеального образу. Масова культура, яка всебічно вдосконалює механізми симуляції значень, допомагає людині підмінити свою власну особистість штучним образом, наприклад, використовуючи інструменти моди.
Знеособлення «Масової людини» модою в межах масової культури (анимація : 9 кадрів, 150 Кб)
Одяг та аксесуари, засоби зв’язку, спосіб розваг – все це робить образ людини симулякром — правдоподібною подобою того, чого насправді не існує, за чим немає будь-якої реальної основи (Ж. Бодріяр [4]). Замість того, щоб реалізовувати свій ідеальний образ у реальному часі, «масова людина» робить це віртуально, що не вимагає від неї особливих зусиль, не передбачає великої відстані від мети до результату у часі. Таким чином, людина масової культури увесь час відчуває потребу підтримувати життєздатність свого образу, і не має можливості відволіктись від свого сьогодення, залишаючи минуле і майбутнє для умоглядної, ідеальної моделі свого життя. На нашу думку такі процеси сьогодення вкрай негативно впливають на прогрес людства в цілому. Стандартизація масової культури веде до нівелювання справжніх її цінностей, оскільки всезагальним постає все «поверхове, мізерне й байдуже» (К. Ясперс [13]), розвиток інтелектуальних і творчих здібностей людини призупиняється, вона якби перестає бути реальною – її переживання, відчуття, емоції, прагнення та бажання усе більше пов’язані не з реально існуючими людьми, а з віртуальними речами та образами. Варто зазначити, що окрім моди, «відриванню» людини від реального часу також сприяють такі компоненти масової культури як реклама, засоби масової інформації, мережа Інтернет тощо. Отже, масова культура в своїй фундаментальній основі протистоїть культурі в її аутентичному значенні, коли об’єкти культури були призначені для того, щоб будити думку й почуття людей, хвилювати їх.
8. Висновки
Явище використання релігійної символіки у моді, як частини сучасної масової культури, її трансформації під впливом моди, зміна рецептивної установки людини масової культури по відношенню до сакральних релігійних символів безперечно уявляє інтерес для дослідників.
У межах даного дослідження було виконано:
1. Аналіз великого об’єму спеціальної літератури, присвяченої темам масової культури, моди і релігійної символіки
2. Попередній аналіз теоретичних даних
3. Попередня підготовка питань для проведення практичного дослідження з теми Подальші зусилля спрямовані на проведення такої роботи:
1. Робота з іншомовними літературними джерелами з теми магістерської роботи
2. Проведення практичного дослідження шляхом використання методів опитування, анкетування і спостереження
3. Розробка теорії трансформації релігійної символіки під впливом моди
4. Підтвердження робочої гіпотези
При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: грудень 2012 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його наукового керівника після зазначеної дати.
Приклади використання релігійної символіки у моді, як частині сучасної масової культури
 |
 |
 |
 |
 |
 |
9. Список використаних джерел і літератури
- Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. - М.: 1989
- Барт Р. Система моды: Статьи по семиотике культуры / Сост. С.Зенкин. - М,: Изд-во им. Сабашниковых, 2003.
- Бодрийяр, Ж. Символический Обмен и Смерть. - М.: Добросвет, 2000.
- Бодрийяр, Ж. Система Вещей. - М.: Рудомино, 1995.
- Веблен Т. Теория праздного класса. - М.: «Прогресс», 1984.
- Гофман А.Б. Мода и обычай // Рубеж: альманах социальных исследований. 1992. Вып.З. - С.123- 142.
- Зиммель Г. Мода // Г.Зиммель. Избранное. Т.2. Созерцание жизни. М.: Юристъ, 1996. С.266-291.
- Зомбарт В. Народное хозяйство и мода. - СПб, 1904. 3. Иванов Д.В. Феномен потребления: критический подход // Социология потребления. СПб: Социологическое общество М.Ковалевского, 2001. С. 10 - 24.
- Куц Г. М. Феномен моди: онтологічний статус і філософсько-антропологічні засади. Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.04 / Г.М. Куц; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2003. — 16 с.
- Московічі С. Наука о массах. [Електронний ресурс] Московичи С. Век толп. Наука о массах < Режим доступу> – http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/Mosk/index.php
- Тард Г. Законы подражания. — СПб.: Типографияи и литография С.Ф.Яздовского и К., 1892.
- Хабермас Ю. Теория коммуникативного действия // Вестник Московского университета. Серия 7 : Философия. - 1993 - №4 - Стр. 43-63.
- Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М.: Республика, 1994. – 527 с.
- Sperber, D. and D. Wilson (1982d) "On defining relevance." In: Philosophical Grounds of Rationality. Eds. R. Grundy and R. Warner. London: Academic Press, 243-258.
- Аберкомби Н., Хилл С., Тернер Б. Социологический словарь. Казань, 1997.
- Амяга Н.В. Самораскрытие и самопредъявление личности в общении//Личность. Общение. Групповые процессы. - М. 199. С. 37-74.
- Басин Е.Я., Краснов В.М. «Гордиев узел» моды И Мода: за и против. / Под ред. Толстых В.И. - М., 1973. - С. 40-77.
- Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. - М.: «Медиум», 1995.
- Блумер Г. Коллективное поведение // Американская социологическая мысль. М., 1994. С. 38-46.
- Бялик Н. «Люкс — это то, что остается, когда мода проходит» // М-Коллекция. International Fashion Magazine. Российское издание. 2004. №2.-С. 20-22.
- Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма // Вебер М. Избранные произведения. - М.: Прогресс, 1990. С.61-344
- Вебер М. Протестантские секты и дух капитализма // Вебер М. Избранные произведения. - М.: Прогресс, 1990. С. 273-291.
- Гофман А.Б. Мода и люди, или новая теория моды и модного поведения. - М.: Агентство «Издательский сервис», 2000.
- Гофман А.Б. Семь лекций по истории социологии. М.: «Мартис», 1995. II изд. - М., Книжный дом Универститет, 1997, III изд. - 1999.
- Гофман А.Б., Левкович В.П. Обычай как форма социальной регуляции // Советская этнография. 1973. №1.
- Гофман И. Представление себя другим в повседневной жизни. М.: Канон-пресс-Ц, Кучково Поле, 2000 – 304 с.
- Григорьева И. В. Эстетические Проблемы Моды. Автреферат. - М., 1989.
- Гузявичуте Р. А. Цикличность моды XX в. Н Мода и промышленное моделирование одежды: Тезисы докл. на Всесоюз. науч. конференции 16-18 января 1979. - М., 1979. - С. 67-72.
- Гусева О.В. Брэндинг как система потребительской коммуникации // Отдельные аспекты коммуникативной политики. - СПб.: Изд - во СПбГУЭиФ. - 1998.
- Деркач А.А., Перелыгина Е.Б. Имидж как феномен интерсубъектного взаимодействия: содержание и пути развития. — М.: «Интеллект-Центр», 2003. - 635 с.
- Донцов А.И., Стефаненко Т.Г. Социальные стереотипы: вчера, сегодня, завтра // Социальная психология в современном мире / Под ред. Г.М.Андреевой, А.И.Донцова. - М.: Аспект Пресс, 2002 С. 76 - 95.
- Дюркгейм Э. Метод социологии. Киев; Харьков, 1899.
- Ерасов Б.С. Социальная культурология. - М., 1996.
- Зелинг III. Мода: Век модельеров (1900 - 1999). - Konemann, 1999.
- Зомбарт В. Буржуа. Этюды по истории духовного развития современного экономического человека. М.: Наука, 1994.
- Ильин В.И. Причуды моды и бизнес // Yes! Журнал о рекламе. 1999. № 2 (27).
- Килошенко М.И. Психология моды: Учебное пособие / СПГУТД - СПб., 2000.
- Лотман Ю.М. Семиосфера. - СПб: Искусство-СПб, 2000.
- Лотман Ю.М. Человек - текст - семиосфера - история. - М.: Языки русской культуры, 1996.
- Любимова Т.Е. Мода и ценность // Мода: за и против / Под ред. Толстых В.И. - М., 1973. - С. 67-77.
- Ницше Ф. Так говорил Заратустра \\ Сочинения в 2 тт. под ред. К.А.Свасьяна, М., 1990,
- Образ жизни: Понятие, реальность, проблемы. / Ред. Толстых В.И. М., 1975.
- Ожегов С.И. Словарь русского языка. 18-е изд., стереотип. / Под ред. НЛО. Шведовой, М.: Русский язык, 1988. - 750 с.
- Орлова Л.В. Азбука моды. — М.: Просвещение, 1989.
- Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс / Сост. В. Кузнецов АСТ М. : 2008, - 352 с.
- Перелыгина Е.Б. Закономерности формирования имиджа как феномена интерсубъектного взаимодействия. - М.: Изд-во «Айтекс», 2002. -184 с.
- Перелыгина Е.Б. Образ женщины. Российский и зарубежный опыт. - М.: Интеллект, 1997. - 272 с.
- Петров J1.B. Мода как общественное явление. - JL, 1974.
- Рассел Б. История западной философии. В 2 тт. - М.; «Миф», 1993.
- Резвицкий И.И. Философские основы теории индивидуальности. - Л.: ЛГУ, 1973.
- Родионов Б.А. Коммуникация как социальное явление. — Ростов: Изд-во Ростовского ун-та, 1984. - 144 с.
- Смелзер Н. Социология / Под ред. В.А. Ядова. — М.: Феникс, 1994. — 688 с.
- Терешкович Т. А. Словарь моды (терминология, история, аксессуары). - Минск, 1999.
- Фишман Р. Б. Мода как социальное явление. Автореф. дис. ... канд социиол. Наук. - Свердловск, 1990.
- Фрейд 3. «Я» и «Оно»//Фрейд 3. «Я» и «Оно». Труды разных лет: В 2т. Тбилиси: Мерани, 1991. Т. 1. С. 388
- Фромм Э. Бегство от свободы; Человек для себя / Пер. с англ. Д.Н. Дудинский. - Минск: ООО «Попурри», 1998. - 672с.
- Юнг К. Г. Проблемы души нашего времени / Пер. с нем. М.: Прогресс-Универс, 1994.-332 с.
- Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М.: Республика, 1994. – 527 с.
- Sperber, D. and D. Wilson "On defining relevance." In: Philosophical Grounds of Rationality. Eds. R. Grundy and R. Warner. London: Academic Press, 243-258.
- Leavis, Mass Civilization and Minority Culture, The Minority Press, 1930
- Max Horkheimer Continuum International Publishing Group, 1972 – 290 p.
- Jones P. Raymond Williams’s sociology of culture: a critical reconstruction. New York: Palgrave Macmillan, 2004