Формування ціннісних орієнтацій в українському баптизмі на початку його становлення

Автор:  Мірошніченко М.І.

Джерело: Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: Матеріали ХХVIII міжнародної науково-практичної конференції. – Донецьк: ІПШІ Наука і освіта, 2010. – С.180-182.

Анотація

Мірошніченко М.І. Формуівання ціннісних орієнтацій в українському баптизмі на початку його становлення. Робота присвячена аналізу історичних аспектів формування культурно-релігійної позиції євангельського руху в Україні на початку його становлення в аспекті становлення богословських, соціальних та інших елементів цієї релігійної традиції в контексті різних впливів (західно- та східнохристиянських традицій).

Баптизм є однією з найбільш поширених релігійних течій в сучасній Україні. Ця конфесія відіграє значну роль у релігійних, суспільних та культурних процесів. Баптистська спільнота в Україні має близько півтори сотні років своєї історії. За цей час, а особливо у перші десятиріччя свого існування на Українських землях, баптизм набув яскравих специфічних національно-культурних рис, що дозволяє говорити про те, що в ті часи сформувався такий самобутній феномен як «український баптизм». Враховуючи це, можна стверджувати, що ґрунтовний аналіз цього явища є актуальною потребою сьогодення, в першу чергу зважуючи на націєтворчі процеси що відбуваються зараз в Україні і в яких баптистська спільнота України має відігравати важливу роль.

Євангельський рух в Україні був пов'язаний як з європейською Реформацією так і з внутрішньою логікою локальних культурно-історичних процесів, з духовними пошуками православних віруючих. Ідентичні віросповідні засади європейської Реформації й українського євангельського протестантизму знаходять різні соціальні форми впливу на суспільство і соціокультурний контекст. Особливості соціально-богословської позиції українських євангельських баптистських церков зумовлені історичними умовами, впливами православної культури, логікою богословського дискурсу [3, с.145-155].

Можна виявити конкретно-соціальні форми відображення загальнопротестантських принципів та парадигми європейської Реформації в контексті української традиції: ідентифікація української євангельської спільноти як національної церкви, створення власного богослов'я культури, формування релігійного етосу середнього класу, розвиток неформальних релігійних спільнот, екуменічна співпраця з іншими церквами, християнське підприємництво та благодійність [5, с. 380]

Колонії як чинники західного культурного впливу відіграють важливу роль в історії українського християнства, однак запозичені ідеї і моделі реалізуються в іншому контексті, в ареалі православної культури. І що цікаво, український баптизм синтезує впливи західних і східних традицій, не збігаючись цілком ні з першою, ні з другою.

Богословська самосвідомість українських євангельських протестантів стверджується на західних віросповідних документів, але відбирає в них лише те, що узгоджується з культурним та історичним контекстом. Специфіка соціально-богословської позиці українських євангельських церков стає зрозумілою при зіставленні її з православною традицією.

Євангельський рух змінював не тільки акценти у віровченні і служінні, а й запропонував новий соціальний образ християнства. Запити соціальної справедливості і духовні пошуки народу поєднались і знайшли вираження в альтернативній духовності і церковності. Як зауважує дослідник євангельського руху В. Заватськи, «слов'янський євангельський рух виникає у формі духовного відродження, відповідає на кризу православної церкви і має глибоке біблійне підґрунтя» [1, с.23].

Головною тенденцією розвитку богословських поглядів українських євангельських протестантів є усвідомлення власної історичної унікальності, методом доведення якої є обґрунтування специфіки відображення ідей європейської Реформації в національній духовній традиції. Осмислення своєї складної ідентичності й відновлення культурно-богословських зв'язків з європейським християнством стає умовою становлення українського євангельського протестантизму як самостійного феномену українського християнства. Звернення до історичного і богословського досвіду західного протестантизму відкриває перед українським протестантизмом перспективи суспільної демаргіналізації і входження в євангельське світове співтовариство.

Література:

1. Заватски В. Евангелическое движение в СССР после Второй мировой войны. – М.: МСС, 1995. – 559 с.
2. История евангельских христиан-баптистов в СССР. – М.: Издательство ВСЕХБ, 1989. – 623 с.
3. Каретникова М.С. Русское богоискательство: национальные корни евангельско-баптистского движения. – СПб: Библия для всех, 1997. –  380 с.
4. Плетт И.П. Зарождение церквей ЕХБ. -  Издательство "Христианин" СЦ ЕХБ, 1994. – 155 с.
5. Черенков М.М. Європейська реформація та український протестантизм:. – Одеса: Християнська просвіта, 2008. – 566 с.