Біографія
Дитинство
Я народився у прекрасний весняний день 24 березня 1990 року. Моє рідне місто — Донецьк. Мати, Хлопова Ірина В’ячеславівна, закінчила Донецький національний університет за спеціальністю «Економіка підприємства», зараз працює у великій торговельній фірмі. Батько, Хлопов Іван Миколайович, закінчив Донецький державний університет економіки і торгівлі за фахом «Бухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності», зараз також працює в торговельній галузі. До їх достоїнств можна віднести постійну любов і турботу про свою родину, стовідсоткову відданість, увагу і мудрість, що багато разів допомагала мені в складних ситуаціях. У моєму вихованні також брала участь бабуся — Юденкова Галина Іванівна. Вона доглядала за мною і моїм братом Ігорем, який молодший за мене на три роки. За своє дошкільне дитинство я встиг побувати в двох дитячих садках, де мене навчили писати, читати і рахувати.
Школа
Навчатися я почав у 1997 році в школі № 133 міста Донецька, яку багато років тому закінчили мої батьки. Уже з першого класу у мене проявилися здібності до точних наук, а особливо до математики. Мої батьки хотіли дати мені найкращу освіту, тому, закінчивши восьмий клас школи, я вступив до Донецького ліцею «Колеж». Це був перший серйозний крок у моєму житті. Рівень і стиль навчання був просто чудовим. Спочатку було дуже важко, але здолавши всі труднощі ліцейського життя, я відчув, що вийшов на принципово новий для себе рівень. В цей період якраз і сформувався той кістяк, який досі допомагає мені досягати нових успіхів у житті. У ліцеї я провів, мабуть, найщасливіші роки свого шкільного життя. Тут я зустрів багато нових друзів, які виявилися кращими в моєму житті, а також хороших вчителів, які дивним чином зібралися в цьому навчальному закладі. Крім високої навчальної бази ліцей балував насиченим громадським життям. Я був неодноразовим учасником ліцейських ігор «Найрозумніший», брав участь у творчій самодіяльності, а також був незамінним гравцем збірної команди нашого класу з футболу. До речі, три роки поспіль кубок ліцею з футболу вигравала саме команда нашого дружного класу, а я ставав найкращим бомбардиром.
Університет
Закінчивши ліцей зі срібною медаллю, прийшов час вибору вищого навчального закладу. Так як точні науки для мене були найцікавішими, то велику увагу на себе змусив звернути Донецький національний технічний університет (ДонНТУ). Цей заклад відрізняється якістю і рівнем знань, що даються студентам, специфічною і унікальною програмою навчання, а також наявністю зв’язків із іноземними університетами. Останній аспект є найбільш ваговим, на мою думку, який і був головним аргументом до відносно швидкого вибору. Спеціальність «Системне програмування» обрав тому, що вважаю цю спеціальність перспективною, цікавою і універсальною, вона містить в собі всі напрямки, які пов’язані з IT–технологіями. Досить серйозно поставився до питання підготовки до вступу. Відвідував підготовчі курси при Донецькому національному технічному університеті. У підсумку я набрав один з найвищих результатів на цю спеціальність і успішно зайняв ряди студентів цього університету. Навчання в університеті істотно відрізнялося від навчання в ліцеї. Багато матеріалу доводилося освоювати самостійно. Я тільки зараз зрозумів, що це був хороший урок життя, який мені допомагає і до сих пір в складних ситуаціях. Перша сесія була найскладнішою: новий підхід до навчання, великий обсяг завдань, нові викладачі. Але всі складнощі були подолані. Високий середній бал першого року навчання дозволив мені на другому курсі потрапити в прославлену німецьку групу. Це було моєю мрією з першого дня навчання в університеті. Група стала меншою, але вчитися стало веселіше і цікавіше. Навчання в німецькій групі пролетіло просто непомітно.
Успішно склавши випускний державний іспит і отримавши диплом бакалавра з відзнакою, я з легкістю вступив до магістратури, де нині і навчаюся. Моїм науковим керівником є Башков Євген Олександрович, наукова діяльність з яким почалася ще на третьому курсі навчання. За цей час я встиг взяти участь у декількох конференціях, в тому числі і в одній міжнародній. Моїм науковим керівником була запропонована наступна тема магістерської роботи: «Паралельні методи та алгоритми побудови воксельних моделей в реальному часі». Без найменших роздумів я погодився, тому що ця тема не є вузькоспеціалізованою, а охоплює майже всі аспекти системного програмування, починаючи зі звичайної оптимізації існуючих алгоритмів, закінчуючи їх паралельною реалізацією (кластер і CUDA) і розробкою апаратури спеціалізованого пристрою (FPGA). Безсумнівно, досвід виконання магістерської роботи буде дуже корисний у моїй майбутній професійній кар’єрі.
У березні другого семестру магістратури четверо студентів, в тому числі і я, за результатами кращої успішності за період навчання отримали стипендію Леонарда Ейлера і за програмою DAAD поїхали в Штутгарт. За час цього стажування ми познайомилися з цікавими проектами німецького університету та центру високопродуктивних обчислень Штутгарта (HLRS). Мені випала унікальна можливість вивчити застосовувані в HLRS програмно–апаратні рішення для паралельних обчислень. Отриманий досвід дозволив глибше просунутися у виконанні дипломної роботи.
Плани на майбутнє
У найближчих планах успішне завершення магістратури. Є бажання спробувати поступити в аспірантуру і продовжити свою наукову діяльність. Щось у мені є таке, що тягне до науки і нових знань.