Біографія

Дитинство

Я народився 8 лютого 1990 року в місті Макіївка. Моя мама, Перкина Ірина Броніславівна – викладач електротехніки в Макіївському металургійному технікумі. Мій батько, Перкін Валерій Михайлович – директор ТОВ Стандарт. За словами батьків, я був украй допитливою дитиною і все навколо мене дуже цікавило. У три роки мене відправили в дитячий садок. Там я зустрів багато друзів і продовжив пізнання світу навколо мене. Як і у більшості дітей, у мене не було великого бажання ходити в садок, тому я придумував різні причини залишитися вдома, але вони не діяли на моїх батьків. У дитячому саду вихователі навчили мене читати по складах і трохи рахувати.

Школа

У 1996 році, в шестирічному віці, я пішов у перший клас ЗОШ № 5. Моїм класним керівником була учитель початкових класів Зайченко Ірина Степанівна. Фактично, це було щось на кшталт дитячого саду, так як учні в школі перебували з 8 ранку і до 5 вечора, і клас знаходився в будівлі садочка. У першій половині дня були уроки, на перерві після першого уроку був сніданок, після останнього – обід, потім – тихий час, прогулянка і так далі. Крім звичайних уроків, таких як читання, математика і малювання, нас навчали англійській мові та шахам. У першому класі я познайомився і потоваришував з деякими хлопцями, які до сих пір є моїми друзями.

Через рік ми всім класом перейшли в будівлю школи, де і продовжували вчитися до 2000 року. Всі чотири роки я вчився на відмінно. Крім того я брав участь у громадському житті школи, був старостою свого класу та активістом в громадській організації Зірочки Донбасу. Під час навчання в початковій школі мене почала цікавити історія та археологія. З тих пір у мене вдома зібралася невелика бібліотека книг з історичної тематики. У четвертому класі я пішов в секцію спортивної гімнастики, де займався близько двох років. На жаль, особливих досягнень у мене не було.

У 2000 році всіх учнів ЗОШ № 5 переводили в ОШ № 61. Причому переводили не класами, а розподіляли за рівнем знань. Зі свого класу я єдиний потрапив у 5-А клас, який вважався найкращим. Перший час у мене сильно зіпсувалися оцінки, так як мені було складно вписатися в новий колектив. Моїм новим класним керівником стала Гуленко Раїса Михайлівна – вчитель української мови та літератури. З часом, я здружився з хлопцями, з якими до цих пір підтримую хороші стосунки. У шостому класі я почав займатися баскетболом. Через деякий час я потрапив до збірної школи, куди, до речі, потрапили і багато моїх друзів з початкової школи, і ми зайняли почесне друге місце в міських змаганнях.

Наприкінці 7-го класу всі учні здавали іспити на вступ до ліцею № 1. У ліцею було два профілі – фізико-математичний та гуманітарний. Для вступу до фізико-математичний клас потрібно було здати українську мову, алгебру і геометрію, з чим я без проблем впорався. Починаючи з 8-го класу, у мене щодня були заняття з математики та фізики. Дивно, але інформатики такої уваги не приділялося. У ліцеї уроки проходили парами, тобто в день було не більше чотирьох різних предметів, що було зручно при підготовці домашніх завдань.

У дев'ятому класі у мене змінився класний керівник. Тепер їм була Павлова Валентина Григорівна – вчитель української мови та літератури. У мене з'явилося нове захоплення – музика. Я почав вчитися грати на гітарі самостійно. Через деякий час я записався в музичну школу № 5. Весь свій вільний час я приділяв поліпшенню своїх музичних навичок. Наприкінці дев'ятого класу я записався в секцію рукопашного бою за системою Кадочникова О.О. І тепер гітара перестала бути єдиним захопленням. Успішно склав іспити в дев'ятому класі і перейшов у десятий клас ліцею. Наш клас був унікальним – жоден учень не пішов у технікум чи ПТВ після дев'ятого класу. На літніх канікулах перед одинадцятим класом я став грати в групі Шестое чувство. У цій групі я пробув менше року. За цей час ми кілька разів виступали на різних концертах, де грали як свої пісні, так і відомі рок-композиції.

Паралельно з музикою і спортом мені потрібно було підганяти свої знання і готуватися до вступу в університет. Проблем з вибором університету не було, адже мої тато і мама є випускниками Донецького політехнічного інституту, який зараз називається Донецький національний технічний університет (ДонНТУ). Для вступу я додатково займався математикою з репетитором, по вихідним відвідував математичні курси, які проводились Донецьким національним університетом на базі ліцею. Взимку, при подачі документів на рейтинги в ДонНТУ, необхідно було обрати спеціальність. Мене залучали дві спеціальності – Комп'ютерні системи та мережі (КС) на факультеті обчислювальної техніки та інформатики (ФОТІ) і Телекомунікаційні системи та мережі (ТКС) на факультеті комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики. Так як я поступав з друзями, то рішення було прийнято колективне – ФОТІ. Інші дві спеціальності в моїй анкеті – спеціальності моїх батьків. Після третього етапу рейтингів я, набравши 20 балів з ​​35, отримав сертифікат про те, що я можу бути зарахований на спеціальність КС факультету ОТІ. Після цього я спокійно закінчив одинадцятий клас, тому що ще в березні вивчив те, чого вчили до кінця навчального року. За результатами фізико-математичної олімпіади, яка проводилась у Донбаській національній академії будівництва і архітектури (ДонНАБА), у мене був сертифікат на вступ на будь-яку технічну спеціальність в цей ВНЗ. А на рейтингах в Краматорську машинобудівну академію я набрав 100 балів із 100 можливих. В кінці одинадцятого класу я успішно склав випускні іспити в школі.

Університет

У вересні 2007 року почався мій шлях до вищої освіти. Я, разом зі своїми друзями, потрапив до групи КС-07а. Куратором нашої групи була Завадська Тетяна Володимирівна. На щастя мої одногрупники не сильно випереджали мене в знаннях з профільних наук, таких як програмування, прикладна теорія цифрових автоматів і т.д., завдяки цьому ми разом вирішували завдання, які нам ставили викладачі. І у нас це непогано виходило до кінця четвертого курсу. Група КС-07а стала для мене дійсно рідною групою. Протягом навчання в бакалавраті я намагався брати активну участь у громадському житті факультету і ВНЗ, приймав участь у житті студентського самоврядування. У 2010 році вступив до Союзу Молоді Регіонів України. В кінці четвертого курсу я успішно здав державний іспит, за яким отримав 4 і подав заяву на вступ до магістратури. Для вступу здав іспит з англійської мови. З вересня 2011 року я студент групи КС-11м. Моїм науковим керівником є ​​доцент кафедри комп'ютерної інженерії, кандидат технічних наук Зеленьова Ірина Яківна. Під її керівництвом я почав роботу над магістерською роботою на тему: Дослідження структур композиційних пристроїв керування з використанням розподілених обчислень. У листопаді 2011 року я виступив на Міжнародній науково-технічній конференції Інформатика та комп'ютерні технології з доповіддю на тему Застосування розподілених обчислень для аналізу ефективності оптимізації керуючих автоматів. В даний час я продовжую роботу над своєю магістерською.

Плани на майбутнє

В найближчому майбутньому я планую закінчити свою магістерську роботу і успішно її захистити. Надалі знайти роботу і обзавестися сім'єю.