Релігійна символіка у моді як частині сучасної масової культури

Автор: Д. М. Димчак

Источник: Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: матеріали ХХХ Міжнародної науково – практичної конференції. - Донецьк:ІПШІ «Наука і освіта», 2011. С. 245 – 247.

У зв’язку з активним розвитком новітніх комунікаційних технологій швидкість взаємообміну інформацією у сучасному культурному просторі щодня зростає. Ця тенденція сприяє глобалізаційним процесам сьогодення, процесам активного обміну цінностними, мистецькими, свтоглядними установками між суспільствами різних культур. При цьому елементи втрачають свій аутентичний зміст. Так, зокрема, відбувається з релігійною символікою, яка переосмислюється навіть у власному культурному просторі. Тому цікавим уявляється аналіз впливу релігії на сучасну моду. Актуальність теми обумовлена значенням, якого набуває мода для суб’єкта масової культури. Не маючи етнічних або регіональних кордонів, не визнаючи різниці між верствами суспільства, мода перетворює релігійну символіку на символіку масової культури, знищує аутентичне змістовне наповнення релігійних символів, пропагандує змішування символіки різних релігійних традицій. Зауважимо, що буденна свідомість суб’єкта сучасної масової культури не вбачає різниці між сакральним символом релігійної традиції і декоративним елементом, який не містить у собі метатексту. Як елемент масової культури сучасного комунікативного простору, мода володіє здатністю оперувати масовою свідомістю, підкорювати собі прагнення і думки особистості. Мода, не дивлячись на її поверхневу мінливість, має низку стійких особливостей: вона є невід’ємною частиною постіндустріального споживчого суспільства, важливою частиною сучасної культури, засобом невербальної комунікації, ретрансляції внутрішньої індивідуальності особистості. Взаємодія моди і релігії у сучасному комунікативному суспільстві впливає на політику релігійних деномінацій у світі, на процес виникнення нових релігійних течій і мотивацію конверсії у різні релігійні традиції. Виходячи з позицій комунікативної філософії, а саме з теорій релевантності Д. Уілсона і Д. Спербера та комунікативної теорії Ю. Габермаса можна зробити висновок про комунікативну природу моди, її ігровий і знаковий характер. Якщо, згідно теоріїї релевантності розмежувати інформаційну і комунікативну інтенції (в першому випадку мова йде лише про бажання повідомити щось, а в другому комунікатор виражає це бажання у явному вигляді), то можна сказати, що мода зазвичай використовує інформаційну інтенцію [8, с. 110]. Використання у моді релігійної символіки дозволяє реалізувати комунікативну інтенцію. У традиційному суспільстві такі символи чітко виражають самоідентифікацію людини, її належності до релігійної традиції. Але інформація, яку отримує сучасна людина про цінностні, традиційні символи інших культур часто є фальсифікованою, неповною, а її сприйняття поверхневим для суб’єкта масової культури. Саме тому використовуючи писемні знаки, елементи одягу та прикрас, релігійну символіку інших культур для репрезентації себе у суспільстві, суб’єкт автоматично трансформує їх аутентичне значення, перетворюючи на елементи стилю, символіки масової культури не тільки десакралізуючи його для себе, але й передаючи таку інтерпретацію далі у суспільство. Комунікативний простір, згідно теорії релевантності, структурований первинними і вторинними комунікативними процесами [4, с. 220]. Вторинні (або післякомунікативні) процеси пов’язані із обговоренням і розповсюдженням інформації, вперше отриманої у первинному процесі. Тільки той первинний комунікативний процес має успіх, який продовжується у вторинних процесах. Мода базується саме на пріоритетності вторинних процесів. Активність вторинних процесів дозволяє моді бути засобом масового впливу, зокрема засобом масового поширення фальсифікованої інформації. Серж Московічі та Юрген Габермас головну проблему масового впливу через засоби масової інформації вбачають у відсутності діалогу між оратором і слухачем [6, с.240]. Таким чином мода, як інструмент масового впливу, сприяє процесам десакрацізації релігійних символів у масовій свідомості суб’єктів сучасної культури. У сучасному комунікативному просторі зразок поведінки та зовнішнього вигляду створюється віртуально, як образ. Ця ситуація аналогічна тій, що описує Ж. Бодріяр, говорячи про пріоритет моделей над реальністю [2, c. 251-264]. У сучасному світі моди процес поширення зразків через референтні групи симулюється. Моделі в журналах і телерекламі подаються не просто як річ певного розміру, кольору, фактури, а як бажаний образ соціального статусу, міжособистісних відносин. Така ситуація створює проблему «моди на релігію», коли мотивацією конверсії у релігійну традицію стають не внутрішні духовні фактори, а данина соціокультурним тенденціям у даному суспільстві. Таким чином, у сучасному комунікативному просторі, де активно відбуваються процеси інкультурації, але спостерігається відсутність діалогу між джерелом інформації та її приймачем існує проблема десакралізації, змістовної трансформації релігійної символіки у зв’язку із її активним використанням в індустрії моди і краси. Наслідками таких процесів є широкий набір прикладів поверхневої релігійності, конверсії у релігійну деномінацію за даниною моді, знецінення та змішування сакральних знаків різних традицій у сучасному глобалізованому суспільстві.

Література

1. Барт Р. Система моды. Статьи по семиотике культуры. – Пер. с фр., С. Н. Зенкина. – М.: Издательство им. Сабашниковых, 2003. – 512с.

2. Бодріяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры. – М., 2006. С. 251 - 264

3. Грайс Г. П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVI. М.: Прогресс, 1985. С. 217-237.

4. Кант І. Сочинения в шести томах Антропология с прагматической точки зрения. О вкусе, отвечающем моде. – Пер. Н. П. Соколова. – Ч. 5

5. Московічі С. Наука о массах Московичи С. Век толп. Наука о массах – http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/Mosk/index.php

6. Хабермас Ю. Теория коммуникативного действия // Вестник Московского университета. Серия 7 : Философия. - 1993 - №4 - Стр. 43-63.