Знеособлення людини масової культури під впливом моди

Автор: Д. М. Димчак

Источник: Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: матеріали ХХХІ Міжнародної науково – практичної конференції. - (Донецьк 27 квітня 2012 року).- Донецьк: ІПШІ "Наука і освіта", 2012 с. 96 - 97

Культура – це надзвичайно складне і багатоманітне явище, яке формувалося впродовж усієї історії людства і кожного народу, набуваючи нових ознак, форм, вимірів, тощо. Кожна культурна епоха має своє, особливе ставлення до часу. Г. Тард, досліджуючи різне ставлення до часу у багатьох культурах, поділяв культурні епохи на епохи звичаю, де перевага надається давньому, традиційному, та епохи моди, де переважає потяг до нового. Головною відмінністю епох моди від епох звичаю є зосередженість людини епохи моди на вирішенні нагальних проблем, відмінно від людини епохи звичаю, яка прагне досягнення віддалених у часі ідеалів. Історія людства є історією нашарування різних культур одна на одну. «Всюди, куди проникає наш погляд, – писав К. Ясперс, – ми бачимо розкиданість людей, багатоманітні спроби до єдності і схильність до неї, яка виникає через взаємне дотикання людей та культур: ми бачимо розвиток, що здійснюється внаслідок нашарування різних культур в ході завоювань, яке нівелює вражаюче за своїми наслідками змішування народів» [1, c. 261]. Ці процеси змішування і нашарування породили не тільки величну світову культуру, а й явище масової культури, характерне для періоду, що почався з середини ХХ сторіччя. Масова культура є породженням науково-технічного прогресу, який дозволив тиражування не тільки матеріальних, а й духовних цінностей. У зв’язку з цим, мода стала невід’ємною частиною сучасної масової культури. За Г. М. Куц, етимологічно слово «мода» через французьке “mode” виходить на латинський термін “modus”, що означає: “міра, правило, розпорядження, образ, спосіб”. Таким чином, у багатьох дослідженнях моди, вона трактується як інструмент наслідування, копіювання. Проте, з появою масової культури моду стали пов'язувати не з категорією наслідування, а зі зростаючим споживанням, вважаючи, що бурхливий розвиток виробництва штучно стимулює нову моду (В. Зомбарт, Т. Веблен). На нашу думку, актуальною проблемою сьогодення є втрата людиною почуття реальності часу, його цінності. Стан людини масової культури можна виразити словами К. Ясперса: «Людина ніби розчиняється в тому, що повинно бути лише засобом, а не метою, не говорячи вже про сенс… Розширюючи своє існування, вона жертвує своїм буттям, у якому вона знаходить себе». Явище моди як не можна краще дозволяє побачити зосередженість «масової людини» на її сьогоденні, розчиненому у часі. Мода, як і наука, прагне до подолання часу, але, якщо наука прагне до пошуку стабільного, незмінного (В. В. Шкода), то мода подрібнює час, змушуючи людину забути про минуле і майбутнє, потонувши у своєму теперішньому. Життя сучасної людини, на нашу думку, загалом, складається з трьох основних складових: приватної, суспільної, і ідеальної – моделі, яка існує лише у людській уяві. Недоторканість приватного життя, як здобуток демократії, є не тільки цивілізаційним надбанням, а й ризиком, бо саме тут послаблюється самоконтроль і самоспостереження людини за своїми діями і вчинками. Знаходячись у процесі свого повсякденного буття людина увесь час рефлексує над своєю поведінкою, взаємодією зі своїм оточенням, фантазує над створенням свого ідеального образу. Масова культура, яка всебічно вдосконалює механізми симуляції значень, допомагає людині підмінити свою власну особистість штучним образом, наприклад, використовуючи інструменти моди. Одяг та аксесуари, засоби зв’язку, спосіб розваг – все це робить образ людини симулякром — правдоподібною подобою того, чого насправді не існує, за чим немає будь-якої реальної основи (Ж. Бодрияр). Замість того, щоб реалізовувати свій ідеальний образ у реальному часі, «масова людина» робить це віртуально, що не вимагає від неї особливих зусиль, не передбачає великої відстані від мети до результату у часі. Таким чином, людина масової культури увесь час відчуває потребу підтримувати життєздатність свого образу, і не має можливості відволіктись від свого сьогодення, залишаючи минуле і майбутнє для умоглядної, ідеальної моделі свого життя. На нашу думку такі процеси сьогодення вкрай негативно впливають на прогрес людства в цілому. Стандартизація масової культури веде до нівелювання справжніх її цінностей, оскільки всезагальним постає все «поверхове, мізерне й байдуже» (Ясперс), розвиток інтелектуальних і творчих здібностей людини призупиняється, вона якби перестає бути реальною – її переживання, відчуття, емоції, прагнення та бажання усе більше пов’язані не з реально існуючими людьми, а з віртуальними речами та образами. Варто зазначити, що окрім моди, «відриванню» людини від реального часу також сприяють такі компоненти масової культури як реклама, засоби масової інформації, мережа Інтернет тощо. Отже, масова культура в своїй фундаментальній основі протистоїть культурі в її аутентичному значенні, коли об’єкти культури були призначені для того, щоб будити думку й почуття людей, хвилювати їх.

Література

1. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М.: Республика, 1994. – 527 с.